Постанова № 44344846, 05.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 р. Справа № 805/1479/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хохленкова ОВ.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2015 року незаконною та її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі -"позивач" або "управління ПФУ") звернулося до суду з адміністративним позовом до головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Донецькій області (далі -"відповідач" або "ВДВС") про визнання постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2015 року незаконною та її скасування.

В обґрунтування позовних вимог управління ПФУ зазначило, що на виконанні у ВДВС знаходиться виконавче провадження з виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2014 року по справі № 805/4266/14 по примусового виконання вимоги № Ф 385у від 06.06.2013 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 недоїмки в розмірі 8582,72 грн. та по примусовому виконанню рішень управління ПФУ від 30.04.2013 року № 731 и № 732 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у загальному розмірі 340,00 грн., зобов'язання ВДВС забезпечити своєчасне та повне виконання вимоги № Ф 385у від 06.06.2013 року та рішень управління ПФУ від 30.04.2013 року № 731 и № 732 шляхом вчинення у зведеному виконавчому провадженні № 5647/5 виконавчих дій в порядку та у спосіб передбачені законом.

08.05.2014 року Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця ВДВС від 19.03.2015 року ВП № 46570678 було закінчено виконавче провадження з причини виконання рішення з посиланням на положення п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець прийняв оскаржувану постанову на підставі фактичного виконання в повному обсязі на підставі повідомлення боржника від 20.02.2015 року № 926/5.

Позивач заперечує проти того, що постанова суду виконана в повному обсязі та зазначає що боржник ОСОБА_1 є власником об'єкту житлової нерухомості - квартири за адресою АДРЕСА_1, але державним виконавцем не звернуто стягнення на вищезазначену квартиру.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. Надав письмові заперечення проти позову в яких вказав, що вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою. Що стосується об'єкту нерухомості - квартири за адресою АДРЕСА_1, то ця квартира належить не боржнику ОСОБА_1 в якого реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, а належить іншій людині ОСОБА_2 в якого реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

На підставі цього в позові просив відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження"(далі - Закон №606-XIV) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу статті 5 Закону №606-XIV державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 25 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

06.01.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління в Донецькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 805/4266/14 який видав 17.06.2014 року Донецький окружний адміністративний суд, в якому боржником вказаний відділ Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції та він зобов'язаний забезпечити своєчасне і повне виконання вимоги УПФУ у Волноваському районі Донецькій області від 06.06.2013 року № Ф-385у та рішень від 30.04.2013 року № 731 і № 732 шляхом вчинення у зведеному виконавчому провадженні № 5647/5 виконавчих дій в порядку та у спосіб ща передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Повідомленням відділу Державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції від 20.02.2015 року ним були виконані всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи спрямовані на виконання рішення суду, а саме були надіслані запити до обліково - реєстраційних установ з метою встановлення майнового стану боржника ОСОБА_1 та надійшли відповіді з УПФУ, ДПІ, ЦЗ, Державної реєстраційною служби, УПСЗН, УДАІ ГУМВС, здійснено виїзд за адресою боржника, складено акт, залишено виклик. На виклик боржник не з'явився про причини неявки не повідомив тому було спрямовано постанову про примусовий привід боржника до Волноваського РВ ГУ МВС у Донецькій області та було спрямовано до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 83257092 від 14.01.2015 року щодо нерухомого майна у фізичної особи ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, нерухомого майна не має. Квартири за адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2, але в якого реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (а.с.10).

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління в Донецькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 46570678 з виконання виконавчого листа № 805/4266/14 який видав 17.06.2014 року Донецький окружний адміністративний суд на підставі повідомлення боржника від 20.02.2015 року та керуючись п.8 ч.1 ст.49, ст..50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.6).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, судом було встановлено що відповідачем було вчинено всі передбачені законом заходи щодо належного виконання виконавчого документа.

Що стосується об'єкту нерухомості - квартири за адресою АДРЕСА_1, про яку згадує позивач в свій позовній заяві, то ця квартира належить не боржнику ОСОБА_1 в якого реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, а належить іншій людині - ОСОБА_2 в якого реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Тому, оцінивши всі обставини в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вже вказувалося вище, відповідач який є суб'єктом владних повноважень, в судове засідання не з'явився, але надав письмові заперечення проти позову та вказав на докази які спростовують аргументи позивача.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи держаної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку що відповідач в даних правовідносинах діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Оцінюючи дії відповідача щодо відповідності ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб що передбачені законами України, з урахуванням всіх обставин, які мають значення для вчинення дії, та неупереджено.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У позовних вимогах управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2015 року незаконною та її скасування, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Хохленков О.В.