Постанова № 44344089, 21.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 815/2845/14

Категорія: 8.2.3

Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В.,

судді - Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-промисловий холдинг" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

21.12.2006р. Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва звернулась до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку "Порто-Франко", який внаслідок змін організаційно-правової форми утворився в публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Порто-Франко", про стягнення заборгованості в розмірі 894 951,58 грн., що утворилась внаслідок непогашення податкових векселів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АКБ «Порто-Франко» було видано аваль - вексельне поручительство за податковим зобов'язання ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» з податку на додану вартість. Згідно п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» третьою особою при імпорті товарів на митну територію України при оформленні митних декларацій за власним бажанням було надано органам митного контролю 6 податкових векселів за податковими зобов'язаннями підприємства на загальну суму 894951,58 грн. зі строком погашення на 30-й календарний день з дня його постави органу митного контролю. У зв'язку із невиконанням податкових зобов'язань ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» та спливом терміну погашення податкових векселів, у поручителя векселедавця АКБ «Порто-Франко» виник обов'язок по сплаті вказаних векселів. З метою погашення податкової заборгованості податковим органом направлялись листи до векселедавця, однак заборгованість оплачена не була, що й зумовило позивача звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 06.10.2014 р. первинного позивача ДПІ у Печерському районі м. Києва за згодою представників сторін замінено на належного - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, оскільки з 28.03.2013 р. ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а спір пов'язаний із сплатою відповідачем податкових векселів ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг», підтверджених ним шляхом авалю.

Відповідач заперечував проти позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного комерційного банку "Порто-Франко" на користь державного бюджету України податкову заборгованість в розмірі 894 951,59 грн. в рахунок оплати податкових векселів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, АБ "Порто-Франко" подало апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, та просить прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

У вересні 2006 року ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» здійснено митне оформлення імпортованих на митну територію України товарів, поставлених відповідно до укладеного контракту між Joint Stock Company «Voskresenskiye Miniralniye Udobreniya» та комітентом ТОВ «Волиньагрокем».

При здійсненні операцій з імпорту товарів на митну територію України у вересні 2006 року ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» в порядку чинного на момент виникнення спірних правовідносин п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» видало органу митного контролю податкові векселі АКБ "Порто-Франко" на загальну суму 1 598 920,72 грн.

ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» у якості погашення виданих податкових векселів обрав метод заліку наявної у нього та підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування.

За результатами опрацювання вищезазначених заяв векселедержатель - ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» про залишення вищевказаних заяв без виконання з огляду на те, що сума бюджетного відшкодування не підтверджена ДПІ у Печерському районі м. Києва; висловила прохання сплатити зобов'язання по податкових векселях, що виникають до закінчення терміну подачі декларації за вересень 2006 р., а саме шляхом перерахування коштів до бюджету.

Не погодившись із відмовою податкового органу зарахувати суми бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок погашення податкових векселів, ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» звернулося до господарського суду м. Києва із адміністративним позовом про зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва надати Товариству повідомлення про зарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок погашення вищевказаних податкових векселів (справа № 32/672-А), який після тривалого судового розгляду ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2013 р. (т.І, а.с. 158-160) залишений без розгляду.

Як вбачається із додаткових пояснень ДПІ у Печерському районі м. Києва, в 2009 році частину простроченої заборгованості по податковим векселям з ПДВ частково погашено банками-авалістами шляхом перерахування грошових коштів за векселедавця (ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг») згідно рішень суду на суму 703 969,14 грн. У зв'язку із цим залишок несплаченої заборгованості за виданими векселями складає 894 951,58 грн. (т.І, а.с. 189-193).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги податкового органу, виходив з того, що в зв'язку із невиконанням податкових зобов'язань ТОВ "Міжнародний фінансово-промисловий холдинг" та спливом терміну погашення податкових векселів у поручителя АКБ "Порто-Франко" виник обов'язок по сплаті вказаних векселів.

Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він зроблений без урахування всіх обставин по справі.

Дійсно, відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин п.3 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 року (втратив чинність з 12.01.2011 року), зобов'язання по сплаті податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.

Згідно п.1.16 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Відповідно до абз.1 п. 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

У разі відсутності дій платника податку щодо перерахування коштів до бюджету на погашення податкових векселів або неподання заяви про залік суми бюджетного відшкодування, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1897 року № 1104, банк-аваліст зобов'язаний оплатити податковий вексель, оскільки аваль - це вексельне поручительство, за яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність за своєчасну оплату податкових векселів № АА0145252 від 11.09.2006 р. на суму 125826,08 грн., № АА0145253 від 12.09.2006 р. на суму 172200,96 грн., № АА0145254 від 13.09.2006 р. на суму 86100,48 грн., № АА0145255 від 13.09.2006 р. на суму 169098,24 грн., № АА0145256 від 14.09.2006 р. на суму 255625,34 грн., № АА0145259 від 18.09.2006 р. на суму 86100,48 грн., а всього на суму 894951,58 грн., несе АКБ «Порто-Франко», яким були авальовані вищевказані податкові векселя.

Разом з тим, необхідно враховувати, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.09.2014р. № 610 ПАТ АБ "Порто-Франко" віднесено до категорії неплатоспроможного.

Зазначене рішення стало підставою для виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у прийнятті 26.09.2014р. рішення № 103 про розпочаток з 29.09.2014р. процедури виведення ПАТ АБ "Порто-Франко" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ "Порто-Франко" (т.2 а.с.56).

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За обставинами справи між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини щодо оплати авальованих податкових векселів, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою.

Проте, враховуючи, що розгляд справи про стягнення позивачем з відповідача грошових коштів відбувся у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, то виконання зазначеної операції банком обмежуються пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно наданих апелянтом документів вбачається, що Правління Національного банку України постановою від 30.01.2015 року № 67 відкликало банківську ліцензію відповідача та розпочало процедуру його ліквідації, а 30.01.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок ліквідації ПАТ АБ "Порто-Франко".

З аналізу ст.ст.39,40,49,52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у ч.2 ст.39 даного Закону. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий авторитет і не можуть бути відчужені частково.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованих Фондом.

З наданих апелянтом документів вбачається, що позивачу достеменно було відомо про дію тимчасової адміністрації в АБ "Порто-Франко", починаючи з 03.10.2014р., коли ДПІ у Приморському районі почало отримувати від АБ "Порто-Франко" відповідні листи на запити про надання інформації.

Тому відповідно до ч.9 ст. 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ДПІ, як кредитор відповідача, мала отримати інформацію щодо себе у приміщенні неплатоспроможного банку для подачі заяви про включення в Реєстр кредиторів.

Згідно інформації на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/payments/porto-franko), фонд повідомив про прийняття 27.04.2015р. рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АБ "Порто-Франко".

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що стягнення грошових коштів з відповідача з часу запровадження тимчасової адміністрації в АБ "Порто-Франко" мало відбутися лише в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що виключає можливість задоволення позовних вимог ДПІ.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до ухвалення невірного судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України, в зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про відмову у позові Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Порто-Франко" за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-промисловий холдінг" про стягнення податкового боргу

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В. Яковлев

Суддя: М.П. Коваль