Постанова № 44343208, 19.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 910/2395/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Степанець О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Грицик А.В., довіреність № 114 від 15.05.2015р.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енсо-Центр»

на рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року

у справі №910/2395/15-г (Суддя: Плотницька Н.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Налтекс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Енсо-Центр»

про стягнення 112571,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Налтекс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Енсо-Центр» про стягнення 112571,29 грн. заборгованості за поставки №11 від 08.07.2014, в тому числі: 107288 основного боргу, 4877,80 грн. інфляційних витрат та 404,51 грн. 3% річних. (а.с. 5-7)

Рішенням господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року по справі №910/2395/15-г позов задоволено повністю (а.с. 98-103).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі №910/2395/15-г.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та зазначено, що рішення не відповідає критеріям законності, обґрунтованості і справедливості через допущені судом порушення норм процесуального і матеріального права України.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.

Скаржник вважає, що судом першої не прийнято до уваги, того, що позивач не вжив жодного заходу з метою вирішення спору в досудовому порядку, як це передбачено ст. 12 договору.

Згідно протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями від 20 квітня 2015 року, справу №910/2395/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу №910/2395/15-г до розгляду на 19 травня 2015 року. Ухвала отрима на сторонами 28 квітня 2015 року

07 травня 2015 року через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ТОВ «Налтекс» в судовому засіданні 19 травня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі №910/2395/15-г без змін.

Представник ТОВ «Енсо-Центр» в судове засідання 19 травня 2015 року не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (№09-33/17001/15 від 30.04.2015р.). Згідно якого апелянт отримав ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження 28 квітня 2015 року.

Враховуючи належне повідомлення ТОВ «Енсо-Центр» про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представників ТОВ «Енсо-Центр» не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників ТОВ «Енсо-Центр».

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

08 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Налтекс» (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енсо-Центр» (покупець за договором) укладено договір про поставку № 11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладних у відповідності до отриманих замовлень покупця, а покупець зобов'язується здійснити оплату за такий товар приймати його на умовах даного договору. (а.с. 10-12).

Вищезазначений договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання взятих на себе грошових зобов'язань (пункт 11.1. договору).

Згідно до пункту 4.5. договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору, моментом виконання зобов'язань по даному договору, тобто моментом поставки товару продавцем та приймання товару покупцем, вважається дата відвантаження товару, що зазначена у видатковій накладній.

Відповідно з пунктом 5.1. договору ціна одиниці товару містить у собі ПДВ, ціну товару, упакування і вказується у накладній. Ціна товару погоджується сторонами на визначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як зазначається у пункті 6.1. договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору, оплата за товар здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу на 35 (тридцять п'ять) календарних днів, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Положеннями пункту 6.2. договору сторони погодили, що днем здійснення платежу, а, отже виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зараховується на банківський рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частин 1 та 2 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов укладеного договору про поставку № 11 від 08.07.2014р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 277 848 грн. 27 коп., що підтверджується підписаними видатковими накладними № 329 від 02.09.2014р. на суму 96 866 грн. 33 коп., № 352 від 19.09.2014р. на суму 26 941 грн. 94 коп., № 378 від 15.10.2014р. на суму 45 204 грн. 79 коп., № 399 від 30.10.2014р. на суму 32 546 грн. 23 коп., № 411 від 06.11.2014р. на суму 41 783 грн. 26 коп. та № 441 від 28.11.2014р. на суму 34 505 грн. 72 коп., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. (а.с.15-20).

До матеріалів справи надано копії накладної на повернення товару постачальнику №2 від 13.10.2014, згідно якої відповідачем було повернуто товару на загальну суму 10 100 грн. 17 коп. (а.с.21).

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару. Відповідачем здійснено лише часткову оплату отриманого товару у розмірі 1620 459 грн. 12 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 257 від 08.10.2014р., № 284 від 24.12.2014р., № 258 від 09.10.2014р., № 264 від 17.10.2014р., № 269 від 22.10.2014р., № 1 від 29.10.2014р., № 13 від 21.11.2014р., № 14 від 24.11.2014р., № 15 від 25.11.2014р. та виписками з рахунку позивача, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 107 288 грн. 98 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 107 288 грн. 98 коп. (а.с.22-40).

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує факт наявності безспірної простроченої оплатою заборгованості за поставлений товар перед ТОВ «Налтекс» та не надає жодних доказів її оплати, як до моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, так і на момент подання апеляції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Налтекс» про стягнення 107 288 грн. 98 коп.

Оскільки відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором поставки № 11 від 08.07.2014р., позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати у розмірі 4877 грн. 80 коп. за загальний період прострочення щодо кожного з платежів з 05.12.2014 по 02.02.2015, та 3 % річних у розмірі 404 грн. 51 коп. за загальний період прострочення щодо кожного з платежів з 05.12.2014 по 02.02.2015, відповідно до розрахунку доданого до позовної заяви.(а.с.8)

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", стосовно того, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.7 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.

В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника відповідача про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, а саме рекомендоване повідомлення про вручення апелянту 16.02.2015 року, поштового відправлення №0103032817096 (а.с.4).

Отже відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги. Будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Скаржник вважає, що судом першої не прийнято до уваги, того, що позивач не вжив жодного заходу з метою вирішення спору в досудовому порядку, як це передбачено ст. 12 договору.

Проте ні п. 12.1 ні п. 12,2 договору не містить обов'язку сторін про направлення претензії. За змістом вказаних пунктів сторони визначили порядок розгляду претензій якщо вони будуть заявлені, а не їх обов'язковість.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин не направлення позивачем відповідачу претензії не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення заборгованості.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року по справі №910/2395/15-г підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Енсо-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі №910/2395/15-г задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю «Енсо-Центр».

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енсо-Центр» на рішення господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі №910/2395/15-г залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі №910/2395/15-г залишити без змін.

3.Справу № 910/2395/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова