Ухвала суду № 44348024, 20.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 4140 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Чала А.П.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки;

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою представником СамойловоюЄвгенією Олександрівною

на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 21 січня 2015 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 21.01.2015 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Самойлова Є.О., діючи в інтересах ПАТ «Дельта Банк», подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Неправомірним, на думку апелянта, є висновок суду першої інстанції про те, що на звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 101,00 кв.м.. житловою 55,70 кв.м. розповсюджується мораторій згідно Закону України №1304-УІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Даний Закон носить тимчасовий характер, і позивач в майбутньому після втрати чинності цього Закону матиме право реалізувати рішення суду про звернення стягнення па майно.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вийшов за межі своїх повноважень і відмовив в задоволенні позову з підстав недопущення примусового стягнення нерухомого житлового майна відповідачів, що не є функцією суду, оскільки примусове стягнення здійснюється лише органами державної виконавчої служби, що є завершальною стадією судового провадження.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року, не діє на відносини іпотеки згідно іпотечного договору, які виникли до набрання ним чинності, оскільки в ньому мовлені норми, які погіршують становище іпотекодержателя, права якого захищені Конституцією України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку» та іпотечним договором.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення в частині доводів апеляційної скарги, поясняв суду, що суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин які виникли між сторонами по даній справі Закон України №1304-УІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». ОСОБА_2 пояснив суду, що відповідач також має намір оскаржити дане рішення суду (з інших доводів), але суд ще не розглянув його заяву про перегляд заочного рішення суду

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки. Причини неявки свого представника в судове засідання банк суду не повідомив. За таких обставин, колегія суддів розцінила їх як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.10.2008р. між ВАТ «Астра Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №100001003175001 на суму 300 000 доларів США зі строком повернення кредиту до 03.10.2033р. зі сплатою 11,9% річних для придбання нерухомого майна: трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, до якого сторонами вносились зміни та було погоджено графік повернення кредиту.

В забезпечення вказаного кредитного договору 03.10.2008р. між тими ж сторонами був укладений іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_3 передав ВАТ «Астра Банк» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач (як позичальник) умови кредитного договору не виконував, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед банком, яка складається із заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.11.2011 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ «АСТРА БАНК» стягнуто заборгованість за зазначеним кредитним договором. Дане рішення суду не виконано.

Суд першої інстанції відмовив банку у задоволенні позову про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки - квартиру і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених ПАТ «Дельта Банк» позовних вимог виходячи з наступного.

Так, відповідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У відповідності до частини 3 цієї ж норми права, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

03.06.2014р. Верховною Радою України було прийнято Закон України №1304-УІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, ст.1 вказаного вище Закону передбачено про наступне: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

В даному спірному випадку, відповідач ОСОБА_3 отримав споживчий кредит в кредитній установі - резидента України в іноземній валюті, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 є постійним місцем реєстрації та проживання відповідача, що підтверджується відміткою в його паспорті про реєстрацію місця проживання (а.с. 40-41 - копія паспорту), предмет іпотеки має загальну площу 101 кв.м. і жилу площу 55,70 кв.м., а також відповідач не має у власності іншого нерухомого майна, про що вказано в постанові ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві від 27.06.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що на звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 розповсюджується мораторій згідно Закону України №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014р., а тому позовні вимоги, на даний час, задоволенню не підлягають.

Посилання апелянта на невідповідність положень зазначеного вище Закону вимогам Конституції України не відповідає дійсності, оскільки даний Закон діє тимчасово, він був прийнятий ВР України виключно з метою захисту прав позичальників, які опинились у складному матеріальному становищі пов'язаному з знеціненням української гривні по відношенню до іноземної валюти.

Отже, твердження апелянта про незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником Самойловою ЄвгенієюОлександрівною відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: