Ухвала суду № 44348719, 12.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/10915/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Зайцева М.П.

Юрченко В.П.

при секретарі судових засідань: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Холдинг»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року

по справі № 0870/5380/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Холдинг»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж Холдинг» звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2012 року №0000072301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 799187,25 гривень, в тому числі 116696,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000082301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 640593,50 гривень, в тому числі 93357,50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Холдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10 червня 2009 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої встановлені порушення позивачем вимог:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 682491,00 гривень;

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 547236,00 гривень.

25 січня 2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000072301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 799187,25 гривень, у тому числі 682491,00 гривень за основним платежем та 116696,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000082301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 640593,50 гривень, у тому числі 547236,00 гривень за основним платежем та 93357,50 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами процедури адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган пов'язує виявлені порушення з відсутністю господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж Холдинг» та контрагентами - ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Донснабкомплект-2007», ТОВ «Евротурбіна», ТОВ «Вертикаль поставка», ТОВ «Агропромтехплюс», ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд», ТОВ «Технооптторг-2010», ТОВ «Мелзернопродукт», оскільки постачальники не мають основних виробничих фондів, відсутній управлінський та технічний персонал, виробничі активи, земельні ділянки, складські приміщення, транспорт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що надані до перевірки окремі первинні документи є юридично дефектними у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій, тому правочини, вчинені між позивачем та контрагентами протягом перевіряємого періоду, не спричинили реального настання правових наслідків.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону № 168/97-ВР, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, рахунками та ін.

Товар від контрагентів отримувався особисто директором позивача Істоміним А.В. на підставі довіреностей, що підтверджується долученими до справи належним чином засвідченими копіями реєстрів довіреностей ТОВ «Авантаж Холдинг» за спірний період.

Весь придбаний позивачем товар був належним чином оприбуткований, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 28.1 «Склад» та зберігався в орендованих у ТОВ «Румбуд» приміщеннях.

В подальшому придбані запасні частини реалізовувались іншим суб'єктам господарювання, що також простежується рухом ТМЦ за субрахунком 28.1 та документами на реалізацію.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти звірок між ТОВ «Авантаж Холдинг» та підприємствами - ТОВ «Імпульс плюс 2010», ТОВ «Донснабкомплект-2007», ТОВ «Євротурбина», ТОВ «Вертикаль поставка», ТОВ «Агропромтех плюс», ТОВ «ВКФ «Плутон трейд», ТОВ «Техноопторг-2010», ТОВ «Мелзернопродукт», за змістом яких контрагенти підтвердили факт продажу ТМЦ та надання послуг на користь позивача.

Також встановлено, що весь придбаний товар товариство отримувало через служби доставки. На підтвердження вказаного в матеріалах справи наявні листи ТОВ «Авантаж Холдинг» на ім'я ПП «Нічний експрес», ТОВ «ІН-ТАЙМ», ТОВ «Євроекспрес пошта» за №23/2012 від 23.07.2012 року, № 24/2012 від 23.07.2012 року, № 25/2012 від 23.07.2012 року відповідно, в яких вищевказані транспортні організації підтвердили факт відвантаження ТМЦ на користь позивача від вказаних підприємств-контрагентів у відповідні періоди.

Таким чином, жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Також, правильним є висновок про те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж Холдинг» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по справі № 0870/5380/12.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписЗайцев М.П. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 15.05.2015 р.