Постанова № 44343934, 19.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3985/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000702200 від 08.12.2014р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Корюківської ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Артіум» за період з 01.05.2014p. по 31.08.2014р., TOB «Емтіпрод» за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. За результатами перевірки було складено акт № 616/22/32680313 від 24.11.2014 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. а) п. 198.1. п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, в частині заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 73199 грн., в т.ч. за травень 2014 року - 37575 грн., серпень 2014 року - 35624 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000702200 від 08.12.2014 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91498,75 грн., з них 73199,00 - основного платежу та 18299,75 грн. - штрафні санкції.

Позивач заперечуючи правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача звернувся до суду з вказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Податкового кодексу України убачається, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтверджених належними доказами (первинними документами).

Разом з тим, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність саме господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої особи; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач відобразив господарські взаємовідносини з ПП "Артіум" (ЄДРПОУ 37276105) за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року за договором поставки №105/74 від 07.05.2014р.

З матеріалів даної справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач також відобразив господарські взаємовідносини з ТОВ "Емтіпрод" за договором поставки № 1/8 від 01.08.2014р.

На підтвердження факту поставки товару позивачем до надано суду були надані копії Договору поставки, видаткових накладних, рахунків, прибуткових накладних, актів переробки отриманих матеріалів, журналу реєстрації довіреностей та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 631, 201, 361, 23, 70, 90.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, що вказують на порушення позивачем вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: відсутності у видаткових накладних особистого підпису та прізвища особи, яка отримувала товар.

Відповідно до ч.3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, по своїй суті наявність довіреності не може підтверджувати факт отримання товару, а лише засвідчує надання права певній особі незалежно від того, скористалася така особа цим правом чи ні.

Так в матеріалах даної справи не міститься копій довіреностей на підтвердження факту отримання гр. ОСОБА_2 обумовленого сторонами товару, а також доказів наявності у нього права підпису видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Водночас, обговорюючи питання щодо наявності записів в журналі реєстрації довіреностей (а.с. 119-120), колегія суддів зважає на наступне:

- стосовно ПП «Артіум» містяться записи про наявність довіреностей №174 від 12.05.14р. згідно видаткової накладної №11 від 12.05.2014р. та №195 від 26.05.2014р згідно видаткової накладної №314 від 26.05.2014р. Записи про видаткові накладні від ПП «Артіум» №312 від 20.05.2014р. і №313 від 26.05.2014р. відсутні взагалі, а видаткова накладна за № 314 була виписана 29.05.2014р., а не 26.05.2014р., про що зазначено в журналі реєстрації довіреностей;

- стосовно ТОВ «Емтіпрод» містяться записи про наявність довіреностей №271 від 04.08.2014р. та №281 від 14.08.2014р. до видаткових накладних №46 від 04.08.2014р. та №48 від 14.08.2014р відповідно. Записи про видаткові накладні №47 від 07.08.2014р. та №49 від 20.08.2014р. відсутні взагалі.

Відповідно до абз.2 п. 6 Наказу Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.

Важливим аргументом, на думку колегії суддів, є також наявність в матеріалах справи копії пояснення уповноваженої особи - працівника ТОВ «Техсервіс» ОСОБА_2 від 11.11.2014р. (а.с. 152), відібраного старшим о/у ОУ ДПІ у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому останній пояснив, що довіреностей ТОВ «Техсервіс» на отримання ТМЦ від постачальників він не отримував та ніколи не розписувався за їх отримання.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції було допитано в якості свідка громадянина ОСОБА_2, де останній в своїх поясненнях зауважив, що працюючи на посаді водія здійснював перевезення товару та підписував лише ті документи, про які йому говорило керівництво ТОВ Техсервіс.

Водночас, колегія суддів критично оцінює покази свідка ОСОБА_2, оскільки відповідаючи на запитання головуючого-судді він не зміг надати чітку відповідь, які саме документи первинного бухгалтерського обліку були підписані ним в якості уповноваженої особи ТОВ «Техсервіс».

Крім того, журнал реєстрації довіреностей, що був наданий для огляду представником ТОВ «Техсервіс», не був належним чином оформлений та скріплений печаткою підприємства, що на думку колегії суддів викликає сумнів в існуванні його на момент здійснення перевірки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про нереальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Артіум» за умовами виконання сторонами договірних взаємовідносин.

Крім того, колегія суддів зважає на ту обставину, що прибуткові накладні №Т-00000455 від 01.05.2014р., №Т-00000456 від 01.05.2014р, №Т-00000457 від 01.05.2014р., №Т-00000458 від 01.05.2014р. (а.с. 44-47) були виписані в період з 12.05.2014р. по 29.05.2014р., у той час як товар оприбуткований ТОВ «Техсервіс» 01.05.2014р.

На думку колегії суддів, приймаючи в якості доказу вищевказані прибуткові накладні, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що товар був оприбуткований раніше, ніж відвантажений постачальником. Договір між ТОВ «Техсервіс» та ПП «Артіум» був укладений 07.05.2014р., у той час як товар оприбутковано 01.05.2014р.

Аналогічна за змістом ситуація і з постачальником ТОВ «Емтіпрод», де видаткові накладні №46 від 04.08.2014р, №47 від 07.08.2014р, №48 від 14.08.2014р., № 49 від 20.08.2014р оприбутковані раніше - 01.08.2014р. прибутковими накладними Т-00000668, Т-00000669, Т-00000670, Т-00000671 (а.с.113-114)

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, у вищезазначених податкових накладних не зазначено ані посади, ані прізвища особи, що одержала оприбутковані ТМЦ. Якщо за твердженням позивача ТМЦ від постачальників отримував гр. ОСОБА_2, то на прибутковій накладній повинен бути його підпис як особи, що передала товар для оприбуткування. Проте, жодного підпису, посади, прізвища у прибуткових накладних не міститься.

У штатному розкладі ТОВ «Техсервіс» передбачена посада комірника, однак дана особа, яка б мала відповідати за товарні запаси на підприємстві, в документах на оприбуткування за травень-червень не значиться.

Посилання ж суду першої інстанції на наявність документів руху товару (а.с. 115-116), на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки в даному випадку зазначені документи показують лише формування бухгалтерських проведень Дт 201 Кт 631. Однак, нижня частина цих документів з написом «Движений регистров по документу не обнаружено» свідчить про те, що дані відображені лише в бухгалтерському обліку. Прибуткові накладні не впливають на збільшення товарних запасів у оперативному обліку, відтак на інформацію у звітах для інших користувачів, крім бухгалтерських (в основному оборотно-сальдові відомості) дані прибуткові накладні впливати не будуть.

Крім того, колегія суддів зважає на невідповідність даних і у деяких актах переробки ТОВ «Техсервіс», про які зокрема було зазначено в рішенні суду першої інстанції. Особливо це помітно у випадку штучного товару. Так, за актом переробки №Т-00000263 від 01.07.2014р (а.с.68-71) було отримано із переробки 5 шт. ідентичних одиниць 586.01.00.000.0 СБ Візок з однаковою ціною 39380,87 грн. Однак, кнопок гриб. «Стоп» - 6 шт., колесо БМ-6 всього 48 шт. І хоча видами діяльності позивача є 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; 28.49 - Виробництво інших верстатів, однак на 5 ідентичних візків 48 колес встановити нереально.

Разом з тим, за умовами п.1.3 Договору №1/8 від 01.08.2014р., ціна договору на момент його укладення орієнтовно складає 1800000,00 грн. Відповідно до п.3.1 Договору, оплата за товар проводиться покупцем на протязі 10 днів з моменту відвантаження. Шляхом здійснення безготівкового платежу на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 (а.с. 48) по контрагенту ТОВ «Емптіпрод» станом на 30.11.2014р кредиторська заборгованість становила 213742,20 грн. Оплат по даному договору протягом 4 місяців не здійснювалось, банківські виписки чи платіжні доручення відсутні.

Ідентичними є також умови п.1.3 і п.3.1 Договору №105/74 від 07.05.2014р за виключенням ціни. Ціна договору на момент його укладення орієнтовно складає 2400000,00 грн. Відповідно п.3.1 Договору, оплата за товар проводиться покупцем на протязі 10 днів з моменту відвантаження. Шляхом здійснення безготівкового платежу на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 (а.с. 118) по контрагенту ТОВ «Артіум» станом на 30.11.2014р кредиторська заборгованість становила 225448,35 грн. Оплата по даному договору протягом 7 місяців не здійснювалось, банківські виписки чи платіжні доручення відсутні.

І хоча реальність здійснення господарської операції прямо не залежить від наявності заборгованості, однак відвантаження не виконано на значний обсяг, оплати за відвантажений товар не відбулося. Немає також і доказів на підтвердження факту домовленості про відстрочку платежу; наявності підпису на накладних та факту виконання сторонами укладеного договору.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 25.05.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.