Постанова № 44346896, 19.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2015 року № 826/4625/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробетон"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення - рішення № 135426552201 від 30.09.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробетон" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення № 135426552201 від 30.09.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Сістем Енерджи Нью" не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Сістем Енерджи Нью", які мали реальний характер та за якими було отримано послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 06.04.2015 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 809/26-55-22-01/34288102 від 28.08.2014 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.04.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 31.07.2014 по 20.08.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробетон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 809/26-55-22-01/34288102 від 28.08.2014, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму податку на додану вартість 1266667 грн., в т.ч. по періодах: в квітні 2013 року на загальну суму 766667 грн., в липні 2013 року на загальну суму 500000 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 135426552201 від 30.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 583 334,00 грн. у тому числі за основним платежем – 1266667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 316667,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 135426552201 від 30.09.2014 позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2126/10/26-15-10-08 від 11.12.2014 та Державної фіскальної служби України № 2925/6/99-99-10-01-01-25 від 14.02.2015 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 135426552201 від 30.09.2014, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробетон" – без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробетон" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 135426552201 від 30.09.2014, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно із підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об’єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Сістем Енерджи Нью" за договором підряду № 18/02-2013-Є від 18.02.2013.

За умовами даного договору підрядник зобов’язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: ремонт бетонних розвантажувальних майданчиків та ремонт бетонних підлог в установлені даним договором строки на об’єкті: «Логістичний комплекс», розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, Калинівська селищна рада, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані підрядником належної якості роботи на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:

- акти виконаних робіт за квітень 2013 року та вересень 2013 року;

- податкові накладні від 25.04.2013 № 305 (сума 4600000,00 грн., ПДВ – 766666,67 грн.) та від 01.07.2013 № 1 (сума 3000000,00 грн., ПДВ – 500000,00 грн.);

- банківські виписки за 02.04.2013 та 01.07.2013;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2013 – 13.03.2015 та картку рахунку 631 за 01.01.2013 – 13.03.2015;

- загальні журнали робіт (додаток В до ДБН А.3.1-5-2009) з актами на закриття скритих робіт, сертифікатами відповідності і якості, технічними рішеннями та наряд-завданнями.

Крім того, позивач стверджує, що використав, отримані від ТОВ "Сістем Енерджи Нью" будівельно-монтажні роботи у власній господарській діяльності, оскільки являється власником об’єкту - «Логістичний комплекс», розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, Калинівська селищна рада.

Однак, позивач не надав суду жодних доказів, що ТОВ "Євробетон" володіє/користується об’єктом - «Логістичний комплекс», розташованим за адресою: Київська область, Броварський район, Калинівська селищна рада, а, відтак, суду не доведено причетність позивача до даної будівлі.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі підготовленого згідно ДБН України та СНІП будівельного майданчику, а також в матеріалах справи відсутні документи, що забезпечують отримання інформації про обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів, накази про призначення відповідальних осіб на будівельному майданчику, довіреності на уповноважених осіб, відсутні відомості про осіб, які приймали будівельні матеріали та докази обліковування будівельного матеріалу, докази поставки будівельного матеріалу на будівельний майданчик.

Під час судового розгляду справи, позивачем не доведено суду надання ТОВ "Сістем Енерджи Нью" будівельно-монтажних робіт та їх використання у власній господарській діяльності ТОВ "Євробетон", що свідчить про правомірність висновків податкового органу, які полягають в тому, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Сістем Енерджи Нью" не спричиняє реального настання правових наслідків.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з ТОВ "Сістем Енерджи Нью" за договором підряду № 18/02-2013-Є від 18.02.2013, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом, що призвело до заниження ТОВ "Євробетон" суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 124 від 16.03.2015 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробетон" відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробетон" (код ЄДРПОУ 34288102) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов