Ухвала суду № 44348436, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015р. м. Київ К/800/13640/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року

у справі № 821/3807/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2

до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Генічеської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000251700.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000251700 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води на суму 158571грн.

У касаційній скарзі Генічеська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що з 12 березня 2013 року по 25 березня 2013 року посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої був складений акт від 01 квітня 2013 року №44/170/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 323, 324, 328 ПК України в частині заниження об'єкту оподаткування зі збору за спеціальне водокористування на суму 126813,60грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року №0000251700 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води у загальному розмірі 158517грн., у тому числі за основним платежем на суму 126813,60грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 31703,40грн.

Відповідно до статті 42 ВК України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вимогами статті 48 ВК України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Статтею 30 ВК України передбачено, що збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що збір за спеціальне використання води - загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI цього Кодексу), який справляється за спеціальне: а) використання води водних об'єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва.

Відповідно до пункту 323.1 статті 323 ПК України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач є вторинним водокористувачем, який отримує воду на підставі договору про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур від 24 травня 2011 року та 21 березня 2013 року та відповідно до його умов здійснює плату за поставлену воду. Крім того, забір води з водних об'єктів із застосування споруд або технічних пристроїв позивач не здійснює, при використанні води не скидає забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, не використовує воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: А.Ф. Загородній О.А. Веденяпін М.П. Зайцев