Ухвала суду № 44348767, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/67489/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року у справі №820/16750/14 за позовом приватного акціонерного товариства “Новий Стиль” до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року приватне акціонерне товариство “Новий Стиль” звернулося в суд з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просило: скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000416/2 від 28.03.2014 року, №807000003/2014/000602/2 від 25.04.2014 року; скасувати картки відмови Харківської митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/00258 від 31.03.2014 року, №807100000/2014/00352 від 25.04.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену ПAT "НОВИЙ СТИЛЬ" митну вартість товару та обраний метод її визначення (за ціною контракту).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Харківська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 лютого 2014 року між приватним акціонерним товариством “Новий Стиль” та виробником товару GTV Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia S. K.A. (Польща) був укладений контракт № 19022014 (далі - Контракт), відповідно якого фірмою GTV Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia S. K.A. (Польща) (далі - продавець) зобов'язувався продати, a AT “Новий Стиль” (далі - покупець) - прийняти та оплатити Мебельну фурнітуру, (далі - товар). ПAT “Новий Стиль” у квітні та березні 2013 р. ввезло на територію України товар на підставі контракту з GTV Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia S. K.A. (Польща) № 19022014 від 19.02.2014 p. (далі - Контракт), специфікації № 1 від 26.02.2014 p., № 2 від 16.04.2014 p. до Контракту, інвойсу № (S) FSE - 33/14/03 від 19.03.2014 p.; (S) FSE 30/14SK3/04 від 16.04.2014 р. та (S) FSE - 32/14/04 від 16.04.2014 р. Відповідно пункту 4.1. розділу 4 Контракту, ціна на товар, що поставляється, вказується в специфікаціях та інвойсах на конкретну партію товару.

За умовами Контракту продавець поставив позивачу: відповідно до специфікації № 1 від 30.01.2014 р. та інвойсу № (S) FSE - 33/14/03 від 19.03.2014 р. товар на загальну суму 4037,00 доларів СІЛА що за курсом валюти 10, 1965 складало 41 163,27 грн. Витрати на транспортування склали 6285,42 грн. Отже, для митного оформлення товару позивач 24.03.2014 р. надав відповідачу митну декларацію ІМ № 807100000/2014/011373 і вказав митну вартість: 41 163,27 грн. + 3943,5983 грн. = 47448,69 грн. (Сорок п'ять тисяч сто шість гривень 87 копійок); відповідно до специфікації № 2 від 16.04.2014 р. та інвойсів (S) FSE 30/14SK3/04 від 16.04.2014 р. та (S) FSE - 32/14/04 від 16.04.2014 р. товар на загальну суму 5399,36 доларів США, що за курсом валюти 11,227373 складало 60 620,63 грн. Витрати на транспортування склали 6285,42 грн. Отже, для митного оформлення товару позивач 15.11.2013 р. надав відповідачу митну декларацію ІМ № 807100000/2014/016103 і вказав митну вартість: 60 620,63 грн. + 6285,42 грн. = 66 906,05 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав до Харківської митниці Міндоходів декларацію митної вартості, контракт з GTV Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia S. K.A. (Польща) № 19022014 від 19.02.2014 p., специфікації № 1 від 26.02.2014 p., № 2 від 16.04.2014 p. до контракту, інвойси № (S) FSE - 33/14/03 від 19.03.2014 p.; (S) FSE 30/14SK3/04 від 16.04.2014 р., (S) FSE 32/14/04 від 16.04.2014 р. до контракту, документи щодо транспортування (перевезення) товар: контракт №14012010 від 14.01.2010 р. на перевезення вантажним автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 14.01.2010 p.; калькуляції транспортних витрат від 21.03.2014 p., від 18.04.2014 p., довідки щодо вартості перевезення від 20.03.2014 p., від 18.04.2014 p., міжнародну товарно-транспортну накладну № 5265040 від 19.03.2014 р., № 5168396 від 17.04.2014 p.; банківські платіжні документи, щодо оплати товару: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 468 від 19.03.2014 p.; № 483 від 10.04.2014 p.;

Також, позивачем були надані до митниці додаткові документи, а саме: сертифікат походження товару загальної форми: PL/MF/AK 0368892 від 24.03.2014 p.; PL/MF/AK 038312 від 17.04.2014 р.; митну декларацію країни відправлення від 24.03.2014 p.; 17.04.2014 p.; лист про не проведення страхування; лист про відсутність взаємозалежності (згідно ст. 58 МКУ); прайс-лист (прейскурант) виробника товарів від 24.03.2014 p.; від 03.03.2014 p.

Під час контролю митної вартості товару, відповідачем 24.03.2014 р. та 22.04.2014 р. були надані запити до позивача щодо надання пояснень та додаткових документів за декларацією ІМ №807100000/2014/011373 та ІМ №807100000/2014/016103.

Згідно наведених запитів позивачу було запропоновано надання пояснення та додаткові документи, а саме:

1) інформацію про відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів;

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За митною декларацією ІМ № 807100000/2014/011373 позивач надав митному органу лист від 26.03.2014 р. № 2014/03-26-4 з інформацією та поясненнями щодо поставки товару та звіт про оцінку майна № 25.03.2014/02 від 25.03.2014 р.

За митною декларацією ІМ № 807100000/2014/016103 позивач надав митному органу лист № 2014/04 -24-2 від 24.04.2014 р. з інформацією та поясненнями щодо поставки товару та звіт про оцінку майна № 23/04/2014 /02 від 23.04.2014 р.

Не враховуючи вище надані документи, відповідачем було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за ціною контракту та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

- № 807100000/2014/016969 від 25.04.2014 р. за 6 методом за наступним розрахунком: товар № 1: 5,00 доларів США/кг х 2442,85 = 12 214,25 доларів США; товар № 2: 6,00 доларів США/кг х 16,7 = 100,20 доларів США; товар № 3: 3,80 доларів США/кг х 123,00 = 467,40 доларів США = 12781,85 доларів США;

- № 807100000/2014/012599 від 31.03.2014 р. за 3 методом за наступним розрахунком:5,00 доларів США/кг х 2200 кг = 11 000,00 доларів США.

На підставі зазначених рішень відповідачем також були видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/00258 від 31.03.2014 р., №807100000/2014/00352 від 25.04.2014 р.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем були надані відповідні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною контракту, тому у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних рішень по коригуванню митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000416/2 від 28.03.2014 року, №807000003/2014/000602/2 від 25.04.2014 року, а також карток відмови Харківської митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/00258 від 31.03.2014 року, №807100000/2014/00352 від 25.04.2014 року.

Відповідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставами для прийняття оскаржуваних рішень митний орган вказав те, що декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару. При цьому, причиною запиту додаткових документів булоа саме невідповідність ціни, яка була зазначена позивачем, митній вартості ідентичних та подібних товарів відповідно до інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. Але при цьому відповідачем не доведено, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, записав до декларації недостовірні або неточні відомості. Таким чином відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення з порушенням статей глави 8 та 9 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів”, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та наказу Мінфіну України “Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа” № 63 від 30.05.12 р., а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Отже, відповідач під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Крім того, відмовляючи у митному оформленні товару за основним (першим) методом, митний орган послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, декларантом не надано додаткових документів, надання яких передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Проте, такий висновок відповідача не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач у спірних рішення про коригування митної вартості товарів не вказав, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, передбачені ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України.

Судами також встановлено, що позивачем для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, були подані всі документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору. Крім того, листом надано письмові пояснення щодо даної поставки товару. Також, позивачем, надані документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: звіти про оцінку майна № 25.03.2014/02 від 25.03.2014, 23/04/2014/02 від 23.04.2014 р.

Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем до митних декларацій ІМ № 807100000/2014/011373, ІМ № 807100000/2014/016103 для підтвердження митної вартості товару та її визначення за ціною договору, надані всі документи, які передбачені ч. 2 ст.53 МК України.

Разом із тим, частиною 3 ст. 53 МК України передбачене надання декларантом додаткових документів тільки за наявності певних умов, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами було встановлено, що джерелом інформації для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувала наявна у Харківської митниці цінова інформація, наявна у ПІК “Іспектор 2006”.

У ПІК “Інспектор 2006” відомості щодо митної вартості товарів наведені у розрахунку за кілограм.

Колегія суддів також погоджується із тим, що оскільки товар поштучний/комплектний, визначення митної вартості повинно здійснюватись в розрахунку за одиницю продукції, а не за кілограм, що було зроблено відповідачем по справі при винесенні спірних рішень.

З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовно того, що подані позивачем документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару та митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року у справі №820/16750/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: