Ухвала суду № 44348714, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/800/15982/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Логвиненка А.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"" до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування карток відмови, визнання протиправною бездіяльності та стягнення надмірно сплачених коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"" (далі - ТОВ "ІПГ "Майстер"") звернулося до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2014/00097 від 03 вересня 2014 року та № 500060804/2014/00098 від 03 вересня 2014 року;

- визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо неповернення надмірно сплачених ТОВ "ІПГ "Майстер"" до бюджету коштів у сумі 59514,08 гривень;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ в Одеській області надмірно сплачені позивачем кошти при митному оформленні товару у сумі 59514,08 гривень;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, Південною митницею Міндоходів відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації у зв'язку із порушенням позивачем пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2014/00097 від 03 вересня 2014 року.

Того ж дня із внесенням виправлень по зауваженням митних органів, викладених у вищезазначеній картці відмови, декларантом подано вантажну митну декларацію № 500060804/2014/001320 з метою митного оформлення того ж вантажу.

Однак, Південною митницею Міндоходів відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2014/00098 від 03 вересня 2014 року.

Підставою оформлення вищевказаної картки відмови, Південна митниця Міндоходів вважає допущення помилки у декларації із визначенням декларантом митної вартості товару.

Враховуючи необхідність забезпечення безперебійності постачання сировини для власного виробництва будівельних матеріалів, 05 вересня 2014 року позивач здійснив декларування вантажної митної декларації № 500060804/2014/001335 з урахуванням зазначених контролюючим органом зауважень.

Вважаючи, що дії Південної митниці Міндоходів не відповідають вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, позивач звернувся в суд з вимогою про визнання протиправними та скасування карток відмови № 500060804/2014/00097 від 03 вересня 2014 року та № 500060804/2014/00098 від 03 вересня 2014 року. Разом з цим, ТОВ "ІПГ "Майстер"" просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неповернення надмірно сплачених коштів до бюджету.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "ІПГ "Майстер"", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В свою чергу, представник Південної митниці Міндоходів у своєму запереченні вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "ІПГ "Майстер"" та Компанією "YANGIL Co." (Корея) укладено контракт № 290580 від 25 травня 2013 року щодо поставки поліефірного штапельного волокна.

З метою здійснення митного оформлення товару ввезеного на територію України 03 вересня 2014 року позивачем подано вантажну митну декларацію № 500060804/2014/001314, за результатами перевірки якої контролюючим органом оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2014/00097 у зв'язку із порушенням вимог пункту 206.1 статті 206 ПК України в частині несплати суми податку до Державного бюджету України до/або у день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Того ж дня із внесенням виправлень по зауваженням митних органів, викладених у вищезазначеній картці відмови, декларантом подано вантажну митну декларацію № 500060804/2014/001320 з метою митного оформлення того ж вантажу, в якій митна вартість товару, а саме: "Волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо- чи гребенечесанню, непросочені і необроблені іншим способом, для прядіння з поліефіру, розміром завдовжки 64 мм: 15DEN*64 мм - 184 мішка (сорт А); 6DEN*64 мм - 276 мішків (сорт А). Торговельна марка відсутня. Виробник - "YANGIL Co.". Країна виробництва - KR (Корея)", була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору, в розмірі 0,98 доларів США/1 кг.

Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у вантажній митній декларації, відповідачем було відмовлено ТОВ "ІПГ "Майстер"" у прийнятті вантажної митної декларації та оформлено картку відмови № 500060804/2014/00098 від 03 вересня 2014 року.

05 вересня 2014 року позивачем для здійснення митного оформлення товару: "Волокна штапельні синтетичні, не піддані кардо- чи гребенечесанню, непросочені і необроблені іншим способом, для прядіння з поліефіру, розміром завдовжки 64 мм: 15DEN*64 мм - 184 мішка (NORMAL - А сорт); 6DEN*64 мм - 276 мішків (NORMAL - А сорт). Торговельна марка відсутня. Виробник - "YANGIL Co.". Країна виробництва - KR (Корея)", подано до Південної митниці Міндоходів вантажну митну декларацію № 500060804/2014/001335, у якій митна вартість товару визначена декларантом згідно із другорядним методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною договору щодо ідентичних товарів, яка склала 1901865,46 гривень, що відповідає рівню 1,32 доларів США/1 кг.

Згідно із цією декларацією позивач сплатив до Державного бюджету України мито та податок на додану вартість.

За результатами здійсненого контролю, органом доходів та зборів був випущений у вільний обіг товар, який зазначено у відповідності до вантажної митної декларації № 500060804/2014/001335 від 05 вересня 2014 року.

19 вересня 2014 року ТОВ "ІПГ "Майстер"" звернулось із заявою вих. № 2922 про повернення коштів з бюджету у розмірі 59514,08 грн. з розрахунку визначення митної вартості товару не за першим (основним) методом митної вартості за ціною контракту у 1,11 доларів США/1 кг, а за ціною аналогічних товарів у 1,32 доларів США/1 кг, внаслідок чого позивачем надмірно сплачено кошти до Державного бюджету України у сумі 59514,08 гривень.

Однак, листом № 14384/15-70-52 від 06 жовтня 2014 року Південною митницею Міндоходів відмовлено позивачу у поверненні платежів, сплачених за митною декларацією № 500060804/2014/001335 від 05 вересня 2014 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведення відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірність своїх дій.

Таку позицію Одеського окружного адміністративного суду підтримав і Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно із частиною 1 статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки вантажної митної декларації № 500060804/2014/001314 від 03 вересня 2014 року, яка подана о 10 год. 34 хв., контролюючим органом оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060804/2014/00097 у зв'язку із порушенням вимог пункту 206.1 статті 206 ПК України в частині несплати суми податку до Державного бюджету України до/або у день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Дана обставина підтверджується довідкою, якою встановлено, що кошти учасника ЗЕД на рахунку органу доходів і зборів станом на 03 вересня 2014 року об 11 год. 24 хв. відсутні.

Отже на час подання митної декларації кошти на єдиний казначейський рахунок не надійшли.

У відповідності до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур"" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

В силу частини 4 статті 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Згідно із пунктом 1 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірного проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості.

Зі змісту картки відмови № 500060804/2014/00098, оформленої Південною митницею Міндоходів за результатами перевірки вантажної митної декларації № 500060804/2014/001320 від 03 вересня 2014 року вбачається, що підставою її прийняття є порушення декларантом вимог статей 257, 268 Митного кодексу України, а саме: невідповідність даних, зазначених у графі 31 митної декларації товаросупровідним документам.

Разом з цим, органом доходів і зборів роз'яснено можливість прийняття нової митної декларації після внесення вірних відомостей без зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що в товаросупровідних документах комерційна назва товару визначена як "NORMAL - А GRADE", а у графі 31 митної декларації № 500060804/2014/001320 від 03 вересня 2014 року заявлено "Сорт А". При цьому, в електронному інвойсі вказана інформація відсутня взагалі.

Аналізуючи вищезазначені положення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про правомірність дій контролюючого органу, оскільки відповідач підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих ТОВ "ІПГ "Майстер"" документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, зазначених у деклараціях стосовно яких оформлено картки відмови.

Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ІПГ "Майстер"" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість безпідставними.

Згідно із пунктом 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України № 25/44 від 24 січня 2006 року (далі - Порядок № 25/44) для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Казначейства відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 "депозитні рахунки митних органів" (далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 Порядку № 25/44 сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій, як: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно із Порядком № 25/44 здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку № 25/44, повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року (далі - Порядок № 618). ГУ ДКСУ у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603 відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Зазначені розрахунки регулюються в централізованому порядку згідно із відповідними договорами між Державною митною службою України та уповноваженим банком, що обслуговує митні органи.

Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, яка зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, порядок повернення таких коштів регламентовано наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Із системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "ІПГ "Майстер"" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 59514,08 гривень задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що митна декларація № 500060804/2014/001335, подана позивачем 05 вересня 2014 року була прийнята контролюючим органом та у відповідності до неї здійснено митне оформлення вантажу, який випущено у вільний обіг.

Вказана декларація не змінювалась та не визнавалась недійсною.

Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що у заяві ТОВ "ІПГ "Майстер"" вих. № 2922 від 19 вересня 2014 року зазначено, що внаслідок визначення митної вартості товару за ціною аналогічних товарів у 1,32 доларів США/1 кг, а не за першим (основним) методом митної вартості за ціною контракту у 1,11 доларів США/1 кг, декларантом надмірно сплачено кошти до Державного бюджету України у сумі 59514,08 гривень.

Однак, у попередніх митних деклараціях № 500060804/2014/001314 та № 500060804/2014/001320 від 03 вересня 2014 року, за результатами перевірки яких оформлено оскаржувані позивачем картки відмови, зазначено ціну у 0,98 доларів США/1 кг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ТОВ "ІПГ "Майстер"" самостійно обрано метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, що свідчить про відсутність порушення прав та інтересів позивача зі сторони Південної митниці Міндоходів.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"" залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.О. Логвиненко

Л.Л. Мороз