Ухвала суду № 44348773, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/9991/5378/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 по справі № 2а-0270/4113/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудан"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання нечинним та скасування доповнення до акту позапланової документальної перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним доповнення до акту позапланової документальної перевірки від 29.04.2004 та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2005 №0002532310/0 та № 0002542310/0, від 07.11.2005 №0002532310/1 та №0002542310/1, від 17.01.2006 №0002532310/2 та №0002542310/2, якими позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 13 138,00 грн. та фінансових санкцій - 6 569,00 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 52 038,00 грн. з застосуванням штрафних санкцій у сумі 26 042,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011, позовні вимоги задоволено частково, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано, в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що на момент вчинення господарських операцій, за якими Державна податкова інспекція визначила оспорювані податкові повідомлення - рішення, контрагенти позивача мали господарську правосуб'єктність, а факт скасування в судовому порядку установчих та реєстраційних документів контрагентів позивача та анулювання в подальшому контролюючим органом їх свідоцтв про реєстрацію платниками ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких осіб та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.06.2001 по 01.07.2004, за підсумками якої складено акт та доповнення до Висновків акту від 26.09.2005 №607/2350/23058746.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), що полягало у безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 73 125,00 грн. Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано відсутністю у Товариства законодавчих підстав формувати податковий кредит та заявляти право на бюджетне відшкодування ПДВ на підставі податкових накладних, виданих продавцями таких послуг (за договорами підряду), які втратили статус платника ПДВ та запис про проведення державної реєстрації яких визнано недійсним з моменту реєстрації в судовому порядку з підстав порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути та з підстав неподання податкової звітності.

Зазначені висновки покладені в основу мотивів касаційної скарги.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Ост-Компані", МПП "Оріон" укладено договори підряду, за результатами господарських операцій з якими позивач отримав податкові накладні та на підставі яких, керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, Товариством було сформовано податковий кредит.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

А відповідно до вимог пп. 7.2.3 та пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, який зареєстрований платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" визначено, у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними має бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства та визнання недійсними установчих документів не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Таким чином, факт визнання у судовому порядку недійсним запису про проведення державної реєстрації контрагентів позивача (ТОВ "Торговельно - промисловий союз") через порушення закону, допущенного при створенні юридичної особи, чи з підстав неподання звітності, та в подальшому анулювання свідоцтва платника ПДВ, саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких осіб до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент вчинення господарських операцій та видачі відповідних податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість, що відповідає вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, а тому порушення правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку контрагентами не є підставою для не включення позивачем до податкового кредиту сум сплачених в ціні придбаних товарів, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Враховуючи, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність вчинених господарських операцій суд приходить до висновку що, позивач цілком правомірно, у відповідності до законодавства, включив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними отриманими від ТОВ "Ост-Компані" та МПП "Оріон".

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на викладене, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 по справі № 2а-0270/4113/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко