Ухвала суду № 44348891, 12.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/6106/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта»на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 03.10.2013та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014у справі № 810/3311/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта»доКиївської обласної митниці Міндоходівпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- митним органом проведено документальну планову виїзну перевірку стану дотримання ТОВ «Київріанта» законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.12.2009 по 31.10.2012, за результатами якої складено акт від 21.02.2013 №0005/2013/156000000/00452417;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.226 Митного кодексу України, п. 5, 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі» від 17.07.2003 № 1089, вимоги Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТЗЕД, приміток до Групи 18 УКТЗЕД, затверджених Законом України «Про Митний тариф України»; недотримання умов застосування митного режиму «магазину безмитної торгівлі» та невірна класифікація товарів призвели до порушення товариством вимог статті 7 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ст.3 Закону України «Про акцизний збір», ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», пп.214.1.2 п.214.1 ст.214 Податкового кодексу України, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України;

- за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, заперечення залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №40 від 22.03.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на суму 39 653,25 грн. (з яких: 31 917,44 грн. - основний платіж та 7 735,81 грн. - штрафні фінансові санкції);

2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №41 від 22.03.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 107 940,76 грн. (з яких: 87 020,51 грн. - основний платіж та 20 920,25 грн. - штрафні фінансові санкції);

3) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №42 від 22.03.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на виноробну продукцію» на суму 480,63 грн., (з яких: 384,50 грн. - основний платіж та 96,13 грн. - штрафні фінансові санкції);

4) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №43 від 22.03.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на спирт» на суму 17 997,12 грн., (з яких: 14 405,16 грн. - основний платіж та 3 591,96 грн. - штрафні фінансові санкції);

5) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №44 від 22.03.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «акциз на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну» на суму 3 342,53 грн. (з яких: 2 687,82 грн. - основний платіж та 654,71 грн. - штрафні фінансові санкції);

- за результатами адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення.

Висновки щодо недотримання позивачем умов застосування митного режиму «магазин безмитної торгівлі» відповідач обґрунтовує встановленими перевіркою обставинами щодо невідповідності інформації, зазначеної в касових чеках. Крім того, відповідач вважає, що невірна класифікація позивачем товарів за УКТЗЕД є підставою для накладення штрафу згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушень, встановлених актом перевірки, що підтверджено наявними у матеріалах перевірки доказами, а відтак, винесені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Згідно ст.225, ст.226 Митного кодексу України від 11.07.2002 магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання. Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.1 ст.420 Митного кодексу України від 13.03.2012 магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.

Відповідно до п.5, п.6 Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1089, магазинами безмитної торгівлі реалізуються товари у пунктах пропуску на митному кордоні України або на транспортних засобах, що виконують міжнародні рейси, фізичним особам, які від'їжджають за кордон, за умови пред'явлення ними документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю або належного їм проїзного документа на транспортний засіб, який прямує за межі України.

Факт продажу товару підтверджується касовим або товарним чеком з послідовною нумерацією (у двох примірниках), у якому повинні зазначатися номер рейсу або реквізити документа, який посвідчує особу, з відміткою про проходження митного контролю, ідентифікаційний код товару і його вартість. Оригінал чека видається пасажирові, який придбав товар, а копія зберігається у магазині безмитної торгівлі протягом не менш як трьох років.

Згідно до пп.14.1.254 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість та акцизним податком у разі ввезення товарів на митну територію України - звільнення (умовне повне або умовне часткове) від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму, встановлених Митним кодексом України.

Відповідно до пп.206.11.1 п.206.11 ст.206 Податкового кодексу України до операцій із ввезення товарів з-за меж митної території України в магазин безмитної торгівлі застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 22 Митного кодексу України.

Згідно пп.213.3.3 п.213.3 ст. 213 Податкового кодексу України до операцій з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування, відноситься, зокрема, ввезення підакцизних товарів (продукції) з-за меж митної території України на митну територію України, якщо при цьому згідно із законом не справляється податок на додану вартість у зв'язку з розміщенням товарів (продукції) у митному режимі безмитної торгівлі.

З огляду на зміст наведених положень податкового закону, колегія суддів вважає, що у випадку порушення платником податку умов дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 22 Митного кодексу України від 13.03.2012, операції не звільняються від оподаткування податком на додану вартість та акцизним податком.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що вході проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що касові чеки містять відомості про рейси, однак, зазначена в них інформація не є достовірною.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскільки наявні у позивача касові чеки містять номер рейсу, підстави для твердження про недотримання позивачем вимог п.5, п.6 Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1089, відсутні.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що положення Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1089, встановлюють обов'язок продавця щодо перевірки часу відправлення транспортних засобів через державний кордон України під час продажу товарів в магазинах безмитної торгівлі.

За таких обставин, колегія суддів не може вважати обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність у касових чеках невідповідності інформації щодо дати відправлення рейсу сама по собі є доказом на підтвердження недотримання умов застосування митного режиму «магазину безмитної торгівлі».

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу застосування до позивача санкцій за неправильну класифікацію товарів згідно УКТЗЕД, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що операції з ввезення товарів за кодом 1806 90 19 00 згідно з УКТЗЕД, який визначено позивачем, оподатковуються ввізним митом за ставкою 10%, як і за кодом 1806 90 31 00 згідно з УКТЗЕД, визначеним митним органом під час проведення перевірки. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що віднесення митним органом товару до коду 1806 90 31 00 згідно з УКТЗЕД не впливає на розрахунок позивачу податкових зобов'язань, однак, застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України є правомірним.

Крім того, судами встановлено, що штрафні санкції на позивача накладено на підставі ст.123 Податкового кодексу України, якою передбачено накладення штрафу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що судами попередніх інстанцій було досліджено та проаналізовано дане порушення, виявлене під час проведення перевірки позивача, через призму застосованих до нього санкцій. Тобто, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено та не встановлено наявність у відповідача правових підстав для накладення штрафу в порядку, визначеному п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, зокрема, чи було нарахування спірного штрафу наслідком самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний