Постанова № 44344934, 10.03.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 рокум. Ужгород№ 807/159/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Військова частина А4604, представник - Авраамчук Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4604 про визнання бездіяльності протиправною; стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 10 березня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 16 березня 2015 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А4604, якою просить визнати протиправною бездіяльність командування військової частини А4604; стягнути з військової частини А4604 на користь позивача грошове забезпечення, передбачене наказом Міністерства Оборони України від 29.08.2011 року № 530 "Про затвердження Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України" в розмірі 6232,77 грн. та зобов'язати військову частину А4604 нараховувати та виплачувати грошову компенсацію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 "Про розмір і порядок грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними жилих приміщень" та наказу Міністерства Оборони України № 837 від 03.02.2013 року "Про затвердження змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" в розмірі 8039,80 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 - офіцер, проходить військову службу на 1607-му пункті наведення авіації при військовій частині А3737, АДРЕСА_1, де і проживає.

Згідно з п.4 наказу командира військової частини А4324 №19 від 28.01.2014 року, знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині А4604.

Позивач у 2014 р. перебував у відрядженнях за наказами вищого командування, але аванс чи грошове забезпечення не отримував, відомості про розмір та причин невиплати по відрядженням на звернення до командування в/ч А4604 з рапортами за (вх. 1316 від 27.10.2014 та за вх. 2180 від 31.12.2014) не надано.

В подальшому звернувся з запитом про порядок виплати грошового забезпечення за вищевказані відрядження командуванням військової частини А4604 було надано відповідь у вигляді Повідомлення від 27.11.2014 року № 350/486/300/1178, де було зазначено, що за відбуті відрядження повинні виплачуватися не добові, а польові в порядку передбаченому Постановою КМ України №1194 від 19.08.2002р. та Наказу Міністра Оборони України №301 від 03.09.2002 р. "Про встановлення розмірів польових виплат військовослужбовцям військових частин Збройних Сил України" (а.с. 11-12).

Вважає такі дії протиправними з огляду на те, що військові частини А2189, А3541, А1349 під час його перебування у відрядженні знаходилися у місцях постійної дислокації і не відносилися до таких, які зазначені в п.1 Постанові КМ України №1194 від 19.08.2002р., та виплати по яких здійснюються на умовах передбачених Інструкцією «Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України польового забезпечення»

Вважає, що військова частина А4604 виходячи із поданих до неї звітів на підставі Наказу Міністра Оборони України від 29.08.2011р. №530 «Про затвердження інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України» повинна виплатити суму грошового забезпечення в розмірі 6232,77 грн. (а.с. 6).

11.01.2014р. у відповідності до п. 8.3 Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затверджених Наказом Міністра Оборони України № 837 від 03.12.2013р. позивачем було подано рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла зареєстрований 11.01.2014р. під № 2/15, однак до наказу про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла позивача включено не було.

Тільки після повторного звернення позивача командування військової частини А4604 надало повідомлення № 748 від 09.07.2014р. в якому зазначено було, що відсутні підстави для виплати такої компенсації. Після отримання даного повідомлення позивачем було додано всі необхідні документи та подано окрему заяву в якій обґрунтовано просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за піднайом (найом) житла з моменту реєстрації рапорту у відповідності до абз.2, п.8.3 Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затверджених Наказом Міністра Оборони України № 837 від 03.12.2013 р.

Вважає, що не надання відповіді військовою частиною А4604 та ненадання грошової компенсації за піднайом (найом) житла є протиправним, та таким що не відповідає чинному законодавству.

На підставі наведеного просить уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 - офіцер, проходить військову службу на 1607 пункті наведення авіації при військовій частині АЗ737, АДРЕСА_1, де відповідно і проживає.

Згідно з п. 4 наказу командира військової частини А4324 №19 від 28.01.2014 року, знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині А4604.

У 2014 році позивач перебував у відрядженнях за наказами вищого командування, але аванс чи грошове забезпечення у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд не отримував.

Судом встановлено, що позивачу було надано інформацію від 21.07.2014 за № 772 про те, що станом на 02.06.2014р. у військовій частині А4604 знаходяться неоплачені посвідчення про відрядження № 17 від 20.01.2014 року на суму 235,30 грн. та № 67 від 01.04.2014 року на суму 820,63 грн. (а.с.23).

Однак у 2014 р. позивач також перебував у відрядженнях відповідно до наступних посвідчень про відрядження:

- Посвідчення про відрядження № 196 від 2 липня 2014 року (а.с.25);

- Посвідчення про відрядження № 311 від 4 вересня 2014 року (а.с.29);

- Посвідчення про відрядження № 447 від 17 листопад 2014 року (а.с.33);

- Посвідчення про відрядження № 430 від 3 листопада 2014 року (а.с.38).

Відомості про розмір та причин невиплати цих відряджень на звернення позивача до командування в/ч А4604 з рапортами (вх. 1316 від 27.10.2014 та вх. 2180 від 31.12.2014) позивачу не надавалися.

В подальшому на запит позивача про порядок виплати грошового забезпечення за вищевказаними відрядженнями військовою частиною була надана відповідь від 27.11.2014 року № 350/486/300/1178, де зазначено, що за відбуті відрядження повинні бути виплачені не добові, а польові, а рапорт позивача зареєстрований у діловодстві і чекає реалізації, як і інші рапорти, а кошти на виплату матеріальної допомоги станом на 27.11.14р. з фінансово - економічного управління ПС ЗС України не надходили (а.с.24).

п. 1 Постанови КМ України № 1194 передбачено:

1. Установити польові виплати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) і працівникам військових частин Збройних Сил, Державної прикордонної служби, військ цивільної оборони та інших військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, утворених відповідно до законів України, особовому складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, за час перебування в навчальних центрах (навчальних військових частинах) для відпрацювання завдань з бойової підготовки, у таборах, на полігонах, запасних аеродромах, маневрах і навчаннях, виконання аварійно-рятувальних і аварійно-відновних робіт за межами постійного розташування військових частин у розмірі до 100 відсотків добових, виплачуються при службових відрядженнях у межах України.

На виконання Постанови КМ України № 1194 пунктом 1 Наказу Міністра Оборони України №301 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які проходять службу на території України, за час перебування у навчальних центрах (навчальних військових частинах військових навчальних закладів) для відпрацювання завдань запасних аеродромах, маневрах і навчаннях за межами постійного розташування (поза пунктом постійного розквартирування) військової частини або підрозділу польові виплати здійснювати у порядку і згідно з умовами, визначеними Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України польового забезпечення, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 жовтня 2000 року №334.

Військові частини А2189, А3541, А1349 під час перебування позивача у відрядженні знаходилися в містах постійної дислокації і не відносилися до таких, що зазначені в п.1 Постанови КМ України № 1194 та наказі Міністра Оборони України №301, що додатково підтверджено командирами військових частин А2189 і А3547 в наданих листах №828 від 6.10.2014 року, № 101 від 3.10.2014 року та № 136 від 18.12.2014 року (а.с.41-43).

Встановлено, що у відрядження до військових частин позивач відбував не у складі підрозділу чи команди, а в одиночному порядку для виконання службових завдань.

п.1.1 "Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України" затвердженої наказом Міністра Оборони України №530 передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також: на Проїзд до місця відрядження та назад.

Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Відповідно, до наказу Міністра Оборони України №530 від 29.08.2011р. після повернення з відрядження військовослужбовець зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня подати звіт про використання коштів наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів підлягає поверненню. Разом зі звітом подаються посвідчення про відрядження, оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат.

Витрати у зв'язку з відрядженням не підтверджені документально (крім добових) військовослужбовцю не відшкодовуються.

Судом встановлено, що позивачем було подано звіт та вказані вище оригінали документів, що підтверджують вартість витрат на проїзд. (а.с.25 - 40) А посилання відповідача на те, що порядковий номер квитків на автобус є послідовним (а.с.40 вартість квитка - 106,31 грн.) і це є причиною відмови у компенсації витрат вартості квитка суд прийняти до уваги не може, з огляду на те, що вказані квитки є встановленого зразка, видаються самим перевізником, мають різні дати та різні порядкові номера.

Крім того судом встановлено, що позивачем від відповідача вже було отримано суму в розмірі 1994,25 грн. на покриття особистих витрат під час відряджень (420,58 + 1573,67 = 1994,25 грн.) також в розрахунках що надані позивачем міститься помилка в розмірі 30 грн., що відповідає вартості добових витрат за один день при підрахуванні добових звітів № 311 від 04.09.2014 року. Вказані факти позивачем під час розгляду справи не заперечувалися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання грошового забезпечення у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд щодо відряджень, в яких він перебував у 2014 році, відповідно до наказу Міністерства оборони України №530 в сумі 4238,52 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06. 2013 р. № 450 "Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними жилих приміщень" та наказом Міністра Оборони України № 837 від 03.12.2013року "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", передбачена грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення.

Судом встановлено, що позивачем було подано рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла зареєстрований під № 2/15 від 11.01.2014 року відповідно до абз. 2, п. 8.3 Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затверджених Наказом Міністра Оборони України № 837.

До вказаного рапорту відповідачем були надані документи, в яких містилися відомості про те, що позивач житлом не забезпечений та ніякого майна в нього не зареєстровано.

До наказу на виплату грошової компенсації позивача включено не було та про можливі причини такого не включення командуванням в/ч А4604 йому не повідомлялось.

В подальшому, після повторного звернення позивач отримав повідомлення №748 від 09.07.2014 року від командування в/ч А4604, де було зазначено, що не має підстав виплачувати грошову компенсацію за піднайом житла позивачу, через відсутність необхідних документів (а.с.22).

Після отримання вищезазначеного повідомлення позивачем було додано до Рапорту такі додаткові документи:

- "Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта" №24247466 (а.с.26);

- "Інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" №24247559 (а.с.27);

- заяву № 20/549 від 16.07.2014р. (а.с.23).

Однак, відповіді на вищевказану заяву отримано не було.

Судом встановлено, що причиною невиплати грошову компенсацію за піднайом житла стало не подача позивачем витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який разом з іншими документами передбачений п.8.4. «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» затвердженої Наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011р. В той же час відповідачем в листі від 29.12.2014р. № 350/46/1/1456 зазначено, що відсутній витяг (інформаційна довідка, інформацією, виписка) із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім'ї майно нерухоме майно призвело до неможливості визначення наявності жилого приміщення у позивача.

Також вищенаведене призвело до відмови у реєстрації військовим командуванням вказаного рапорту. (а.с.123).

Однак вказана інформація не знайшла свого повного підтвердження, а саме вказаний рапорт був зареєстрований під № 2/15 від 11.01.2014 р., про що свідчить кутовий штамп на екземплярі позивача. (а.с.14). Крім того відповідачем не наведене жодне посилання на закони чи підзаконні акти, які б дозволяли військовому командуванням відмовляти саме у реєстрації поданих рапортів.

Відповідно до п.8.3. «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» затвердженої Наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011р. грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення, незалежно від дати видання наказу командира. (а.с.42).

Відповідно до п.2 Порядку виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06. 2013 р. № 450 "Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними жилих приміщень" грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати. (на 2014р. встановлена Законом України «По державний бюджет» у розмірі 1218 грн. на місяць.)

Період за який не нарахована та не виплачена грошова компенсація за піднайом (найом) жилих приміщень охоплює період з 11.01.2014р. по 27.07.2014р. всього на суму 8039,80 коп. (а.с.37).

Беручи до уваги, що в період з 11.01.2014р. по 27.07.2014р. позивач житлом за рахунок Міністерства оборони України забезпечений не був, перебував на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов. ( довідка від 10.01.2014р.) (а.с.21), іншим належним на праві власності житлом не володіє та те що в Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно з огляду на те, що вказана компенсація виплачувалася позивачу і раніше суд приходить до висновку про можливість задоволення позовної вимоги відносно нарахування та виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень в повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, обставини викладені у позовні заяві та в письмових запереченнях, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А4604 про визнання бездіяльності протиправною; стягнення грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати військову частину А4604 нараховувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення, передбачене Інструкцією про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України затверджену наказом Міністерства Оборони України від 29.08.2011 року № 530 в розмірі 4238,52 грн. (чотири тисячі двісті тридцять вісім гривень п'ятдесят дві копійки).

Зобов'язати військову частину А4604 нараховувати та виплатити грошову компенсацію відповідно до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 року № 450 "Про розмір і порядок грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними жилих приміщень" та наказу Міністерства Оборони України № 837 від 03.02.2013 року в розмірі 8039,80 грн. (вісім тисяч тридцять дев'ять гривень вісімдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяП.П. Микуляк