Постанова № 44345018, 23.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 квітня 2015 року (17 год. 30 хв.) Справа № 808/506/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - Железняка О.В.,

представника відповідача - Харламової О.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Елсі» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

26.01.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Елсі» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000122201, прийняте відповідачем, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 157314 грн., з яких 104876 грн. - основний платіж, 52438 грн. штрафні санкції.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Експрес Дрім», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» за період квітень, травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2014 №190/22-01/33377746 (далі - Акт перевірки). На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000122201. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 29.01.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 16.02.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.02.2015.

У судове засідання 25.02.2015 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 25.02.2015 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинено до 25.03.2015.

Ухвалою від 25.03.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 25.03.2015.

У судове засідання 25.03.2015 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 25.03.2015 за клопотаннями сторін провадження у справі було зупинено до 08.04.2015.

Ухвалою від 08.04.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 08.04.2015.

У судове засідання 08.04.2015 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

Ухвалою від 08.04.2015 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинено до 23.04.2015.

Ухвалою від 23.04.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 23.04.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем правомірно було сформовано показники податкового обліку з ПДВ по операціях з ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» та відсутні інкриміновані порушення ПК України та інших нормативно-правових актів. Зазначив, що в Акті перевірки відсутні відомості щодо наявності вироків судів про доведення вини керівника ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» або фактів підробки документів. Зазначив, що всі висновки про не підтвердження господарських операцій первинними документами, в тому числі податковими накладними є безпідставними та бездоказовими припущеннями відповідача, а надані документальні підтвердження проігноровані та не враховані при прийнятті рішення. Наголосив, що претензії до умов здійснення господарської діяльності ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» не повинні впливати на результати податкового обліку позивача при умові належного документального підтвердження дійсного вчинення господарських операцій. Зазначив, що перелічені в Акті перевірки господарські операції є реальними, не суперечать закону, є повністю виконаними і зафіксованими належними та правильно оформленими первинними документами, відтак показники податкового обліку з податку на прибуток та ПДВ сформовані правильно та у відповідності до вимог законодавства. З наведених підстав, вважає складене податкове повідомлення-рішення неправомірним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що в ході проведення перевірки було встановлено, що всі первинні документи надані ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем, а саме вищезазначені видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконання робіт та послуг, договори, підписані директором ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» ОСОБА_4 В ході відпрацювання підприємств-контрагентів було, встановлено що директор ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» ОСОБА_4 є громадянкою Республіки Білорусь, у зв'язку з чим встановити місцезнаходження останньої та опитати її не виявилось можливим. Зазначає, що згідно інформації наданої Державною прикордонною службою України ОСОБА_4 04.12.2013 в'їхала на територію України та 04.12.2013 виїхала, також 09.12.2013 в'їхала на територію України та 12.12.2013 виїхала. Більш за період 2010-2014 роки ОСОБА_4 не перетинала Державний кордон та не знаходилась на території України. У зв'язку з чим зроблено висновок, що ОСОБА_4 не мала змоги здійснювати господарську діяльність підприємства ТОВ «КБГ «Фудс трейдінг», укладати та підписувати угоди, виписувати та підписувати первинні бухгалтерські та інші документи, як директор підприємства, виконувати послуги (роботи) та постачати товар в адресу інших підприємств-контрагентів, а також здійснювати організацію діяльності підприємства у зв'язку з відсутністю ОСОБА_4 на території України. Тому, документи, які дають право на податковий кредит позивача у квітні, травні 2014 року оформлені не належним чином. Зазначив, що виписані від імені ОСОБА_4 видаткові, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених в них сум до складу витрат та сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 зазначив, що працює у позивача на посаді начальника відділу капітального будівництва. Пояснив, що Наказом позивача він мав організувати підготовку техніки до проведення дифектовки, ремонтних робіт та контролювати хід проведення ремонтних робіт. 03.03.2014 він ознайомився з наказом та підписав його та приблизно 10.03.2014 на орендовану площу позивача, де знаходились траткори, приїхала бригада з м. Харкова у кількості 3-х осіб, які представилась працівниками ТОВ «КБГ «Фудс трейдінг». Після складання Актів дифектовки, які він не підписував, зазначені особи почали виконувати ремонтні роботи. Пояснив, що ремонті роботи виконувались власними силами працівників ТОВ «КБГ «Фудс трейдінг» та зазначив, що у них були наявні інструменти необхідні для ремонту техніки. Зазначив, що періодично приїзджав та контролював процес виконання ремонтних робіт, будь-яких претензій до осіб, що виконували ремонті роботи, не було. В кінці квітня ремонті роботи були завершені. Зазначив, що не володіє інформацією щодо контактів між керівництвом позивача та ТОВ «КБГ «Фудс трейдінг».

У судовому засіданні 23.04.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та показання свідка, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача від 09.12.2014 №69, у період з 09.12.2014 по 15.12.2014, була проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Експрес Дрім», ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» за період квітень, травень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки, згідно висновків якого відповідачем встановлено порушення вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, а саме позивачем занижено податок на додану вартість з квітень, травень 2014 року на суму 104875,00 грн.

На зазначений Акт перевірки позивачем були подані заперечення від 29.12.2014, які згідно відповіді на заперечення від 13.01.2015 №222/10/08-30-22-01 відповідачем були залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки 16.01.2015 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000122201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 157314,00 грн. з яких 104876,00 грн. за основним платежем, 52438,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень-травень 2014 року по операціях з ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» на суму 104875,48 грн.

01.03.2014 між позивачем та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» було укладено договір поставки №15, за яким останній зобов'язався поставити продукцію, а позивач прийняти продукцію та сплатити її вартість. Кількість та номенклатура продукції встановлюється в рахунках-фактурах. Форма доставки - відвантаження на адресу покупця.

ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» на загальну суму поставки 272867,89 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 45477,98 грн. виписало податкові накладні від 23.05.2014 №181, від 08.04.2014 №46 видаткові накладні від 23.05.2014 №181, від 08.04.2014 №46 та рахунки-фактури на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», що підтверджується банківськими виписками, відомостями по рахунку 631, карткою рахунку 631.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.05.2014 та від 08.04.2014.

Суд зазначає, що надані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, підпис та печатка перевізника.

На підтвердження факту поставки придбаного товару позивачем було надано картки рахунку 201 за 2 квартал 2014 та з 08.04.2014 по 31.05.2014, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 201, відповідно до яких придбаний товар надійшов на основний склад позивача

01.03.2014 між позивачем та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» було укладено договір про надання послуг з ремонту та технічному обслуговуванню транспортних засобів №17, за яким останній зобов'язався надати послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, що знаходяться у користуванні позивача або належать йому на праві власності, а позивач прийняти та сплатити вартість наданих послуг.

ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» на загальну суму наданих послуг у сумі 356385,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 59397,50 грн. виписало податкові накладні від 24.04.2014 №179, від 25.04.2014 №180 та рахунки-фактури на зазначену суму.

На виконання вимог зазначеного договору на ремонт автотранспортних засобів позивач передав, а ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» прийняв транспортні засоби - ескаватор Борекс ЕО-2106 та ескаватор ЕТЦ-1609 БД з бульдозером обладнанням та ланцюгом, що підтверджується наданими Актами прийомки-передачі автотранспортного засобу від замовника до виконавця на час ремонтних робіт від 10.03.2014.

Після закінчення ремонтних робіт ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», за Актами прийомки-передачі автотранспортного засобу від виконавця до замовника після ремонтних робіт від 24.04.2014 та від 25.04.2014, було передано позивачу зазначені автотранспортні засоби.

За наслідками виконання зазначених робіт було складено Акти виконаних робіт та послуг від 24.04.2014 №179 та від 25.04.2014 №180, згідно яких ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» здав транспортні засоби, а позивач прийняв зазначені транспортні засоби. Згідно зазначених актів загальна вартість робіт складає 156653,00 грн., ПДВ 26108,83 грн. (Акт виконаних робіт та послуг від 25.04.2014 №180) та 199732,00 грн., ПДВ 33288,67 грн. (Акт виконаних робіт та послуг від 24.04.2014 №179).

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», що підтверджується банківськими виписками, відомостями по рахунку 631, карткою рахунку 631.

На підтвердження наявності у позивача права власності на зазначені транспортні засоби, позивачем були надані свідоцтва про реєстрацію майна Серія АБ №227764 та Серія АБ №226861.

