Ухвала суду № 44344018, 12.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р. Справа № 435/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «ВМЛ-Консалтинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «ВМЛ-Консалтинг» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2010 року № 0001582301/0, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 66700,00 грн., в тому числі 51392,50 грн. за основним платежем та 15307,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що понесені витрати за господарськими операціями з підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із надання останніми послуг позивачу (бухгалтерських, експедиційних, розвантаження та завантаження товарно-матеріальних цінностей), були правомірно включені до складу валових витрат, оскільки факти реального виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а дані послуги використовувались у господарській діяльності позивача.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат в І та ІІ кварталах 2010 року кошти, сплачені у зв'язку з отриманням послуг від суб'єктів господарської діяльності-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки під час перевірки було встановлено неналежне оформлення первинних документів та відсутність головної книги, а також відсутність здійснення господарської діяльності протягом 2009 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

У жовтні 2010 року працівники Луцької об'єднаної державної податкової інспекції провели планову виїзну перевірку ПП «ВМЛ-Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року до 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 20.10.2010 року № 7369/23-2/34745089.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем (в частині, що стосується предмета спору в даній справі) пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати на суму 211500,00 грн., в зв'язку з чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на 51392,50 грн.

На підставі даного акта перевірки Луцька об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2010 року № 0001582301/0, яким ПП «ВМЛ-Консалтинг» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 66700,00 грн., в тому числі 51392,50 грн. за основним платежем та 15307,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановив суд, в періоді, що перевірявся, зокрема, у І та ІІ кварталах 2010 року у ПП «ВМЛ-Консалтинг» були господарські взаємовідносини з підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із надання послуг.

Так, 08.02.2009 року ПП «ВМЛ-Консалтинг» (замовник) уклало з ПП ОСОБА_2 (виконавець) договір № 04/09-1 про надання бухгалтерських послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувалась надати послуги з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві замовника в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Факт реального виконання сторонами своїх зобов'язань за договором підтверджується наданими позивачем авансовими звітами, квитанціями до прибуткових касових ордерів, актами здачі-прийняття виконаних робіт та довідкою ПП ОСОБА_2 від 25.10.2010 року № 16 про вартість наданих послуг.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу про те, що надання вказаних послуг не пов'язане з господарською діяльністю позивача, оскільки, як встановив суд і не заперечує відповідач, на підприємстві відсутня штатна посада бухгалтера, в зв'язку з чим укладення позивачем договору про надання бухгалтерських послуг є виправданим, так як ведення фінансового і бухгалтерського обліку та подання податкової звітності відповідно до вимог законодавства є обов'язковим.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача на відсутність факту здійснення господарської діяльності позивачем протягом 2009 року, оскільки, як правильно зазначив суд, подання звітності до органів державної податкової служби є обов'язковим незалежно від того чи здійснює підприємство господарську діяльність.

01.02.2010 року ПП «ВМЛ-Консалтинг» (орендар) уклало з ПП ОСОБА_3 (орендодавець) договір суборенди № 1 (з доповненням), відповідно до умов якого позивач прийняв в платне користування складське приміщення площею 100 м2 для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Також даним договором було передбачено, що орендодавець зобов'язується надавати послуги по розвантаженню та завантаженню товарно-матеріальних цінностей орендаря в склад та зі складу.

Факт реального виконання сторонами своїх зобов'язань за договором підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі робіт (надання послуг), згідно з якими орендодавець передавав, а орендар приймав складське приміщення в оренду та розвантажувально-навантажувальні роботи.

Також 01.01.2010 року ПП «ВМЛ-Консалтинг» (замовник) уклало з ПП ОСОБА_4 (експедитор) договір про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого експедитор зобов'язувався здійснювати на підставі заявок замовника перевезення вантажів вантажними транспортними засобами на території України та за її межами.

Факт реального виконання сторонами своїх зобов'язань за договором підтверджується наданими позивачем актами прийому-передачі виконаних робіт.

Дослідивши зазначені документи, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять чіткий та достатньо деталізований перелік наданих позивачу послуг, строки і спосіб їх надання і належним чином та в повному обсязі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наведеним спростовуються доводи податкового органу про те, що господарські операції позивача із зазначеними вище контрагентами не оформлені неналежними первинними документами.

Твердження відповідача про відсутність у позивача головної книги, як правильно встановив суд першої інстанції, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з акту перевірки вбачається, що позивачем така книга була представлена, проте не була взята перевіряючими до уваги.

Крім того, аналіз зазначених вище договорів, на думку колегії суддів, дає підстави вважати, що послуги, які надавали ПП «ВМЛ-Консалтинг» ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4, були безпосередньо спрямовані на оптимізацію ведення господарської діяльності та отримання доходу, враховуючи види діяльності підприємства, які вказані у ЄДРПОУ, зокрема, оптова та роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами, оптова торгівля продуктами харчування, фруктами та овочами, м'ясом та м'ясопродуктами.

Також податковий орган не спростував наявності у позивача ділової мети під час виконання спірних операцій, а також не довів умислу у позивача укладення зазначених договорів виключно з метою податкової економії.

Факт оплати ПП «ВМЛ-Консалтинг» виконавцям послуг їх вартості підтверджується наданими позивачем доказами і не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального отримання ПП «ВМЛ-Консалтинг» послуг від ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 відповідно до укладених між ними договорів, які безпосередньо пов'язані і використовуються в його господарській діяльності, а також підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем валових витрат і податкового кредиту по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-3117/10/0370 за позовом Приватного підприємства «ВМЛ-Консалтинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 14.05.2015 року