Ухвала суду № 44347954, 20.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/4666/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Шумейко О.І.

Доповідач - Шахова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д.

при секретарі - Бугай О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство», приватного підприємства «Колекторська компанія «Колект-Серівс» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року кредитна спілка «Всеукраїнське народне кредитне товариство» звернулась до суду з зазначеним позовом, який згодом уточнила, і остаточно просила стягнути у солідарному порядку з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 236 545,75 грн, яка складається із: заборгованості за основним договором у сумі 38 720,22 грн; заборгованості зі сплати процентів у сумі 31 376,96 грн; додаткових процентів у сумі 32 696,08 грн; штрафу за період з 29 липня 2011 року по 25 квітня 2014 року у сумі 127 776,70 грн та 5 975,79 грн - три процента річних.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 24 листопада 2008 року між кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за яким останній надано 39 700 грн зі сплатою 60 процентів річних строком до 24 листопада 2013 року. У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укладені договори поруки, за умовами яких кожен з останніх поручились перед кредитною спілкою за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Умови договору ОСОБА_1 не виконувалися, унаслідок чого у неї виникла заборгованість у сумі 236 545,75 грн.

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання кредитного договору від 24 листопада 2008 року недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вказаний договір був укладений під впливом обману.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство» заборгованість за кредитним договором за період з 24 листопада 2008 року по 25 квітня 2014 року у сумі 117 622, 16 грн, яка складається із: заборгованості за основним договором у сумі 38 720,22 грн; заборгованості зі сплати процентів у сумі 63901,94 грн; штрафу у сумі 15 000 грн.

У іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. При цьому вказує на ті ж підстави, що і в зустрічній позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

У іншій частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржено і підстав перевіряти його законність і обґрунтованість, у цій частині,немає.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1та її представник доводи апеляційної скакрги підтримали та просили задовольнити апеляційну скаргу.

ОСОБА_2проти апеляційної скарги не заперечував.

Інші особи,які беруть участь у справаі в судове засідання не з,явилися, про день і час розгляду повідомлялись за законом належно за адресами,які містяться в матеріалах справи .

Неявка зазначених осіб,які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та згідно ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб,які брали участь у справі та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи первісний позов у частині стягнення заборгованість за кредитним договором за період з 24 листопада 2008 року по 25 квітня 2014 року у сумі 117 622, 16 грн, яка складається із: заборгованості за основним договором у сумі 38 720,22 грн; заборгованості зі сплати процентів у сумі 63901,94 грн; штрафу у сумі 15 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що що відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором від 24 листопада 2008 року, у зв'язку з чим з нього підлягає стягненню зазначення заборгованість за основним договором, заборгованість зі сплати процентів та штрафу. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України наявні підстави для зменшення розміру штрафу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених судом, і відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що 24 листопада 2008 року між кредитною спілкою «Всеукраїнське народне кредитне товариство» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за яким останній надано 39 700 грн зі сплатою 60 процентів річних строком до 24 листопада 2013 року.

У пункті 4.2 договору сторони погодили строки та розміри погашення кредиту, без урахування додаткових процентів, визначених у п. 4.2.2 договору. Погашення кредиту здійснюється до 10-го числа кожного місяця.

Відповідно до п. 4.8 договору в кожному випадку невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх зобов'язань за цим договором (по відношенню до термінів сплати платежів згідно з п. 4.2 договору або їх сплати не в повному обсязі), розмір відсоткової ставки за оплачувальний, за яким допущено прострочення, збільшується в два рази, з відповідним перерахуванням платежу за оплачу вальний період.

За умовами п. 8.1 договору при укладенні даного договору позичальник стверджує, що його волевиявлення є вільним, відповідає його внутрішній волі, він не перебуває під впливом тяжкої для нього обставини, що змушує його укласти цей договір, він чітко усвідомлює всі умови цього договору та не перебуває під впливом помилки чи обману. Позичальник з підписанням цього договору підтверджує, що до укладання договору позичальник був ознайомлений кредитодавцем в письмові формі з усіма умовами кредитування, що пропонується кредитодавцем в об'ємі, передбаченому п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором цього ж дня між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укладені договори поруки, за умовами яких кожен з останніх поручились перед кредитною спілкою за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Умови договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала, унаслідок чого є заборгованість за період з 24 листопада 2008 року по 25 квітня 2014 року у сумі 117 622, 16 грн, яка складається із: заборгованості за основним договором у сумі 38 720,22 грн; заборгованості зі сплати процентів у сумі 63901,94 грн; штрафу у сумі 15 000 грн.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 230 ЦК України встановлені правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, відповідно до яких, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Із роз'яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено факту навмисного введення її в оману з боку позивача, так як умови договору позивачем підписані без застереження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, а відтак, оскільки судом встановлено порушення позичальником зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позичальника права вимагати повернення позики, що залишилась у сумі 38 720,22 грн; заборгованості зі сплати процентів у сумі 63901,94 грн та з застосуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України штрафу у сумі 15 000 грн.

Доводи апеляційної скарги, що спірний договір підписано під впливом обману не знайшли свого підтвердження, оскільки ОСОБА_1 не доведено наявності умислу у діях позивача та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи на правильність висновків суду в оскаржу вальній частині не впливають та їх не спростовують.

Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та вірно застосовано норми матеріального права.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді