Постанова № 44346502, 18.05.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/825/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузьменко Н.А.

судді - Бездрабка О.І.

судді - Попова В.Ф.

при секретарі - Багненко Т.В.

за участю: представника позивача - Князь І.І.

представника відповідача - Федоренко О.П.

представник третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" до Державної виконавчої служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання рішення про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 неправомірним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 від 26 лютого 2015 року, скасування постанови від 06 квітня 2012 року №19813719 про стягнення виконавчого збору на користь держави в розмірі 1200647,13 грн., -

встановив:

16 березня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (далі - позивач, ПАТ ПБФ «Херсонбуд») до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») з позовними вимогами про визнання рішення про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 неправомірним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 від 26 лютого 2015 року.

14 травня 2015 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої, просить скасувати постанову №19813719 від 06.04.2012 року прийняту відділом примусового виконання рішень ДВС України про стягнення виконавчого збору на користь держави у сумі 1200647,13 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначає, що відділом примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження № 46667435. Виконавче провадження відкрито на підставі листа про примусове виконання та постанови №19813719 від 06 квітня 2012 року, виданої відповідачем про стягнення виконавчого збору на користь держави в розмірі 1200647,13 грн., за несвоєчасне виконання виконавчого напису №988 від 23.09.2009 року виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Відповідачем 23.02.2015 року повернуто виконавчий напис нотаріуса на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про повернення виконавчого документу без виконання. Нормами даного закону не передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження. З посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» обґрунтовує правомірність своїх вимог. Все це на думку позивача є підставами для постановлення судового рішення про скасування постанови №19813719 від 06.04.2012 року та про визнання рішення про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 неправомірним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 від 26 лютого 2015 року. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в адміністративному позові.

Відповідач 26 березня 2015 року надав письмові заперечення, доповнені 21 квітня 2015 року, в яких позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. В процесі здійснення виконавчого провадження державним виконавцем 23.02.2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документу на підставі п.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», якою виділено в окреме виконавче провадження для подальшого виконання постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 06.04.2012 року. 26 лютого 2015року ДВС України винесено постанов про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 06.04.2012 року про стягнення з ПАТ ПБФ «Херсонбуд» на користь держави виконавчого збору в сумі 1200647,13 грн. З посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5) обґрунтовує помилковість позиції позивача. З наведеного відповідач робить висновок про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених в письмових запереченнях та з посиланням на матеріали виконавчого провадження.

Третя особа - ПАТ «Укрсоцбанк» явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 14.05.2015 року.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові та доводи відповідача викладені в письмових запереченнях, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 15.06.2010 року головним державним виконавцем Мазур Г.І. відкрито виконавче провадження № 19813719 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 988 від 23.09.2009 року виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Даною постановою боржнику - ПАТ ПБФ «Херсонбуд» надано строк сім днів добровільно виконати виконавчий документ.

Постановою в.о. голови ДВС України Миронюка І.В. від 22.02.2012 року утворено виконавчу групу по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 988 від 23.09.2009 року.

Дорученням № 1 державним виконавцем Мазур Г.І. доручено членам виконавчої групи провести виконавчі дії з урахуванням вимог чинного законодавства щодо опису й арешту майна боржника зазначеного у виконавчому документі.

Актами опису й арешту майна від 20.03.2012 року описано та накладено арешт на майно яке належить боржнику - ПАТ ПБФ «Херсонбуд».

06.04.2012 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Даною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 1200647,13 грн.

Постановою від 09.04.2012 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

ДВС України постановою від 23 лютого 2015 року ВП№19813719 про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчий напис №988 виданий 23.09.2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу повернуто стягувачу Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», в зв'язку з надходженням від останнього заяви від 12.02.2015 року №08.42-186/87-213 про повернення виконавчого документа без виконання.

Постановою ДВС України про відкриття виконавчого провадження від 26 лютого 2015 року ВП№46667435 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №19813719 виданої ДВС України 06.04.2012 року про стягнення з ПАТ ПБФ «Херсонбуд» виконавчого збору на корить держави в сумі 1200647,13 грн. за несвоєчасне виконання виконавчого напису №988, виданого 23.09.2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (постанова отримана позивачем 06.03.2015 року за вхідним №92).

За позицією позивача повернення виконавчого документа на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає винесення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження, а тому постанови від 06.04.2012 року та від 26 лютого 2015 року підлягають скасуванню.

Правомірність дій відповідача є предметом судового розгляду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Преамбула до Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 1 та 2 ст. 2 вищезазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України "Про державну виконавчу службу").

В пункті 2 постанови ВП№19813719 від 15 червня 2010 року про відкриття виконавчого провадження боржнику запропоновано добровільно виконати виконавчий документ протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

В наданий для добровільного виконання строк боржником виконавчий напис не виконано, що не заперечується сторонами, як наслідок 06 квітня 2012 року постановою ВП№19813719 постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 1200647,13 грн.

Судом не встановлено порушень ч.1 ст.28 Закону України "Про державну виконавчу службу" при винесенні постанови від 06 квітня 2012 року ВП№19813719 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (ч.2 ст. 28 Закону України "Про державну виконавчу службу").

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця (ч.2 ст. 27 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Судом не встановлено в даній справі обставин передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 Закону України "Про державну виконавчу службу", а тому у відповідача відсутні підстави для не стягнення виконавчого збору.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (ч.6 ст. 28 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Аналогічна норма міститься в пп.3.7.4. п.3.7. розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень(затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5).

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається (пп.3.7.4. п.3.7. розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Сторонами не заперечується завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», не заперечується відсутність сплати виконавчого збору в розмірі 1200647,13 грн. Наведене дає підстави для висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 18 травня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" до Державної виконавчої служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання рішення про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 неправомірним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№46667435 від 26 лютого 2015 року, скасування постанови від 06 квітня 2012 року №19813719 про стягнення виконавчого збору на користь держави в розмірі 1200647,13 грн. - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано колегією суддів 22 травня 2015 року.

Головуючий суддя Н.А. Кузьменко

Суддя О.І. Бездрабко

Суддя В.Ф. Попов

кат. 11.5.