Постанова № 44346437, 20.05.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1071/15-a

20 травня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Калиняк О.В.,

за участю представника позивача Лукашова Р.С.,

представників відповідача Катюк У.Т., Тимчака М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «Професіонал» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «Професіонал» (далі - ТОВ «ТБК «Професіонал», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005252202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 538210,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТБК «Професіонал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» (далі - ТОВ «Феміда-Інтер») за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року, про що складено акт від 22.10.2014 року. На підставі вказаного акту перевірки 17.11.2014 року Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005252202, яким ТОВ «ТБК «Професіонал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 538210,00 грн., у тому числі за основним платежем 430568,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107642,00 грн. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його неправомірним з огляду на таке.

В акті перевірки від 22.10.2014 року відповідач вказує на те, що ТОВ «ТБК «Професіонал» занижено ПДВ у зв'язку із безпідставним включенням до податкового кредиту сум по операціях з придбання товарів у ТОВ «Феміда-Інтер», оскільки взаємовідносини між цими суб'єктами господарювання є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що згідно з даними інформаційних баз та матеріалів Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про неможливість проведення перевірки ТОВ «Феміда-Інтер» було встановлено, що дане товариство фактично не могло здійснювати господарські операції з поставки товарів через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність економічних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів.

Проте, договір поставки від 25.06.2014 року, укладений між позивачем та ТОВ «Феміда-Інтер» виконаний, проведена фактична поставка товару з документальним оформленням господарських операцій, що підтверджується належними первинними документами. Придбаний товар використаний платником податків в межах господарської діяльності, проведення таких операцій не суперечить статутним видам діяльності товариства. Відтак, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, по господарських операціях, що носили реальний характер, а висновки податкового органу є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТБК «Професіонал» посилається на положення Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях до позовної заяви від 18.05.2015 року (а. с. 177-182 том 1) та додатково зазначив, що підприємство, серед іншого, займається діяльністю у сфері торгівлі різного виду товарів. Підприємство для цього орендує складські приміщення у містах Тернополі та Луцьку, зокрема, за місцезнаходженням постачальника ТОВ «Феміда-Інтер», який знаходиться у місті Луцьку Волинської області. В окремих випадках, придбаний у ТОВ «Феміда-Інтер» товар, постачався позивачем покупцям, зареєстрованим у Волинській області. Товариство використовує для перевезення вантажів транспортні засоби, які також орендує, про що надано суду відповідні докази. Платник податків має достатньо персоналу (10 осіб) для проведення такої господарської діяльності. Прийняття, перевезення товару оформлено належними видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, подорожніми листами вантажного автомобіля. Придбаний товар в подальшому реалізовано постачальникам за вищою ціною, з метою отримання прибутку. Щодо відсутності сертифікатів якості на товар, на чому наголошував податковий орган, то представник ТОВ «ТБК «Професіонал» зауважив, що чинне законодавства не передбачає сертифікацію товарів, що були предметом поставки. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних (ТТН), то представник позивача посилався на положення Закону України «Про автомобільний транспорт» та Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, які визначають, що ТТН є обов'язковими лише у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, обов'язковість ТТН для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена. У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 12.05.2015 року (а. с. 42-45 том 1), додаткових запереченнях від 18.05.2015 року (а. с. 1-2 том 2) та зазначили, що за результатами перевірки ТОВ «ТБК «Професіонал» встановлено порушення порядку формування податкового кредиту з ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Феміда-Інтер». В ході проведення перевірки ТОВ «ТБК «Професіонал» не підтверджено фактичного постачання, руху товару. Такі висновки зроблені на підставі того, що позивачем не надані для перевірки сертифікати якості та якісні посвідчення на товар, ТТН. Також при перевірці позивача використані матеріали акту Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Феміда-Інтер» за період діяльності з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року, яким встановлено, що особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність товариства відсутні, фактичне місцезнаходження товариства встановити немає можливості; перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів господарської, економічної діяльності, персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок, що правочин, укладений між ТОВ «ТБК «Професіонал» та ТОВ «Феміда-Інтер» на поставку товару у червні-липні 2014 року, не спричинив реального настання юридичних наслідків, відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товару у ТОВ «Феміда-Інтер», а тому позивачем завищено суму податкового кредиту у деклараціях з ПДВ у відповідних звітних періодах.

Представник відповідача також зазначив, що ТОВ «ТБК «Професіонал» протягом 2014 року декларувало незначний прибуток, при чималих обсягах операцій, такий прибуток не може покривати витрати підприємства, зокрема, на оренду, відрядження, оплату праці працівників (10 осіб) тощо.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача покликався на положення Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0005252202 податковим органом прийнято правомірно, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ТБК «Професіонал» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 28.11.2013 року, позивач здійснює господарську діяльність згідно зі статутом, у тому числі проводить торгівлю товарами широкого асортименту, знаходиться на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість (а. с. 183-206 том 1).

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (правонаступником якої є Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТБК «Професіонал» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Феміда-Інтер» за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року, про що складено акт від 22.10.2014 року № 7944/22-02/38989673 (а. с. 12-19 том 1).

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір поставки товару № 25/06-14/01 від 25.06.2014 року з ТОВ «Феміда-Інтер» (постачальник), на підставі якого протягом червня-липня 2014 року оформлено поставку товарів. По таких операціях ТОВ «ТБК «Професіонал» включено до податкового кредиту за червень-липень 2014 року ПДВ у загальній сумі 430568,00 грн. згідно з податковими накладними, виписаними ТОВ «Феміда-Інтер», та відображено у податкових деклараціях з ПДВ за цей період. Для перевірки позивачем були надані такі документи: договір, видаткові накладні та податкові накладні.

При проведенні перевірки відповідачем використані матеріали акту Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року № 372/03-18-22-02/20136463 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Феміда-Інтер» за період діяльності з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року». Зі змісту даного акту слідує, що платник податків, його посадові особи на момент проведення перевірки відсутні, через що були використанні бази даних податкового органу ІС «Податковий блок» та було встановлено, що дане товариство фактично не могло здійснювати господарські операції з поставки товарів через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність економічних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів. Також ТОВ «Феміда-Інтер» за липень 2014 року задекларувало нульові показники з податку на додану вартість.

Враховуючи це, а також те, що ТОВ «ТБК «Професіонал» не надано для перевірки документів, які підтверджують транспортування товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також відсутні сертифікати якості та якісні посвідчення, не проведені розрахунки, то в акті перевірки від 22.10.2014 року зазначено, що немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з нібито придбання товарів.

Перевіркою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області зроблено висновок про те, що правочин між ТОВ «ТБК «Професіонал» та ТОВ «Феміда-Інтер» не спричинив реального настання юридичних наслідків. В акті перевірки від 22.10.2014 року № 7944/22-02/38989673 зазначено про порушення ТОВ «ТБК «Професіонал» статті 22, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ на 430568,00 грн., у тому числі за червень 2014 року на 33200,00 грн., липень 2014 року - 397368,00 грн.

На підставі акту перевірки від 22.10.2014 року № 7944/22-02/38989673 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області 17.11.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005252202, яким ТОВ «ТБК «Професіонал» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 538210,00 грн., у тому числі за основним платежем 430568,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107642,00 грн. (а. с. 10 том 1).

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішеннями Головного управління ДФС у Тернопільській області від 22.01.2015 року та Державної фіскальної служби України від 03.04.2015 року скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове-повідомлення рішення без змін (а. с. 23-26 том 1). В подальшому ТОВ «ТБК «Професіонал» звернулось до суду.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (ПК України) від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та доводи Тернопільської ОДПІ про відсутність реальних правових наслідків по правочину, укладеному між позивачем та ТОВ «Феміда-Інтер», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту, чи мали операції із придбання у ТОВ «Феміда-Інтер» товарів реальний характер, яким чином придбавалися ці товари, а також чи існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, суд зобов'язував сторін надати всі докази на підтвердження обгрунтування позовних вимог та заперечення.

Оцінюючі надані сторонами докази на підтвердження мотивації сторін, суд не погоджується з позицією податкового органу у даній справі про те, що господарські взаємовідносини між ТОВ «ТБК «Професіонал» та ТОВ «Феміда-Інтер», по яких позивач формував податковий кредит, є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, оскільки такі господарські операції носили реальний характер, підтверджені первинними документами, виходячи з такого.

Як встановлено судом, між позивачем (покупець) та ТОВ «Феміда-Інтер» (постачальник) було укладено договір поставки товару № 25/06-14/01 від 25.06.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю товар за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним договором (пункт 1.1 договору) (а. с. 56 том 1). Умови доставки товару в договорі передбачались такі: відвантаження товару здійснюється за місцезнаходженням товару на складі постачальника або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару як силами покупця, так і силами продавця (пункт 4.2 договору).

Як вбачається з пояснень представника позивача кожна поставка товару, а саме: блоків шинних апаратів, кабельної муфти, шин, руберойду, труб сталевих та інших товарів технічного призначення здійснювалась на складі продавця в місті Луцьку з оформленням видаткових накладних, на отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем виписувались довіреності працівникам товариства. На кожну поставку товару виписані податкові накладні.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду видаткові накладні № 39 від 27.06.2014 року, № 40 від 04.07.2014 року, № 41 від 04.07.2014 року, № 42 від 15.07.2014 року, № 43 від 16.07.2014 року, № 44 від 17.07.2014 року, № 45 від 18.07.2014 року, № 46 від 18.07.2014 року, № 47 від 18.07.2014 року, № 48 від 18.07.2014 року, № 49 від 21.07.2014 року, № 50 від 22.07.2014 року, № 51 від 29.07.2014 року, № 52 від 30.07.2014 року, № 53 від 30.07.2014 року, № 54 від 30.07.2014 року, № 56 від 31.07.2014 року, № 57 від 31.07.2014 року, № 58 від 31.07.2014 року, № 59 від 31.07.2014 року, № 60 від 31.07.2014 року, № 61 від 31.07.2014 року, № 62 від 31.07.2014 року, № 63 від 31.07.2014 року, № 64 від 31.07.2014 року (а. с. 57-82 том 1) та податкові накладні № 10 від 27.06.2014 року, № 1 від 04.07.2014 року, № 2 від 04.07.2014 року, № 3 від 15.07.2014 року, № 4 від 16.07.2014 року, № 5 від 17.07.2014 року, № 6 від 18.07.2014 року, № 7 від 18.07.2014 року, № 8 від 18.07.2014 року, № 9 від 18.07.2014 року, № 10 від 21.07.2014 року, № 11 від 22.07.2014 року, № 12 від 29.07.2014 року, № 13 від 30.07.2014 року, № 14 від 30.07.2014 року, № 15 від 30.07.2014 року, № 49 від 31.07.2014 року, № 50 від 31.07.2014 року, № 51 від 31.07.2014 року, № 52 від 31.07.2014 року, № 53 від 31.07.2014 року, № 54 від 31.07.2014 року, № 55 від 31.07.2014 року, № 56 від 31.07.2014 року, № 57 від 31.07.2014 року (а. с. 83-108 том 1). Кожна з видаткових накладних містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Згідно з даними видаткових накладних отримував товар, в одних випадках, директор товариства ОСОБА_5, в інших - генеральний менеджер ОСОБА_6 Для отримання товарно-матеріальних цінностей таким особам видавалися довіреності, про що свідчать відповідні записи в журналі реєстрації довіреностей за 2014 рік (а. с. 216-231 том 1) та відповідні відмітки на видаткових накладних. Розрахунки між сторонами не проведені (а. с. 55 том 1).

Позивачем на підтвердження транспортування товару зазначено, що товариство використовує орендовані транспорті засоби, про що надано суду копії договору оренди транспортних засобів № 01/02-2014-1/1 від 01.02.2014 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Авакс Проф», актів прийому-передачі від 01.02.2014 року та 30.04.2014 року таких транспортних засобів: 1) бортового малотонажу В, марки NISSAN GABSTAR, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2) легкового універсалу В, марки TOYOTA FORTUNER, реєстраційний номер НОМЕР_3; 3) сідлового тягача Е, марки МАN TGA, реєстраційний номер НОМЕР_4, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди автомобілів від 30.06.2014 року та 31.07.2014 року (а. с. 109-117 том 1). Перевезення товару проводилось власними силами ТОВ «ТБК «Професіонал» орендованими транспортними засобами та оформлялось дорожніми листками легкового автомобіля від 27.06.2014 року, 04.07.2014 року, 30-31.07.2014 року, подорожніми листами вантажного автомобіля від 27.06.2014 року, 15.07.2014 року, 16.07.2014 року, 17.07.2014 року, 18.07.2014 року, 21.07.2014 року, 22.07.2014 року, 29.07.2014 року, 30-31.07.2014 року (а. с. 118-129 том 1).

З пояснень представника ТОВ «ТБК «Професіонал» вбачається, що підприємство використовує в господарській діяльності для зберігання товару складські приміщення по вулиці Лук'яновича, 8 в місті Тернополі, яке орендує у товариства з обмеженою відповідальністю «Авакс Проф», та по вулиці Рівненській, 48 в місті Луцьку, яке орендує у фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, про що суду надано копії договорів оренди від 01.04.2014 року та суборенди від 28.02.2014 року відповідно з актами прийому-передачі об'єкта оренди (а. с. 207-215 том 1).

В подальшому придбаний у ТОВ «Феміда-Інтер» товар позивач продав суб'єктам господарювання в межах Тернопільської та Волинської областей: товариству з обмеженою відповідальністю «Авакс Проф», публічному акціонерному товариству «Волиньобленерго», про що до матеріалів справи долучені копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей у покупця ТОВ «ТБК «Професіонал», ТТН з червня 2014 року по грудень 2014 року (а. с. 130-167, 232-246). Крім того, як вбачається з наданих суду доказів, позивач реалізував придбаний товар за вищою ціною з метою отримання прибутку від такої діяльності, тобто прибуток підприємства формувався не за рахунок податкової вигоди, такі господарські операції обгрунтовані розумною економічною причиною (діловою метою).

Оцінюючі такі докази на відповідність вимогам чинного законодавства суд враховує положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), пунктами 2-4 якої передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Позивачем такі вимоги дотримані.

Щодо відсутності ТТН, то представник позивача такий факт не заперечує, пояснивши, що перевезення товару за договором здійснювалося за рахунок ТОВ «ТБК «Професіонал» орендованими транспортними засобами, про що зазначено вище, та підтверджується відповідними договором оренди, актами приймання-передачі об'єкта оренди та виконаних робіт (наданих послуг), а також подорожніми листами; наявність ТТН не є обов'язковою для платника податків, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому, замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Тобто, з цього вбачається, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договору.

З матеріалів справи слідує, що фактично товар був переданий у власність позивачу та у подальшому транспортувався позивачем власними силами орендованими транспортними засобами, отже, ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару.

Згідно з пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідними є наступні документи: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лише у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено пунктом 1 Переліку.

Отже, обов'язковість товарно-транспортної накладної для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, в даному випадку для переміщення власного товару позивач не був зобов'язаний мати ТТН, а тому їх відсутність не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Наведені вище обставини свідчать про те, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Феміда-Інтер» в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків. Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту з ПДВ, що також підтверджується відомостями податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої ТОВ «ТБК «Професіонал» за 2014 рік, в якій платник податків за результатами діяльності задекларував отримання прибутку, а не збитків (а. с. 19-20 том 2).

Доказом щодо відсутності об'єктів оподаткування у позивача при придбанні товарів, на який посилається податковий орган, є акт Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року № 372/03-18-22-02/20136463 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Феміда-Інтер» за період діяльності з 01.03.2014 року по 31.07.2014 року» (а. с. 46-51 том 1). Разом з тим, зі змісту даного акту слідує, що всі висновки контролюючого органу зроблені на підставі аналізу інформації з автоматизованих інформаційних систем податкового органу, податкової звітності товариства та документів, отриманих на письмовий запит від 26.05.2014 року, тобто без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за період червень-липень 2014 року.

В акті Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року зазначено, що неможливо підтвердити інформацію про фактичну можливість здійснення підприємством господарських операцій, оскільки у податкового органу відсутня інформація про наявність трудових ресурсів, основних фондів, відсутні первинні документи, сертифікати, паспорта якості реалізованих товарів та платник податків відсутній за місцезнаходженням. Тобто висновки податкового органу при перевірці контрагента ґрунтуються на припущеннях через відсутність первинних документів бухгалтерського і податкового обліку без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Наведені в акті Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 05.09.2014 року обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємство-контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, тобто обставини відсутності матеріальних та фізичних ресурсів не перешкоджають контрагенту позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод.

Даний акт не вказує, яким чином висвітлені у ньому обставини перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, податковим органом не досліджувалось питання можливості здійснення таких операцій силами інших суб'єктів підприємницької діяльності. Висновок щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності не може заслуговувати на увагу, оскільки чинне законодавство не визначає норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності таких умов мають виключно оціночний характер та базуються на припущеннях.

Разом з тим, згідно із відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 20583512 станом на 19.05.2015 року (а. с. 10-14 том 2) контрагент ТОВ «Феміда-Інтер» зареєстроване 04.01.1995 року за місцезнаходженням: місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 36, кабінет 4, в даних про реєстраційні дії вказується про підтвердження відомостей про юридичну особу 07.04.2014 року, 23.07.2014 року, 19.08.2014 року; видами діяльності, яку здійснює ТОВ «Феміда-Інтер», серед іншого є, неспеціалізована оптова торгівля.

Крім того, зважаючи на вказані законодавчі положення та обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення перевірки господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства; акт про неможливість проведення перевірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства.

Слід також зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Суд оцінює достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємних зв'язок доказів у їх сукупності. В даному випадку, в матеріалах справи є достатні докази на підтвердження фактичної поставки (перевезення) та використання у господарській діяльності товарів ТОВ «ТБК «Професіонал», які придбані у ТОВ «Феміда-Інтер».

Щодо відсутності сертифікатів якості та якісних посвідчень на товар, то відповідачем не доведено перед судом, що така продукція підлягає сертифікації в Україні з видачею відповідних сертифікатів якості. Найменування такого товару відсутнє у переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01.02.2005 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 446/10746.

Таким чином, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Феміда-Інтер» в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. В даній справі відповідач Тернопільська ОДПІ не довела, що відомості у наведених вище документах, складених по операціях придбання товару у ТОВ «Феміда-Інтер», не відповідають дійсності. Подані відповідачем докази (акт про неможливість проведення перевірки контрагента) не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентом. Як вбачається з матеріалів справи контрагент позивача на час здійснення операцій був зареєстрований як юридична особа, така юридична особа не припинена, а також зареєстрований платниками податку на додану вартість.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та дотримання ним податкової дисципліни перед тим як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та правомірно сформовано податковий кредит у червні-вересні 2014 року по операціях з придбання товару у ТОВ «Феміда-Інтер», а тому Тернопільська ОДПІ безпідставно визначила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 538210,00 грн., у тому числі за основним платежем 430568,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107642,00 грн.

Відтак, з наведених вище підстав та виходячи із передбачених статтею 162 КАС України повноважень суду при вирішенні справи, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 17.11.2014 року № 0005252202.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 487,20 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 221 від 16.04.2015 року (а. с. 2 том 1).

Керуючись статтями 2, 11, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 17 листопада 2014 року № 0005252202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 538210 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «Професіонал» (місто Тернопіль, вулиця Лук'яновича, будинок 8, код ЄДРПОУ 38989673) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 25 травня 2015 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.