Ухвала суду № 44344429, 20.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4384/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

20 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Під час судового засідання позивачка та її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду І інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, в період з 28 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року Бершадською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 листопада 2014 року № 118/7/17-3032004349 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2, зокрема:

- п. 177.2 п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого суб`єктом господарювання безпідставно завищено суми витрати у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 та 2013 роки на 112465,10 грн., що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 112465,10 грн., в т.ч.: за 2012 рік на суму 40269,20 грн., за 2013 рік на суму 72195,80 грн., на підставі чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 16869,75 грн., в т.ч.: за 2012 рік на суму 6040,39 грн., за 2013 рік на суму 10829,36 грн.;

- ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме, у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи у 2013 рік занижена сума чистого оподатковуваного доходу з якого утримується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на 112465,10 грн., на підставі чого визначено податкове зобов`язання з єдиного внеску в сумі 39025,43 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач звернулась з письмовими запереченнями, за результатами розгляду яких, до акта планової документальної виїзної перевірки від 17.11.2014р. № 118/7/17-3032004349 внесено зміни.

Так, згідно висновків акту перевірки в новій редакції, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2, зокрема:

- п. 177.2 п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого суб`єктом господарювання безпідставно завищено суми витрати у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 та 2013 роки на 81141,11 грн., що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 81141,11 грн., в т.ч.: за 2012 рік на суму 23186,41 грн., за 2013 рік на суму 57954,70 грн., на підставі чого визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 12171,16 грн., в т.ч.: за 2012 рік на суму 3477,96 грн., за 2013 рік на суму 8693,20 грн.;

- ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме, у поданій податковій декларації про майновий стан і доходи у 2013 рік занижена сума чистого оподатковуваного доходу з якого утримується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на 81141,11 грн., на підставі чого визначено податкове зобов`язання з єдиного внеску в сумі 28155,96 грн., в т.ч.: за 2012 рік на суму 8045,68 грн., за 2013 рік на суму 20110,28 грн.

На підставі висновків акту перевірки Бершадської ОДПІ прийняті:

податкове повідомлення-рішення № 0033231702 від 05 грудня 2014 року, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 12171,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 3042,79 грн.;

рішення № 0033241702 від 05 грудня 2014 року, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 2649,93 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, 28 січня 2015 року Бершадською ОДПІ прийнято рішення № 0000071702 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафної санкції у розмірі 1810,07 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску та винесено вимогу № Ф-0000061702 про сплату ФОП ОСОБА_2 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 28155,96 грн.

Суд І інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Колегія суду погоджується з таким висновком з огляду на наступні обставини.

З доказів, наявних в матеріалах справи слідує, що ФОП ОСОБА_2 належить на праві власності комплекс, будівель та споруд АЗС, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно із п. 138.1. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до абз. "в" пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

У пункті 144.1 статті 144 Податкового кодексу України визначено, що амортизації підлягають, в тому числі і витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

В той же час, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України встановлено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

З наведених норм вбачається, що витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів підлягають амортизації у порядку, визначному статтями 144 - 146 ПК України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань.

Із аналізу вказаних положень слідує, що допустимим є віднесення до складу валових, сум витрат, які понесені фізичною особою-підприємцем в межах своєї підприємницької діяльності, які при цьому безпосередньо пов'язані з поліпшенням основних фондів, які, використовуються в межах законної підприємницької діяльності такої фізичної особи - підприємця.

Комплекс будівель та споруд АЗС, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, використовується позивачем як основний засіб в межах своєї господарської діяльності

Беручи до уваги, що видами господарської діяльності позивача визначено: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, використання вказаного об'єкта здійснюється саме в межах обраних позивачем видів господарської діяльності.

Під час розгляду справи, судом досліджені такі докази: накази № 3 від 12 січня 2012 року про проведення модернізації та розширення будівель та споруд АЗС у 2012 році в межах 10 % від вартості комплексу будівель та споруд АЗС; № 8 від 31 березня 2013 року про проведення поточного ремонту комплексу будівель та споруд АЗС; № 9 від 28 серпня 2013 року про проведення модернізації та розширення будівель та споруд АЗС у 2013 році в межах 10 % від вартості комплексу будівель та споруд АЗС.

Враховуючи наведене, а також те, що комплекс, будівель та споруд АЗС, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, є основним засобом та використовується в межах господарської діяльності позивача у справі, колегія суду дійшла висновку, що витрати, які пов'язані із його ремонтом та модернізацією є амортизаційними, а тому повинні враховуватися при визначенні сум оподатковуваних доходів позивача.

Тому, віднесення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до валових витрат нарахованої суми амортизації в розмірі 81141,11 грн. є правомірним, що свідчить про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції від 05 грудня 2014 року № 0033231702, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Бершадської ОДПІ від 28 січня 2015 року № 0000071702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 січня 2015 року № Ф-0000061702, то вони також підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Зі змісту акту перевірки колегією суддів встановлено, що завищення суми валових витрат призвело до неправильного визначення позивачем суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що, як наслідок, призвело до нарахування ФОП ОСОБА_2 28155,96 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосуванню до неї штрафних санкцій в розмірі 1810,07 грн.

В той же час, як вище встановлено судом, ФОП ОСОБА_2 в 2012 та 2013 роках валові витрати не були завищені.

З урахуванням встановлених обставин, відповідачем безпідставно донараховано ФОП ОСОБА_2 28155,96 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано до неї штрафні санкції в розмірі 1810,07 грн.

За сукупністю наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв всупереч Податковому кодексу України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 травня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.