Ухвала суду № 44343970, 13.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 876/5973/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника апелянта Водолазського І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви ЛТД» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство Мальви ЛТД» (далі - ТзОВ «Підприємство Мальви ЛТД») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003532321 від 29.12.2011 року.

Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог податкового законодавства, і таким, що підлягає скасуванню, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» є необґрунтованими та не підтвердженені доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року позов задоволений.

ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» та ТзОВ «Підприємство Мальви ЛТД» при укладенні договору № 08/22 від 22.08.201 року не погодили всі істотні умови поставки товару, а саме: асортимент, кількість, дата поставки, ціна, не вказано місце передачі товару. Вказує, що представлені для перевірки первинні документи (видаткові та податкові накладні) не можуть бути використані в якості підтвердження факту отримання товарів від вказаного контрагента. У даному випадку отримання податкових накладних від контрагента ТзОВ «Перша технологічна компанія СТГ» не є достатнім для віднесення спірних сум до податкового кредиту, оскільки факт здійснення господарських операцій повинен підтверджуватися всіма у їх сукупності документами: заявками на отримання товару, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, актами виконаних робіт, які викладені належним чином у відповідності до чинного законодавства. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова у період з 24.11.2011 року по 30.11.2011 року проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТзОВ "Підприємство Мальви ЛТД", за результатами якої складений акт перевірки № 4567/23-209/20815632 від 07.12.2011 року.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29 грудня 2011 року № 0003532321 (сума грошового зобов'язання 92794 грн., в тому числі 74235 грн. - за основним платежем; 18559 грн. - за штрафними санкціями) з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 7 грудня 2011 року № 4567/22-209/20815632 про порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4 - 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 74235 грн. внаслідок укладення правочинів з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», яке не знаходиться за юридичною адресою та яким не надано документальних підтверджень здійснення господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків, про що свідчать висновки викладені у Акті № 853/23-304/37190531 від 7 листопада 2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що реальне здійснення господарських операцій позивача та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» підтверджується наданими платником податків первинними документами: договором, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, а також документами наданими на підтвердження використання у власній господарській діяльності позивача поставленого товару, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, є належним чином складеними, містять необхідні реквізити. Крім того, суд зазначив, що недотримання контрагентом позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ "Перша технологічна компанія - СТГ" (постачальник) та ТзОВ "Підприємство Мальви ЛТД" (покупець) укладений договір № 08/22 від 22.08.2011 року про поставку шкіртовару та комплектуючих для виробництва взуття.

Здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банківського рахунку про оплату товару відповідно до договору № 08/22 від 22.08.2011 року, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладниим про перевезення товару відповідно до видаткових накладних, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, для підтвердження використання придбаних у контрагента ТзОВ "Перша технологічна компанія - СТГ" товарів у господарській діяльності позивачем долучені належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, які свідчать про рух товару.

Всі документи, що були підставою для формування податкового кредиту, є належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити і відповідач не спростував цих обставин та не надав доказів про неналежне оформлення первинних документів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області не грунтуються на первинних документах, які містять необхідні відомості про господарські операції.

Посилання апелянта на непогодження позивачем та його контрагентом у договорі поставки всіх істотних умов поставки товару не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки встановлення цього факту не належить до компетенції податкового органу, а з інших даних вбачається, що мав місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача у зв'язку з господарською діяльністю, що підтверджується відповідними документами.

Щодо посилань апелянта на обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача - ТзОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» апеляційний суд зазначає, що такі доводи є неприпустимими і такими, що суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило би справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, цілком правильним і відповідним закону є висновок суду першої інстанції про те, що обгрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки актів податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента є неправомірним, оскільки зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України. Отже, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, констатовані в акті перевірки № 4567/23-209/20815632 від 07.12.2011 року, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який заперечував проти позову, не довів правомірності винесеного рішення, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі № 813/690/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич