Постанова № 44344440, 20.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/247/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

20 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.,

представника позивача Арустамян А.Е.

представника відповідача Прокопюк О.В.

представника відповідача Доброштан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - приватне підприємство "Тінік-Оіл" (далі - ПП "Тінік-Оіл") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000402204 від 21.01.2015 року за платежем податок на додану вартість в сумі 235596,00 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2015 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовив повністю.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне, не всебічне та необ'єктивне з'ясування, судом першої інстанції, дійсних обставин справи, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року. Аргументуючи доводи апеляційної скарги позивач вказує, що судом не з'ясовані фактичні обставини, які свідчать про реальність поставки.

Відповідач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та подав письмові заперечення №523/8/10-01 від 18.05.2015 на апеляційну скаргу позивача. В своїх запереченнях відповідач просить апеляційну скаргу приватного підприємства "ТІНК-ОЙЛ" залишити без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, а саме: представника позивача - на підтримання доводів апеляційної скарги, представників відповідача - на підтримання рішення суду першої інстанції, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі направлення на перевірку № 343/22 від 22.12.2014 року, виданого Вінницькою ОДПІ, головним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Тінік-Оіл" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Східмегатранс" за період серпень 2014 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 415/02-28-22-05/37836304 від 30.12.2014 року. Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 пп.200.2 ст. 200 та п. 201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 157064 грн. за основним платежем та 78532 грн. штрафними санкціями за період серпень 2014 року.

На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000402204 від 21.01.2015 року за платежем податок на додану вартість в сумі 235596,00 грн.

Незгода позивача з зазначеним податковим повідомленням - рішенням слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками розгляду справ не встановлено факту реальності здійснення господарських операції з поставки нафтопродуктів від ТОВ "Східмегатранс" у серпні 2014 року, що, в свою чергу, позбавляє товариство можливості на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних міркувань.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1 статті 200 ПК України.

Судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Доводи податкового органу щодо невстановлення факту реальності здійснення операцій з поставки нафтопродуктів від ТОВ "Схід мегатранс" згідно видаткової накладної №177 від 29.08.2014 є необґрунтованими. Про нереальність господарської операції не можуть свідчили лише факти певних помилок в оформленні первинних документів, зокрема в товарно-транспортній накладній та видатковій накладній.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, а саме копіями первинних документів по взаємовідносинам зі своїм контрагентом ТОВ "Східмегатранс": договорами, податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною тощо.

Зі змісту акта № 415/02-28-22-05/37836304 від 30.12.2014 випливає, що під час проведення перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Східмегатранс" не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсної поставки паливо-мастильних матеріалів, з метою штучного формування податкового кредиту. При цьому, податковим органом поставлено під сумнів реальність операції щодо транспортування ПМА "Еліт95-Супер", ПМА "Еліт92-Супер" об'ємом - 58352,0 л.

Відповідно до наданих документів та на виконання умов договору ТОВ "Східмегатранс" на адресу ПП "Тінік-Оіл" виписано (оформлено) видаткову накладну №177 від 29.08.2014 та податкову накладну №46 від 29.08.2014 року на поставку моторного альтернативного „Еліт - 95 Супер" на загальну суму 942 384 грн. в т.ч. ПДВ -157064 грн.

У наданій позивачем товарно-транспортній накладній (далі - ТТН): №0010177 від 28.08.2014, зазначено: постачальника - TOB "Східмегатранс"; вантажоотримувача - ПП "Тінік-Оіл"; перевізника - TOB "Глобал Енержи"; автомобіль - держ. номер НОМЕР_2, причіп НОМЕР_1; ПІБ водія - ОСОБА_5, пункт навантаження - м. Вінниця; пункт розвантаження - м. Вінниця, найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти)- ПМА "Еліт95-Супер", ПМА "Еліт92-Супер"; об'єм нафтопродукту - 29176.

Суд першої інстанції помилково не взято до уваги, що дослідженню і оцінці підлягають не окремі документи, а їх сукупність, а також документи, якими підтверджений рух активів.

Що стосується розбіжності в датах оформлення документів, а саме: видаткова накладна, податкова накладна виписана постачальником на адресу ПП "Тінік-Оіл" 29.08.2014, а товарно-транспортна накладна датована 28.08.2014, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги пояснення директора ПП "Тінік-Оіл", що у товарно-транспортній накладній зроблено помилку та поставка товару здійснювалась лише один день - 29.08.2014 та двома транспортними засобами.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.08.2014 автомобіль VOLVO FH 12.420 з державним номерним знаком НОМЕР_3 здійснив дві поїздки у м. Київ. І місткість зазначеного автомобіля дорівнює половину кількості, визначеної в ТТН, що підтверджує здійснення двох поїздок. ПП "Тінік-Оіл" здійснено купівлю паливно-мастильних матеріалів в об'ємі - 58352,0 л.

Що стосується наданого позивачем звіту з навігатора щодо підтвердження поставки товару, який суд першої інстанції не взяв до уваги з мотивів, що останній не є первинним документом бухгалтерського обліку та не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суд апеляційної інстанції зазначає таке. Вказаний звіт не слугував підставою для формування даних бухгалтерського обліку, при цьому свідчить про фактичний перебіг автомобіля VOLVO протягом 28-29.08.2014, місце його перебування у певні моменти і на його підставі складений акт про надання послуг перевізника. Цим документом, також, підтверджується факт дійсного перевезення пального та здійснення автомобілем VOLVO двох поїздок. цим же документом підтверджується, що виїзд із м. Вінниці здійснений 28.08.2014, чим пояснюється дата в ТТН, а виїзд із м. Києва - 29.08.2014. І саме цей автомобіль 29.08.2014 здійснив ще одну поїздку до Києва.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги накладні на внутрішнє переміщення.

Власне, з матеріалів справи випливає, що частина пального 29.08.2014 залита безпосередньо на АЗС позивача, а решта в орендоване нафтосховище, з якого в подальшому і розвозилося по АЗС, але автомобілями меншої місткості.

Наведені докази в своїй сукупності свідчать про реальний характер господарської операції і відповідний рух активів позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що не є суттєвою помилкою неповністю заповнені графи ТТН, що свідчить про недотримання положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики №281/171/578/155 від 20.05.2008.

Зазначена інструкція підлягає застосуванню у правовідносинах організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, тобто має конкретну сферу застосування і не поширюється на податкові правовідносини.

Висновки суду першої інстанції про те, що зміна майнового стану сторін за договором ПП "Тінік-Оіл" з ТОВ "Східмегатранс" не відбулася, а результати, відображені у податковому обліку ПП "Тінік-Оіл" по взаємовідносинам з вказаним контрагентом фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин, ґрунтуються на припущеннях, і не підтверджуються належними, достатніми доказами.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що надані позивачем документи, самі по собі не є підтвердженням того, що саме бензин ПМА "Еліт95-Супер", ПМА "Еліт92-Супер" було йому реалізована саме ТОВ "Східмегатранс", за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, бухгалтерськими документами наданими позивачем до суду: договорами, податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, а також наявністю самого бензину - ПМА "Еліт95-Супер", ПМА "Еліт92-Супер".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Східмегатранс", у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи помилково застосовано норми матеріального права, то постанова суду в порядку статті 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000402204 від 21.01.2015 прийнятого Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 травня 2015 року.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.