Постанова № 44344819, 20.05.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Житомир справа № 806/899/15

час прийняття: 13 год. 35 хв. категорія 6.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попової О. Г., суддів: Сичової О.П., Лавренчук О.В.,

секретар судового засідання Слісарчук Б.Я.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сергійчук С.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування акту від 10.02.2015 р. і припису №14/6/15 від 10.02.2015 р., стягнення моральної шкоди 100000,00 грн.,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати акт Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області від 10.02.2015 року та припис №14/6/15 від 10.02.2015 року. Крім того, просив стягнути з відповідачів кошти в сумі 100000,00 грн. моральної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що є власником земельної ділянки розміром 0,0251 га та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 Вказав, що посадовими особами Інспекції йому повідомлено про те, що відносно його домоволодіння буде проведено позапланову перевірку, і оскільки він є замовником будівництва, то зобов"язаний безперешкодно допустити посадових осіб до її проведення. Зазначив, що не являється замовником будівництва та будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 ним не проводяться, інспектори прийшли на перевірку без працівників міліції, а відтак дії відповідача є незаконними, а винесені за наслідками такої перевірки акт від 10.02.2015 р. і припис №14/6/15 від 10.02.2015 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях щодо позову.

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області в судове засідання не з"явився.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 листопада 1999 року земельну ділянку при домоволодінні АДРЕСА_1 розділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Кількість землі у ОСОБА_4 251,0 м(2) у ОСОБА_5 - 644,0 м (2), що відповідає їх домоволодінню 28/100 и 72/100 (а.с.41).

Згідно договорів дарування від 26.09.2014 року ОСОБА_6 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 28/100 частин житлового будинку та земельну ділянку площею 0,0251 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 9 (а.с.9-14).

Встановлено, що 22.11.2014 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до Управління державного архітектурно - будівельного контролю у Житомирській області про порушення вимог містобудування за адресою: АДРЕСА_1 та не отримавши відповідь на яку звернувся до народного депутата України Борислава Розенблата.

Народним депутатом України Бориславом Розенблатом направлено до Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області депутатське звернення від 15.01.2015 року за вих. №267/01-8 щодо належного розгляду звернення гр. ОСОБА_5 (а.с.90).

Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Житомирській області на підставі вищевказаного звернення народного депутата України видано направлення №25/15 від 03.02.2015 року на здійснення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил при виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.91).

Встановлено, що ОСОБА_3 особисто ознайомлено з направленням на проведення позапланової перевірки 04.02.2015 року, однак останній від підпису відмовився, про що у вказаному направленні зроблено запис у присутності свідків (а.с.91).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що позивач не заперечував щодо проведення перевірки, однак при цьому вимагав викликати працівників органів внутрішніх справ для складання протоколу, оскільки уповноважені особи Інспекції йому у цьому відмовили, позивачем було не допущено їх до проведення перевірки. Аналогічні доводи викладені і в позовній заяві (а.с. 30).

Пунктом 14 Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Також подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, пунктом 1 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 11 Порядку встановлено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно - будівельного контролю мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів.

Вказаними законодавчими актами не обмежено право Інспекції в доступі до об'єктів будівництва залежно від категорії їх складності.

Згідно пункту 14 Порядку у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки, складається відповідний акт.

Відповідно до пункту 16 Порядку у разі виявлення за результатами державного архітектурно - будівельного контролю порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Враховуючи вказане, посадовими особами Інспекції, які проводили перевірку 10.02.2015 складений акт про недопущення посадових осіб управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області на об"єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій та протокол про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис (а.с.19-21).

Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 11 п.п.3 Порядку визначено, що посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до п.19 Порядку припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державно архітектурно-будівельний контроль.

Враховуючи вказане, ОСОБА_3 видано припис № 14/6/15 від про усунення вищезазначених порушень, а саме: надати можливість провести перевірку до 10.03.2015 року.

Відповідно до пункту 14 Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги інспекції щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Із вказаними документами ОСОБА_3 був ознайомлений, від підпису та отримання зазначених документів відмовився про що зроблено відповідний запис.

Відповідно до п.21 Порядку у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Встановлено, що матеріали перевірки направлені на адресу позивача рекомендованим листом та отримані 14.02.2015.

Отже, відповідачем складено акт від 10.02.2015 року та видано припис № 14/6/15 від 10.02.2015 з дотриманням вимог чинного законодавства, тобто в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак є законним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 100000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди є неправомірність дій відповідного органу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідачів та моральними переживаннями позивача, а також позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У частині 2 цієї статті КАС України закріплено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява.

Зважаючи на розмір позовних вимог майнового характеру та мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня 2015 року, ставка судового збору за подання до суду даного позову становила 2000 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Квитанцією від 03 березня 2015 року підтверджено, що за подання до суду даного позову (за вимоги майнового характеру) ОСОБА_3 сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн.

За таких обставин та враховуючи висновок суду про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, решту суми судового збору в розмірі 1817,30 грн. (2000 грн. - 182,70 грн. = 1817,30 грн.) слід стягнути з позивача на користь Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-162, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1817,30 грн. (р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Житомирі, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді О.П. Сичова,

О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: 25 травня 2015 р.