Крім того, згідно наданих позивачем інвентарних карток обліку основних засобів №38 та №30 зазначені транспортні засоби входять до складу основних засобів позивача, що також підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 105.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, Акти виконаних робіт, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг».

Слід зазначити, що наказом позивача від 03.03.2014 №5/1 ОСОБА_6 було доручено організувати підготовку техніки до проведення дифектовки та наступних ремонтних робіт, силами залученого підрядника ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг», м. Харків. ОСОБА_6 було доручено контролювати зі сторони позивача хід проведення ремонтних робіт підрядною організацією та забезпечити допомогу при проведенні робіт.

Згідно службової з питань проведення ремонтних робіт ескаваторів, складеної ОСОБА_6 24.04.2014, проведені роботи відповідають складеній дифектовці, серйозні зауваження щодо робіт - відсутні, а незначні зауваження усунуті, крім незначних дефектів фарбування на ескаваторі ЕТЦ-1609 БД200. Після виконання робіт спецтранспорт оглянутий, стан після ремонту - задовільний. В цілому робота підрядної фірми - задовільна, ескаватори готові до приймання від фірми виконавця після ремонту для експлуатації в звичайному режимі.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що всі первинні документи надані ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем, а саме вищезазначені видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконання робіт та послуг, договори, підписані директором ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» ОСОБА_4 В ході відпрацювання підприємств-контрагентів було, встановлено що директор ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» ОСОБА_4 є громадянкою Республіки Білорусь, у зв'язку з чим встановити місцезнаходження останньої та опитати її не виявилось можливим. Зазначає, що з метою з'ясування обставин та можливості ОСОБА_4 здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «КБГ Фудс трейдінг» був направлений запит № 3160/10/08-01-07-08 від 01.09.2014 до Державної прикордонної служби України щодо надання інформації стосовно в'їзду-виїзду та перебування останньої на території України за період 2010-2014 роки. Згідно відповіді на запит ОСОБА_4 04.12.2013 в'їхала на територію України та 04.12.2013 виїхала, також 09.12.2013 в'їхала на територію України та 12.12.2013 виїхала. Більш за період 2010-2014 роки ОСОБА_4 не перетинала Державний кордон та не знаходилась на території України. У зв'язку з чим зроблено висновок, що ОСОБА_4 не мала змоги здійснювати господарську діяльність підприємства ТОВ «КБГ «Фудс трейдінг», укладати та підписувати угоди, виписувати та підписувати первинні бухгалтерські та інші документи, як директор підприємства, виконувати послуги (роботи) та постачати товар в адресу інших підприємств-контрагентів, а також здійснювати організацію діяльності підприємства у зв'язку з відсутністю ОСОБА_4 на території України. Тому, документи, які дають право на податковий кредит позивача у квітні, травні 2014 року оформлені не належним чином.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, шляхом надання відповідних належних доказів, факту не знаходження гр. ОСОБА_4 на території України та не можливості перетинання нею Державного кордону України, станом на день підписання договорів з позивачем та підписання податкових, видаткових накладних, Актів прийомки-передачі, Актів виконаних робіт та інших первинних документів.

Крім того, слід зазначити, що податкова звітність подавалася ТОВ «КБГ «Фудс трейдінг» за підписом ОСОБА_4 та приймалася податковим органом без зауважень.

Суд наголошує, що зазначені вище посилання є лише припущеннями відповідача, що не можуть бути покладені в основу прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Також, суд зазначає, що станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості щодо наявності вироків судів у кримінальних справах, якими б була встановлена вина ОСОБА_4 щодо факту службового підроблення документів.

Крім того, суд зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідності перебування керівника підприємства на час укладання певного правочину на певній території (в даному випадку на території України), а будь-який правочин може бути укладений шляхом обміну документами.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг».

Суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» у перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів/послуг, які надавалися цим підприємством.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» господарських операцій з поставки продукції.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 23.01.2015 №45 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 314,63 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Елсі» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122201 від 16.01.2015, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яким Приватному підприємству «Елсі» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 157314,00 грн., з яких 104876,00 грн. - за основним платежем, 52438,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Елсі» суму сплаченого судового збору у розмірі 314,63 грн. (триста чотирнадцять гривень 63 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль