Постанова № 44343391, 20.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 922/995/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач - Савві Л.Є.,

відповідача - Санжаревський Є.М., Тюменцев В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. №2062 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 20.03.15 у справі

за позовом ПрАТ "У.П.Е.К.", м. Харків,

до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" , м. Харків,

про стягнення 11 770 678,21 грн.

та за зустрічним позовом ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків,

до ПрАТ "У.П.Е.К.", м. Харків,

про зобов'язання виконати обов'язок,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач за первісним позовом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 10062204,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1265228,11 грн. пені, 117970,06 грн. 3% річних від простроченої суми боргу та 1316193,83 грн. інфляційних витрат за договором постачання № 8/05/14 від 08 травня 2014 року.

Позивач за зустрічним позовом з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." виконати обов'язок з постачання товару за договором №8/05/14 від 08 травня 2014 року, узгодженого сторонами у специфікаціях № 1 від 15 вересня 2014 року, № 2 від 18 вересня 2014 року на суму 28151688,00 грн. та стягнути з Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." 2346231,09 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Хотенець П.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, поточний рахунок 26003020151430 в ПуАТ "ФІДОБАНК", м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 05750295) на користь Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4, поточний рахунок 26005001304683 у АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300525, код ЄДРПОУ 23001858) 10062204,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1265228,11 грн. пені, 112970,06 грн. 3% річних від простроченої суми боргу, 1316193,83 грн. інфляційних витрат за договором постачання № 8/05/14 від 08 травня 2014 року та 73080,00 грн. судового збору. В решті первісних позовних вимог відмовлено. У зустрічному позові відмовлено повністю.

Відповідач за первісним позовом із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняте нове рішення яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, а первісний позов задовольнити частково - залишити без розгляду позовні вимоги ПАТ "У.П.Е.К", розраховані відповідно до заяви про збільшення позовних вимог станом на 19.03.2015 року.

Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням місцевим господарським судом норм статей 538 та 692 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

08 травня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." (позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом) та Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом) було укладено договір постачання №8/05/14, згідно якого позивач за первісним позовом зобов'язався надати у власність відповідача за первісним позовом, а відповідач за первісним позовом зобов'язався прийняти та сплатити на умовах, визначених даним договором запасні частини, що призначені для комплектування тракторів типа ХТЗ-17221, ХТЗ-17222, ХТЗ-16131, ХТЗ-150К-09, Т-156Б-09, Т-150-05-09 (товар).

Відповідно до пункту 1.2. договору постачання №8/05/14 найменування, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 2.2. договору постачання від 08 травня 2014 року, ціна товару, що постачається, та строки дії ціни вказуються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору постачання №8/05/14 порядок сплати кожної партії товару обговорюється сторонами у відповідній специфікації на постачання конкретної партії товару.

Згідно пункту 3.2. договору постачання від 08 травня 2014 року строк постачання товару обговорюються сторонами у відповідній специфікації на постачання конкретної партії товару.

Відповідно до пункту 3.3. договору постачання №8/05/14 датою постачання товару вважається дата передачі товару постачальником покупцю згідно видаткової накладної.

15 вересня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." та Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" підписана специфікація № 1 до договору постачання №8/05/14 від 08 травня 2014 року на постачання товару на суму 8900136,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1483356,00 грн., згідно якої оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати відвантаження партії товару, а строк постачання - рівними партіями на протязі строку дії договору.

18 вересня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." та Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" підписана специфікація № 2 до договору постачання №8/05/14 від 08 травня 2014 року на постачання товару на суму 29313756,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4885626,00 грн., згідно якої оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати відвантаження партії товару, а строк постачання - рівними партіями на протязі строку дії договору.

Згідно до специфікації № 1 від 15 вересня 2014 року Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." було поставлено Публічному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" товар на суму 8900136,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1483356,00 грн., а саме: по видатковій накладній № У0000000180 від 29 вересня 2014 року на суму 497692,80 грн.; по видатковій накладній № У0000000179 від 29 вересня 2014 року на суму 497692,80 грн.; по видатковій накладній № У0000000178 від 29 вересня 2014 року на суму 829488,00 грн.; по видатковій накладній № У0000000177 від 29 вересня 2014 року на суму 663590,40 грн.; по видатковій накладній № У0000000176 від 29 вересня 2014 року на суму 829488,00 грн.; по видатковій накладній № У0000000175 від 29 вересня 2014 року на суму 430423,20 грн.; по видатковій накладній № У0000000174 від 29 вересня 2014 року на суму 765196,80 грн.; по видатковій накладній № У0000000199 від 30 вересня 2014 року на суму 539167,20 грн.; по видатковій накладній № У0000000198 від 30 вересня 2014 року на суму 746539,20 грн.; по видатковій накладній № У0000000197 від 30 вересня 2014 року на суму 290320,80 грн.; по видатковій накладній № У0000000200 від 30 вересня 2014 року на суму 746539,20 грн.; по видатковій накладній № У0000000201 від 30 вересня 2014 року на суму 746539,20 грн.; по видатковій накладній № У0000000202 від 30 вересня 2014 року на суму 239124,00 грн.; по видатковій накладній № У0000000203 від 30 вересня 2014 року на суму 124423,20 грн.; по видатковій накладній № У0000000204 від 30 вересня 2014 року на суму 622116,00 грн.; по видатковій накладній № У0000000205 від 30 вересня 2014 року на суму 331795,20 грн. та по видатковій накладній № У0000000180 від 29 вересня 2014 року на суму 497692,80 грн.;

Відповідно до специфікації № 2 від 18 вересня 2014 року Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." було поставлено Публічному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" товар на суму 1162068,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 193678,00 грн., а саме: по видатковій накладній № У0000000212 від 21 жовтня 2014 року на суму 238812,00 грн.; по видатковій накладній № У0000000213 від 21 жовтня 2014 року на суму 15000,00 грн.; по видатковій накладній № У0000000218 від 27 жовтня 2014 року на суму 244665,60 грн. та по видатковій накладній № У0000000219 від 27 жовтня 2014 року на суму 663590,40 грн.;

Матеріали справи свідчать про те, що товар одержано представником Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" за довіреностями № 2379 від 26 вересня 2014 року, № 2599 від 17 жовтня 2014 року та № 2643 від 27 жовтня 2014 року.

Згідно пункту 2.3. договору постачання від 08 травня 2014 року оплата за товар, що постачається, здійснюється покупцем в гривні України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що з боку Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" умови договору були порушені, розрахунок за отриману продукцію 30-денний строк з моменту відвантаження товару не здійснено в повному обсязі.

Станом на 16 лютого 2015 року сума основного боргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" перед Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." за договором постачання № 8/05/14 від 08 травня 2014 року складає 10062204,00 грн. у тому числі ПДВ - 1677034,00 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо) або утриматися від певної дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" заборгованості в сумі 10062204,60 грн. задовольнити.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статей 546-551 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов8язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов8язання за кожен день прострочення виконання і її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5. договору постачання №8/05/14 передбачена відповідальність відповідача за первісним позовом за порушення строків виконання робіт у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 1265228,11 грн. пені задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання свого обов'язку по оплаті товару в строк встановлений договором від 08 травня 2014 року позивачем за первісним позовом були нараховані 3% річних з простроченої суми боргу у розмірі 117970,06 грн. та інфляційні витрати в сумі 1316193,83 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." щодо нарахування останнім вказаних сум інфляційних витрат та 3% річних за договором постачання № 8/05/14 від 08 травня 2014 року, дійшла висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1316193,83 грн. При цьому, як вірно зазначає господарський суд першої інстанції - розрахунок 3% річних суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем невірно розраховано їх нарахування в період з 27 листопада 2014 року по 19 березня 2015 року, а тому задоволенню підлягає сума 3% річних у розмірі 112970,06 грн., в решті позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення 3% річних місцевий господарський суд законно відмовив, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що не може прийняти до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на те, що Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." порушено передбачений договором постачання № 8/05/14 обов'язок з постачання товару, узгодженого специфікаціями № 1 та № 2 на загальну суму 28151688,00 грн. та нарахування на вартість непоставленого товару пеню у розмірі 2346231,09 грн., посилаючись на наступне.

Згідно пунктів 1, 3 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що Приватне акціонерне товариство "У.П.Е.К." виконало свої зобов'язання за договором постачання № 8/05/14 від 08 травня 2014 року та з моменту порушення покупцем зупинило постачання товару до повної оплати всього раніше переданого товару, суд вважає за необхідне у зустрічному позові відмовити повністю.

Посилання відповідача на лист №2741 від 14.10.2014 року колегією суддів не приймаються, оскільки цей лист, як і докази його направлення відповідачу за зустрічним позовом, в матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті уточненої позовної заяви, оскільки судом не перевірено оригіналу поштової квитанції та опису вкладення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

В якості доказів направлення відповідачу копії заяви про збільшення позовних вимог позивачем за первісним позовом надав до суду належним чином засвідчені копії квитанції та опису вкладення - таким чином в матеріалах справи містяться докази направлення зазначеної заяви на адресу відповідача за первісним позовом, а доводи апеляційної скарги в цій частині - спростовані.

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті справи № 920/3051/15 про визнання недійсним договору поставки №8/05/14 від 08.05.2014 року, Вважає, що на теперішній час даний спір неможливо вирішити, оскільки оскаржуваний договір є підставою позову у даній справі.

Колегія судів вважає, що дане клопотання призведе до зволікання судового процесу, оскільки при розгляді даного спору, досліджено умови договору та їм надана належна правова оцінка, як того вимагає ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України.

Зокрема в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального Кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац 2 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

З правової точки зору, укладений між сторонами договір поставки відповідає нормам чинного законодавства, а також звичаям ділового обігу, не порушує прав та інтересів учасників, є цілком зрозумілим, тому у колегії суддів відсутні сумніви щодо дійсності даного правочину.

Слід зазначити, що у випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору поставки №8/05/14 від 08.05.2014 року, відповідач не позбавлений можливості звернутись із заявою про перегляд даної справи за нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про проведення судової експертизи та поставити перед експертом наступне запитання - чи можливе використання у виробництві гусеничних тракторів моста заднього Л150.72.004 без застосування каретки 150.31.012-1Д, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки запропоноване відповідачем питання не відноситься до предмету спорів між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.05.15

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Пелипенко Н.М.