Ухвала суду № 44344061, 14.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3350/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

при секретарі судового засідання - Вишневській А.В.

за участю представника позивача - Ільчика І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001531502 від 11 липня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на 126738грн., обґрунтовуючи вимоги посиланням на незаконність прийнятого контролюючим органом рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 11.07.2013року № 0001531502.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 19 березня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2013 року. Згідно з наданою декларацією від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 1 586 583 гривні.

В період з 27.05.2013 року по 14.06.2013 року ДПІ здійснена позапланова виїзна перевірка підприємства, за наслідками якої було складено Акт №250/15-34539925 від 19 червня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за лютий 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за грудень 2012 року, січень 2013 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року».

Згідно акта перевірки контролюючим органом встановлено, що підприємство порушило п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 ПК України в частині безпідставного завищення ТОВ від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року на 79560,33грн. та безпідставного включення до податкового кредиту лютого 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 47178,48грн. з придбаних послуг у ТОВ «Вік Технології».

За результатами перевірки відповідачем 11 липня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001531502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на 126738грн..

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про:

- безпідставне завищення ТОВ від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року 79560,33грн., в зв'язку з продажем позивачем цукру за ціною нижчою від ціни його придбання у іншого суб'єкта господарювання;

- безпідставне включення до податкового кредиту лютого 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 47178,48 грн. по господарських операціях з придбаних послуг у ТОВ «Вік Технології» (договір підряду від 08.02.2013 року №13/01, договір підряду від 08.02.2013 року №13/05) по розробці проектно-кошторисної документації по проекту «Реконструкція зрошувальної ділянки на землях Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області та послуг по виконанню робіт (прокладка поліетиленового трубопроводу по поверхні на землях Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області), які не використовуються у господарській діяльності підприємства.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо наявності законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані", виходячи з наступного.

Згідно з абзацом 1 пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Приписами пункту 39.1 статті 39 ПК України встановлено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 39.2 статті 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) «витрати плюс»;

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

Відповідно до пункту 39.11 статті 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;

39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відповідно до пункту 39.14 статті 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

У частині 1 пункту 39.15 статті 39 ПК України зазначено, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом господарської діяльності Товариства є виробництво цукру (код діяльності за КВЕД-2010 - 10.81, копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 834420 від 10.06.2013 додається). Сировиною для виробництва цукру є цукор-сирець тростинний та цукрові буряки.

Основним постачальником цукрових буряків для Товариства є ТОВ «Агро-торгівельна фірма «АГРО-ДЕЛО», яка має орендовані земельні ділянки в межах Жовтневого та Снігурівського районів Миколаївської області, у тому числі в межах Баратівської сільської ради.

ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» у лютому 2013 року відповідно до договору купівлі-продажу від 12.02.2013 року №01/02/2013 реалізовано ТОВ "Монолит Маркетинг" цукор-пісок (що був раніше придбаний у контрагента-продавця - Заплазський цукровий завод) в кількості 312,557 тон по ціні 4 083,33 грн. за одну тону (без врахування ПДВ), на загальну суму 1531529,30грн., у тому числі ПДВ 255254,88грн. (податкові накладні: від 13.02.13 №2 на загальну суму 392000,00 грн., у тому числі ПДВ 65333,33 грн., від 14.02.13 №4 на загальну суму 392000,00 грн., у тому числі ПДВ 65333,33 грн., від 18.02.13 №6 на загальну суму 392000,00 грн., у тому числі ПДВ 65333,33 грн., від 19.02.13 №7 на загальну суму 355 529,30 грн., у тому числі ПДВ 59254,88 грн.).

Крім того, в лютому 2013 року ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2013р. №02/02/2013 реалізовано ТОВ «Системні технології» цукор-пісок (що був раніше придбаний у контрагента-продавця - Заплазський цукровий завод) в кількості 160 тон по ціні 4 083,33грн. (без ПДВ) за одну тону, (податкова накладна: від 15.02.13 №5 на загальну суму 784000,00 грн., у тому числі ПДВ 130666,67 грн.). Цукор, що був реалізований в лютому 2013 року, ТОВ придбало за договором міни №7557, укладеним з ТОВ «Заплазьский цукровий завод» 03.10.2012 року, за ціною 4 925,14грн. (без урахування ПДВ).

Здійснивши продаж цукру за ціною нижчою ніж ціна придбання, ТОВ, на думку ДПІ, порушило пункт 188.1 статті 188 ПК України. Сума на яку ДПІ донарахувала зобов'язання з ПДВ за лютий 2013 року, становить 20% різниці між вартістю придбання та вартістю продажу цукру-піску, що становить 79560грн.

Однак в акті перевірки не зазначено яким саме методом контролюючим органом визначена звичайна ціна цукру на момент його реалізації та не наведені офіційні джерела інформації, які використовувались ДПІ при «аналізі ціноутворення» та визначенні звичайної ціни.

Із акта перевірки слідує, що звичайною ціною контролюючий орган вважає ціну, за яку підприємство придбало цукор-пісок - 4 925,14 грн. (без урахування ПДВ). Ціна, за яку позивач здійснив продаж цукру становить 4 083,22грн.(без урахування ПДВ). Таким чином, відхилення ціни продажу цукру від ціни закупки (звичайної ціни за позицією ДПІ) у відсотках становить 17,1%.

Отже, оскільки в акті перевірки не зазначені підстави для визначення звичайної ціни, методи її визначення та офіційні джерела інформації, що використовувались, висновки ДПІ щодо заниження зобов'язань з ПДВ при здійсненні операцій з продажу цукру та порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 ПК Країни є невмотивованими.

Крім того, оскільки відхилення ціни продажу цукру від звичайної ціни, визначеної ДПІ, становить менш ніж 20%, у контролюючого органу відсутні підстави для коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Щодо збільшення зобов'язань з ПДВ за лютий 2013 року на 47178,48грн. з придбаних послуг у ТОВ «Вік Технології» судова колегія також погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків ДПІ, виходячи з такого.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати на розробку проектно-кошторисної документації на виконання підрядних робіт, виконаних ТОВ «ВІК Технології» згідно з договорами № 13/01 від 08.02.2013 та №13/05 від 08.02.2013, були проведені в бухгалтерському обліку на рахунку 151 "Капітальне будівництво".

В зв'язку з тим, що з 01 липня 2013 року об'єкт будівництва «Зрошувальна дільниця №1» був введений в експлуатацію, він був відображений в бухгалтерському обліку на рахунку 103 «Будівлі та споруди» згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 103.

Після введення в експлуатацію з липня 2013 року до складу валових витрат відносяться амортизаційні відрахування від об'єкт основних засобів.

Основні техніко-економічні показники об'єкту підрядних робіт наведені у Робочому проекту «Реконструкція зрошувальної дільниці №1 на землях Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. І черга будівництва. Частина 1. Затверджувана частина. Книга 1. 13/05-ПЗ - Пояснювальна записка».

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку, що винесене ДПІ податкове повідомлення-рішення не є законним та обґрунтованим, прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.05.2015 року

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин