Постанова № 44343473, 20.05.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 902/199/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Бережок С.І. (довіреність №14-96 від 18 квітня 2014 року)

відповідача: Кіхтенко О.М. (довіреність №02/01/01 від 15 січня 2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2015 року у справі №902/199/15 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго"

про стягнення заборгованості 1018201,86 грн. згідно договору № 13/2789-ТЕ-1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Яремчук Ю.О.) від 31 березня 2015 року у справі №902/199/15 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач) до Комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості 1018201,86 грн. згідно договору №13/2789-ТЕ-1 задоволено частково /а.с. 194-199/. Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул.Вишнева, 24, м.Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 33649363) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького,6, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 181434,66 грн. пені; 410023,52 грн. - інфляційних нарахувань та 154591,69 грн. - 3% річних, 20364,03 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом січня - грудня 2013 року, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 5095,324 тис.куб.м. на загальну суму 6670798,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи. Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором не виконано належним чином (за поставлений природний газ здійснено розрахунок не своєчасно), позивачем заявлено до стягнення 453586,65 грн. - пені, 410023,52 грн. - інфляційних нарахувань та 154591,69 грн. - 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2015 року у справі №902/199/15 в частині зменшення розміру пені на 272151,99 грн. /а.с. 208-215/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення неустойки місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши обґрунтованих мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ГК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників неустойки у розмірі передбаченому умовами договорів. Важкий матеріальний стан відповідача не може вважатися винятковими обставинами, оскільки, у відповідності до частини 1 статті 44 Господарського кодексу України «комерційний розрахунок та власний комерційний ризик», а також «самостійне формування підприємцем програми діяльності» є одним із основних принципів підприємницької діяльності. Отже, неналежна організація господарської діяльності відповідача не може вважатися винятковою обставиною. Оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, суд не мав право зменшувати розмір нарахованої пені.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2015 року у справі №902/199/15 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 20 травня 2015 року /а.с. 207/.

Від відповідача - Комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування заперечень зазначив, що зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, можна дійти висновку, що відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а отже вина у простроченні платежів за газ відсутня. Таким чином, дана заборгованість утворилась не звини підприємства, а внаслідок виняткових обставин - головним з яких є своєчасно не відшкодована державою різниця в тарифах на теплову енергію, яка виникла внаслідок невідповідності тарифів на теплову енергію, що реалізується відповідачем, їх фактичній вартості та не доведення регулятором тарифів на теплову енергію до економічно обґрунтованого рівня, що не дозволяє розраховуватися по наявній заборгованості з енергопостачання одразу.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19 травня 2015 року у справі №902/199/15, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Вінницяобленерго" (покупець) укладено договір №13/2789-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно пункту 2.1. Договору, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 5885,0 тис.куб.м..

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пункт 2.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн..

Як зазначено в пункті 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

14.10.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу природного газу №13/2789-ТЕ-1 від 28.12.2012 року.

Відповідно до якої змінено пункт 4.1. Договору, викладено його в наступній редакції: Кількість газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

31.12.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу природного газу №13/2789-ТЕ-1 від 19.12.2012 року.

Відповідно до якої внесено наступні зміни:

пункт 1.1. Договору, викладено його в наступній редакції: Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору;

пункт 2.1.Договору, продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим Договором у грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим Договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу;

пункт 11.1. Договору, діє в частині поставки газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом січня - грудня 2013 року, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 5095,324 тис. куб м. на загальну суму 6670798,15 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором не виконано належним чином (за поставлений природний газ здійснено розрахунок не своєчасно), позивачем заявлено до стягнення 453586,65 грн. - пені, 410023,52 грн. - інфляційних нарахувань та 154591,69 грн. - 3 % річних.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів перевірено розрахунки 3% річних, індексу інфляції та встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вказані вимоги правомірно задоволені судом в заявленому позивачем розмірі.

У відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів погоджується з тим, що місцевий господарський суд врахувавши досліджені у справі обставини зменшив розмір заявленої до стягнення пені, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у пункті 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди обох інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у Постанові від 19.12.2012 року у справі №5023/3165/12.

Колегія суддів зазначає, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені), місцевим господарським судом було правомірно взято до уваги наступні обставини:

- газ, який постачався за договором використовувався відповідачем для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання і єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування із боку держави;

- державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема ПАТ НАК "Нафтогаз України";

- затверджені тарифи НКРЕ України, як у 2013 році та і інших періодах не покривають всіх витрат, що у свою чергу призводить до виникнення різниці у тарифах на теплову енергію, яка не відшкодовується державою своєчасно і відповідно унеможливлює розрахунок: спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан;

- збитковість діяльності КП "Вінницяоблтеплоенерго", що стверджується Звітом про фінансові результати за 2013 рік.

Поряд з цим, судом першої інстанції було також враховано обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того, позивач в повному обсязі погасив основну заборгованість, хоч і не у встановлені договором строки.

З огляду на викладене, місцевий суд, користуючись правом, наданим йому статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 83 ГПК України, правомірно зменшив пеню на 60% (тобто сума пені зменшена на 272151,99 грн.).

Як визначає стаття 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.15 року у справі №902/199/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/199/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.