Постанова № 44346719, 20.05.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/100/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Пєскіної А.В., представник 3-ї особи Христенок Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до УДАІ УМВС України в Чернігівській області, 3-тя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Чернігівській області, 3-тя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 по 05.06.2014 та зобов'язати виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 по 05.06.2014 за виключенням вже виплаченого грошового забезпечення з 01.05.2010 по 30.04.2011 в сумі 27893,52 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток за 2010-2014 роки (з розрахунку 45 діб на рік) та зобов'язати виплатити грошову компенсацію за дні невикористаних щорічних відпусток (2010 - 45 діб, 2011 - 45 діб, 2012 - 45 діб, 2013 - 45 діб, 2014 - 22 доби) з розрахунку розміру грошового забезпечення позивача на час звільнення 11.07.2014 за виключенням виплаченої суми в розмірі 871,50 грн.;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку по виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.06.2014 по 28.11.2014, по виплаті компенсації за дні невикористаних відпусток за 2010-2014 роки з розрахунку розміру грошового забезпечення на час звільнення 11.07.2014 в сумі 4357,50 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо не включення до довідки про розмір грошового забезпечення для Пенсійного фонду розмірів грошового забезпечення за червень -липень 2014 року та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з липня 2012 року по червень 2014 року;

- зобов'язати відповідача відкликати з Пенсійного фонду подану 23.10.2014 довідку та надати до органів Пенсійного фонду довідку з зазначенням грошового забезпечення за червень 2014 року та сум грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з липня 2012 року по червень 2014 року, що мають бути нараховані та виплачені позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом УМВС України в Чернігівській області від 06.06.2014 № 139 о/с його поновлено на службі з 30.04.2010, але грошове забезпечення за час вимушеного прогулу було виплачено не в повному обсязі. Крім того, позивач стверджує, що 11.07.2014 він звільнився зі служби за віком, але йому не в повному обсязі виплачена компенсація за неотримані дні відпустки, грошове забезпечення тривалий час не виплачувалось, у наданій до органу пенсійного фонду довідці відповідачем не відображено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та за червень-липень 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити та пояснив, що у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивачу було нараховано за один рік, а грошова компенсація виплачена лише за відпустку, невикористану у році звільнення. Також зазначає, що грошове забезпечення за червень-липень 2014 року не було включено в довідку, яка була надана до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для нарахування пенсії, оскільки позивач не відпрацював повні календарні місяці.

Представник 3-тьої особи в судовому засіданні вважав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення складена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом УМВС України в Чернігівській області № 139 о/с від 06.06.2014, на підставі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013, позивача поновлено на посаді інспектора сектору дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автотранспорту відділу Державної автомобільної інспекції УМВС з 30.04.2010, (а.с. 14).

11.07.2014 наказом УМВС України в Чернігівській області № 188 о/с підполковника міліції ОСОБА_4 юрисконсульта сектору моніторингу та юридичного забезпечення управління Державної автомобільної інспекції УМВС, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (за віком) (а.с. 15).

Після звільнення позивачу було виплачено грошове забезпечення в сумі 3679,46 грн., вихідна допомога в сумі 54468,75 грн., компенсація за невикористану відпустку в році звільнення в сумі 871,50 грн., грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік в сумі 27893,52 грн.

Не погоджуючись з розміром виплачених сум, позивач звернувся до суду з даним позовом, в зв'язку з чим суд зазначає таке.

Щодо невиплати грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно листа від 22.12.2014 № 8/9-К-59 та довідки (а.с. 17, 142), позивачу було виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік в сумі 27893,52 грн.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з моменту прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 28.05.2013, якою залишено в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 стосовно поновлення позивача на службі з 30.04.2010, майже рік не звертався до відповідача щодо добровільного виконання або до державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення, і лише 14.05.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення його на службі.

Тобто, в даних спірних відносинах грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу повинно обраховуватись за період з 14.12.2012 (набрання чинності пунктом 24 Положення) по 28.05.2013 (закінчення судом розгляду справи та прийняття рішення).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем в повному обсязі виплачено позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме за один рік, тому в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 по 05.06.2014 та зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 по 05.06.2014 за виключенням вже виплаченого грошового забезпечення з 01.05.2010 по 30.04.2011 в сумі 27893,52 грн. необхідно відмовити.

Щодо невиплати грошової компенсації за всі дні невикористаних відпусток.

Відповідно до абзацу другого пункту 56 Положення, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач в 2014 році не використав 22 дні чергової відпустки, а грошову компенсацію отримав лише за 15 днів в сумі 871,50 грн.

Тому позовна вимога в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу у зв'язку зі звільненням в 2014 році грошової компенсації за 7 днів невикористаної відпустки та стягнення вказаної компенсації в сумі 406,70 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, позовна вимога в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток за 2010-2013 роки (з розрахунку 45 діб на рік) та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за дні невикористаних щорічних відпусток (2010 - 45 діб, 2011 - 45 діб, 2012 - 45 діб, 2013 - 45 діб) з розрахунку розміру грошового забезпечення позивача на час звільнення 11.07.2014 задоволенню не підлягає, оскільки нормами спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини, установлено обмеження у відшкодуванні грошової компенсації за невикористану відпустку лише в межах року, в якому звільняється особа.

Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499.

Вказаною Інструкцією чи будь-якими іншими спеціальними законами, положеннями не передбачено умов та порядку стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні регулюється статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Як встановлено судом, підполковника міліції ОСОБА_4 юрисконсульта сектору моніторингу та юридичного забезпечення управління Державної автомобільної інспекції УМВС, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено 11.07.2014 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України.

Таким чином, враховуючи, що в межах даного спору, положення Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають, а спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено стягнення відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку по виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.06.2014 по 28.11.2014 та по виплаті компенсації за дні невикористаних відпусток за 2010-2014 роки з розрахунку розміру грошового забезпечення на час звільнення 11.07.2014 в сумі 4357,50 грн.

Щодо довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, її надання та відкликання з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

У відповідності до вимог частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням (абзац третій пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»).

Згідно протоколу за пенсійною справою № 2503004479 від 12.07.2014 позивачу на підставі наданих відповідачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документів була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 949,00 грн. (а.с. 136).

Підставою для призначення пенсії позивачу слугувала, зокрема, довідка, видана УДАІ УМВС України в Чернігівській області від 23.10.2014 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, в якій за період з липня 2012 року по червень 2014 року розмір додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_4 становив 0,00 грн. (а.с. 29).

В судовому засіданні встановлено, що червень 2014 року є повним календарним місяцем, відпрацьованим позивачем, з врахуванням його поновлення з 30.04.2010, в якому він отримав грошове забезпечення в сумі 3679,46 грн. та з якого сплачено податки, у тому числі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому отримане грошове забезпечення в цьому місяці має бути зазначено у довідці про щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Даний факт підтверджується довідкою головного спеціаліста ВФЕЗ УДАІ УМВС України в Чернігівській області, копією грошового атестату № 16 від 21.07.2014 (а.с. 114, 137).

Функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних документів, згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, покладаються на відповідача.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не включення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення розміру грошового забезпечення, отриманого позивачем в червні 2014 року, та зобов'язання відповідача надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення з зазначенням розміру грошового забезпечення, отриманого позивачем в червні 2014 року, підлягає задоволенню.

Водночас в задоволенні позовної вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не включення до довідки про розмір грошового забезпечення для Пенсійного фонду розмірів грошового забезпечення позивача за липень 2014 року, необхідно відмовити, оскільки сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення визначається за 24 останніх календарних місяців перед звільненням, яке відбулося для позивача в липні 2014 року.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не включення до довідки про розмір грошового забезпечення для Пенсійного фонду грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з липня 2012 по червень 2014 та зобов'язання відповідача надати до органів Пенсійного фонду довідку з зазначенням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з липня 2012 по червень 2014, є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 по 05.06.2014 та зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 по 05.06.2014 за виключенням вже виплаченого грошового забезпечення з 01.05.2010 по 30.04.2011 в сумі 27893,52 грн., в задоволенні яких судом було відмовлено, та зважаючи, що статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено обчислення пенсії з сум, виплачених за час вимушеного прогулу, то в їх задоволенні також необхідно відмовити.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача відкликати з Пенсійного фонду подану 23.10.2014 довідку, то вона не підлягає задоволенню, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, не передбачено повноважень відповідача щодо відкликання такої довідки, натомість визначено механізм подання додаткових документів, які дають право на підвищення пенсії.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

На підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2014, квитанцію до прибуткового касового ордера від 14.04.2015 на суму 4000,00 грн., акт виконаних робіт від 20.05.2015.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії УДАІ УМВС України в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_4 у зв'язку зі звільненням в 2014 році грошової компенсації за 7 днів невикористаної відпустки.

Стягнути з УДАІ УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за невикористану в 2014 році відпустку в сумі 406 (чотириста шість) грн. 70 коп.

Визнати протиправними дії УДАІ УМВС України в Чернігівській області щодо не включення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення розмір грошового забезпечення, отриманого ОСОБА_4 в червні 2014 року.

Зобов'язати УДАІ УМВС України в Чернігівській області надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення з зазначенням розміру грошового забезпечення, отриманого ОСОБА_4 в червні 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.О. Непочатих