Ухвала суду № 44343699, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 рокусправа № 804/11303/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елтехкомп"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. у справі №804/11303/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елтехкомп"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елтехкомп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "НВП "Елтехкомп") звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська) від 2 липня 2013 року №0002732202.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач не згоден з висновком податкового органу щодо нереальності операцій, оскільки документи первинного бухгалтерського обліку у позивача наявні, додаткові документи на підтвердження операцій від платника податків - позивача не вимагались. Відсутність в податкових накладних телефону покупця та поштового індексу, а також дати та номеру договору не призводить до недійсності податкових накладних, оскільки такі недоліки є незначними та не впливають на оцінку зазначених документів. На думку позивача, акт перевірки не містить посилань на порушення з боку позивача, доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та майна є припущенням. Позивач також зазначає, що у податкового органу відсутні підстави вважати правочини, укладені між позивачем та його контрагентом, нікчемними.

Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що позивач не надав документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд критично поставився до наданих позивачем виписок по бухгалтерським рахункам, та зазначив, що такі документи є вторинними, а первинні бухгалтерські регістри суду та податковому органу в ході перевірки не надавались, хоча відповідачем здійснювалась планова виїзна перевірка, що зумовлює обов'язок позивача надати документи, які підтверджують податковий та бухгалтерський облік.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Під час судового розгляду справи апеляційним судом позивач подав заяву про затвердження податкового компромісу. Відповідач, в свою чергу, заявив клопотання про затвердження примирення сторін у зв'язку із досягненням податкового компромісу та закриття провадження у справі лише в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013р. №0002732202 у розмірі 175286,00грн. основного платежу та фінансової санкції у розмірі 77872,50грн..

Як пояснив представник відповідача, застосування податкового компромісу стосовно решти суми податкового зобов'язання неможливе, оскільки в цій частині заява платника податків про компроміс не відповідає підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо дотримання строків, передбачений статтею 102 ПКУ.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі направлень від 13.04.2013 року №783/223, №781/172, №778/222, №780/222, №779/22-2, виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, згідно із підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, пункту 77.1., пункту 77.4. статті 77, пункту 82.1. статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Елтехкомп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

Письмове повідомлення про проведення планової виїзної перевірки від 23.04.2013 року №16583/10/22-218 вручено особисто заступнику директора Щеглову Антону Анатолійовичу 29.04.2013 року.

За результатами перевірки 14.06.2013 року складено акт №3219/22-2/31251352, за висновками якого перевіркою встановлено порушення платником податків ведення податкового обліку, а саме: підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1., 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 796206 грн. (а.с.36-72, т.1)

02.07.2013 року на підставі акту перевірки від 14.06.2013 року №3219/22-2/31251352 ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення №0002732202, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1029308,50 грн., з яких за основний платіж 796206 грн., штрафні (фінансові) санкції - 233102,50 грн.(а.с.76, т.1).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач 05.02.2015 звернувся до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про досягнення податкового компромісу.

10.02.2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення про часткове погодження застосування процедури податкового компромісу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Елтехкомп" (а.с.21, т.3).

Проаналізувавши надані до суду документи з урахуванням заяв про затвердження податкового компромісу колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.11-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Згідно з абз. 1 п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до норм абз. 1 п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Пунктом 5 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

З урахуванням вищезазначених норм ПКУ та наданих до суду документів, компроміс у даній справі є досягнутим.

Посилання податкового органу на невідповідність заяви позивача вимогам 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з урахуванням ст.102 ПКУ колегія суддів вважає недоречним.

Так, відповідно до ст.102.1 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що виникнення податкового зобов'язання, відносно якого узгоджується податковий компроміс, знаходиться в межах строку, встановленого ст.102 ПКУ. Інакше відповідач сам собі суперечить, оскільки самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податку можливе лише до закінчення вищевказаного строку, а за умови спливу цього строку заборгованість підлягає списанню.

Як свідчать матеріали справи, предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення від 2 липня 2013 року №0002732202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 796206,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 233102,50 грн.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 15.02.2015р. про те, що позивачем сплачено суму податкового зобов'язання для досягнення податкового компромісу у розмірі 39810,00 грн. (а.с.239, т.2). Відповідач підтверджує внесення позивачем до бюджету вказаної суми.

Таким чином, до податкового зобов'язання, нарахованого оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Враховуючи, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі виникли після ухвалення постанови суду першої інстанції, підстав для скасування якої не вбачається, керуючись вимогами ч. 2 ст. 203 КАС України, колегія суддів вважає, що судове рішення слід визнати нечинним, а провадження у даній справі - закрити.

Керуючись ст.ст.113, 157, 194, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. у справі №804/11303/13-а визнати нечинною.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна