Постанова № 44343668, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/4931/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі № 804/4931/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповіда-2), в якому просило:

- визнати бездіяльність відповідачів-1, 2 неправомірною;

- зобов'язати відповідача-1 подати до відповідача-2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 46 350,00 грн.;

- стягнути на користь позивача з Державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 46350,00 грн.;

- зобов'язати відповідача-2 надати позивачу суму бюджетного відшкодування у розмірі 46350,00 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

14 квітня 2015 року відповідач-1 надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких зазначає, що податковим органом не отримано ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013р., а тому виконати абз.2. п.200.15 ст.200 ПК України немає можливості. Просить постанову суду першої інстанції залиши без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не направив свого представника, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.06.2007р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272305/0, за яким позивачеві було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 46350,00 грн. (а.с.5).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в судовому порядку та за результатами розгляду адміністративної справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2009р. у справі № 2а-13253/08/0470 податкове повідомлення-рішення №0000272305/0 від 27.06.2007 року визнано протиправним та скасовано (а.с.6-9).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013р. у вказаній справі постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с.10).

Позивач зазначає, що з набранням судовим рішенням законної сили воно підлягає обов'язковому виконанню, однак відповідачі-1, 2 в порушення вимог абз.2 п.200.15, п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суму ПДВ у розмірі 46 350,00 грн. до цього часу не перерахували на рахунок позивача, що на думку останнього, є бездіяльністю відповідачів-1, 2, а тому просить зобов'язати відповідачів -1, 2 вчинити певні дії та стягнути з Державного бюджету України заборгованість з ПДВ у вказаному розмірі.

Суд першої, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем-1 не отримано судове рішення, на підставі якого можливо відшкодувати товариству ПДВ, тому у податкового органу відсутній обов'язок подання відповідного висновку до казначейської служби у порядку визначеному абз.2. п.200.15 ст.200 ПК України. Крім того, суд першої інстанції зазначає що стягнення суми ПДВ у межах даного позову призведе до подвійного стягнення бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно абз.2 п.200.15 ст.200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган протягом 5 робочих днів , що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникають між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із податковим законодавством покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений ст.200 ПК України порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Визначений податковим законодавством порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції лише цих органів і не може вплинути на право платника щодо стягнення сум бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правильним захистом права у спірних правовідносинах, з огляду на встановлену бездіяльність податкової служби, є стягнення сум бюджетної заборгованості з Державного бюджету України. Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 46 350,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 подати до відповідача-2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не можуть бути задоволенні, оскільки враховуючи вищевикладене, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, який фактично стосується не порушеного права позивача, а реалізації повноважень податковою службою та органами державного казначейства.

Не підлягають задоволенню і вимоги, в частині зобов'язання органу державного казначейства надати позивачу суму бюджетного відшкодування, оскільки встановлені обставини справи не свідчать про порушення прав позивача Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Посилання відповідача-1 на те, що податковим органом не отримано рішення апеляційної інстанції від 09.10.2013р., спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач 20 травня 2014 року звертався до відповідача-1 з листом, в якому містилась копія ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013р..

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі № 804/4931/14 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей" заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 46 350, 00 грн. (сорок шість тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 21.05.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак