Постанова № 44345472, 20.05.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року 16:59м. ПолтаваСправа № 816/1291/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Дудецької С.М.,

представника відповідача - Омельченко М.А.,

представника третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського районного центру зайнятості до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2015 року Полтавський районний центр зайнятості (надалі по тексту - позивач, Полтавський РЦЗ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - відповідач, ДП "Полтавський облавтодор"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 (надалі по тексту - третя особа, ОСОБА_4.) про стягнення коштів у розмірі 37354,96 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивачем було виявлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно з яким із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, у котрих зауважував, що третя особа не була поновлена на роботі, тобто фактичне поновлення на роботі за рішенням суду не відбулось, що спростовує твердження позивача про обов'язок відповідача про утримання сум виплаченого забезпечення.

Ухвалою суду від 24 квітня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4.

Представник третьої особи у судовому засіданні при вирішенні даного спору покладався на розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 26 березня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Полтавського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником (а.с. 13).

Наказом від 26 березня 2014 року № НТ140326 третій особі надано статус безробітної.

05 березня 2015 року до позивача надійшло судове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2014 року у справі № 545/1258/14-ц провадження № 2/545/817/14 за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна компанія «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказаним рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на посаді техніка Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна компанія «Автомобільні дороги України». Стягнуто з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17383 грн.80 коп. ( сімнадцять тисяч триста вісімдесят три гривні 80 коп.). Стягнуто з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп). Рішення в частині поновлення на роботі допусщено до негайного виконання (а.с. 15-17).

Вказане рішення суду набрало законної сили 16 жовтня 2014 року.

Посилаючись на положення абз.2 ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 12 березня 2015 року Полтавським РЦЗ прийнято наказ № 20 "Про повернення допомоги по безробіттю", відповідно до якого відповідача зобов'язано повернути кошти у розмірі 37354,96 грн. Листом-повідомленням повідомлено відповідача про необхідність відшкодування ним коштів, виплачених як допомога по безробіттю. Вказані вище наказ та лист-повідомлення відповідачу направлені рекомендованим листом (а.с. 18-20).

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У п.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон) зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст. 31 Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Також, відповідно до ч.2 ст.34 Закону Фонд зобов'язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.

Відповідно пп.18 п. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» завданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є, зокрема, проведення розслідувань страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників

Згідно п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

З системного аналізу вказаної правової норми, судом вбачається існування саме безумовного обов'язку роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

За змістом вказаної норми, яка за твердженням позивача має застосовуватись до спірних правовідносин і свідчить про виникнення у відповідача обов'язку по відшкодуванню вартості соціальних послуг, обов'язковими умовами (обставинами) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття (органів державної служби зайнятості) права на звернення до суду із даним позовом є:

- підтверджений документально факт виплати безробітному допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг;

- поновлення такого безробітного на підставі судового рішення про зобов'язання роботодавця поновити безробітного на роботі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє службу зайнятості правом на утримання із роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному або, в разі несплати таких коштів у добровільному порядку, на звернення до суду із позовом щодо стягнення коштів.

У даному випадку судом встановлено, підтверджено відповідачем та третьої особою та не спростовувалось позивачем, що на виконання вказаного вище рішення суду ДП "Полтавський облавтодор" добровільно виконано останнє в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 17383,80 грн, що підтверджено долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями з відмітками банківської установи (а.с. 52-55).

При цьому, рішення суду від 15 вересня 2014 року в частині поновлення на роботі не виконано з ініціативи ОСОБА_4, що відповідно до заяви від 16 вересня 2014 року вх. № 2189 просила вказане рішення залишити без виконання.

Наведена обставина не може бути розцінена судом як належний та допустимий доказ виникнення обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення у служби зайнятості права на звернення до суду з вимогами щодо стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 37354,96 грн.

З огляду на зазначене доводи позивача про те, що підставою для утримання з роботодавця виплаченого забезпечення є саме рішення суду, а не факт поновлення на роботі безробітного визнаються судом такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів з посиланням на належні і допустимі докази існування обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази в підтвердження своїх позовних вимог, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Полтавського районного центру зайнятості до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський