Ухвала суду № 44344434, 20.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4410/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

20 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зарицької Т.В. ,

представника позивача - Сіроштан Р.В.

представника відповідача - Бойко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "АДІС" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

29.12.2014 року позивач - приватне підприємство "АДІС" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

19.05.2015 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 22.07.2014 року по 11.08.2014 року головними державними ревізорами-інспекторами Вінницької ОДПІ та ГУ Міндоходів у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ПП "Адіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 18.08.2014р. № 2212/2201/31576283.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ПП "Адіс", зокрема, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 168594,00 грн., в т.ч.: по деклараціях за січень 2013 року на 128610,00 грн., за лютий 2013 року на 39984,00 грн.

Не погоджуючись з порушення встановленими в акті перевірки, позивач подав на нього письмові заперечення від 21.08.2014р.

За результатами розгляду письмових заперечень ПП "Адіс", Вінницькою ОДПІ надано відповідь від 01.09.2014р. № 19319/10/2201, згідно якої, висновки, викладені в акті перевірки від 18.08.2014р. № 2212/2201/31576283, залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

04 вересня 2014 року, на підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007422201, яким збільшено ПП "Адіс" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 168594,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 42149,00 грн.

ПП "Адіс" оскаржило вказане рішення в адміністративному порядку, подавши первину скаргу вих. № 16/09-14/7 від 16.09.2014р., за результатами розгляду якої, ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийнято рішення від 06.10.2014р. № 15777/10/02-32-10-02, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 04.09.2014 року № 0007422201, а скаргу ПП "Адіс" - без задоволення.

В подальшому, рішенням Державної фіскальної служби України від 12.12.2014р. № 8567/6/99-99-10-01-25, залишено без задоволення повторну скаргу ПП "Адіс" від 29.10.2014р., а податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 04.09.2014 року № 0007422201 - без змін.

На думку позивача податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 року № 0007422201 є протиправним та підлягає скасуванню, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено, що за даним аналітичного обліку по рахунку 281 "Товари на складі" станом на 01.04.2011 року (початок періоду, що перевірявся) рахується товар (нафтопродукти) на загальну суму 842970,56 грн., а саме: бензин А-76 в кількості 67,793 тони на суму 448643,61 грн.; бензин А-72 в кількості 1880,0 літрів на суму 14584,90 грн.; бензин А-95 Євро в кількості 18672,0 літри на суму 133435,81 грн.; дизельне паливо в кількості 41,242 тони на суму 246306,24 грн.

Відповідно до договору відповідального зберігання № 01-01/04ХР від 01.01.2010 року, дане пальне протягом 2010 року передане на відповідальне зберігання підприємству ТОВ "Петролсервіс", так як власних резервуарів для зберігання нафтопродуктів ПП "Адіс" не мало. Термін дії даного договору до 31.12.2010 року.

Проте, дане пальне зберігачем у відповідні терміни в подальшому не повернуте, в зв`язку з чим, ПП "Адіс" здійснено відповідне звернення до правоохоронних органів.

До перевірки надано копію постанови начальника відділу СУ УМВС України у Вінницькій області від 02.09.2010 року про визнання ПП "Адіс" цивільним позивачем. В дані постанові зокрема зазначено, що в провадженні СУ УМВС України у Вінницькій області знаходиться кримінальна справа, порушена за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України за фактом заволодіння шляхом шахрайства нафтопродуктами належними ПП "Адіс". В результаті проведених заходів, зі змісту постанови видно, що це була інвентаризація, встановлено, що станом на 13-10 год. 27.04.2010 року на нафтосховищі ТОВ "Петролсервіс" за адресою м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 187б, вказані нафтопродукти відсутні. Тобто факт реальної наявності матеріальних цінностей, які відображені в обліку ПП "Адіс" не підтверджено.

02.01.2013 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/2/13-г (15) про банкрутство ТОВ "Петролсервіс" за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 11.01.2013 року суд виніс постанову про визнання ТОВ "Петролсервіс" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

На момент проведення перевірки ТОВ "Петролсервіс" як юридичну особу ліквідовано (запис в ЄДРПОУ від 03.03.2014р.).

З вище викладеного відповідачем зроблено висновок про те, якщо платником податку суми ПДВ, сплачені при придбанні товарно-матеріальних цінностей, віднесено до складу податкового кредиту, то оскільки у зв`язку з їх викраденням (знищенням в результаті надзвичайних подій) вони не можуть бути використані у господарській діяльності, платник податку повинен нарахувати податкові зобов`язання незалежно від того, чи встановлено винних осіб та чи стягуються з таких осіб втрати.

Тобто, відповідач зробив висновок про те, що списання товару внаслідок його крадіжки чи нестачі свідчить про використання товару в операціях, які не є об'єктом оподаткування, що обумовлює необхідність, згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, вважати такий товар проданим з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Проте, згідно із п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналіз положень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України дозволяє стверджувати, що застосування даної законодавчої норми можливе лише щодо випадків, коли в операціях, які не є об'єктом оподаткування, використовується товар, за яким платник податку скористався правом на податковий кредит.

Відповідно до п. 102.1. ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зважаючи на те, що списання товару відбулось в 2010 році позивач є вільним від такого грошового зобов'язання, яке на думку відповідача виникло у зв'язку із списанням товару та колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про можливість коригування сумми податкового кредиту надалі.

Окрім цього, впунктом 4.1.4. ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Жодних доказів в обґрунтування того, що ПП "Адіс" скористалось правом на податковий кредит за товарами, щодо яких має бути проведено списання апелянтом не надано. Такі обставини не знайшли свого підтвердження і в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не дав належної оцінки обставинам справи у зв'язку з чим прийняте ним рішення, а саме, податкове повідомлення-рішення № 0007422201 від 04.09.2014 року підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.