Рішення № 44343090, 21.05.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

.Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"18" травня 2015 року Справа № 927/576/15

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: заступника прокурора області

14000, вул. Князя Чорного, 9, м.Чернігів;

в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Чернігівської міської ради

14000, вул. Магістратська,7, м.Чернігів;

до відповідача: приватного акціонерного товариства “Ресторан “Градецький”

14005, пр.Миру, 68, м.Чернігів;

предмет спору: стягнення 106031,40грн.;

за участю представників сторін:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явився;

від прокуратури: не з’явились;

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Чернігівської міської ради звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до приватного акціонерного товариства “Ресторан “Градецький” про стягнення 106031,40грн. заборгованості за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Чернігів за №34 від 10.04.2014.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.04.2015 розгляд справи призначено на 05.05.2015, після чого розгляд справи відкладався до 18.05.2015.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №34 від 10.04.2014. про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в частині сплати пайових внесків в обсязі та строки, що визначені умовами договору.

Позивач у своїх усних поясненнях від 14.04.2015р. вимоги прокурора підтримав в повному обсязі, факт порушення приватним акціонерним товариством «Ресторан «Градецький» умов договору №34 від 10.04.2014р. підтвердив.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, хоча був повідомлений належним чином.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі, залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території (ч.1 ст.27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За приписами ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Зі змісту ч.ч.3, 7 ст.179 Господарського кодексу України випливає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Крім того, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами для окремих видів договорів.

В силу норми ч.3 ст.27 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки згідно з місцевими правилами забудови, містобудівним обґрунтуванням можуть визначатися вимоги щодо відрахування коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін. (ст.271 Закону України «Про планування і забудову територій»).

Відповідно до Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженої Рішенням міської ради від 25.12.2009 року, договір про пайову участь (додаток №2 до Положення) укладається між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та замовником не пізніше п’ятнадцяти робочих днів до одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2014 між сторонами у справі укладено договір №34 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого відповідач (замовник за договором) зобов’язувався сплатити визначену цим договором суму коштів (пайового внеску) до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Чернігів у зв’язку зі здійсненням замовником будівництва (реконструкції) об’єкта: реконструкція власних не житлових приміщень для влаштування банкетної зали, карооке-зали, кафе-бару, кухні на першому поверсі, банкетної зали та кухні на другому поверсі, літнього майданчика кафе з прибудовою вхідної групи та електрощитової на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні, з виділенням черговості: друга черга - влаштування банкетної зали на другому поверсі, частини кухні на першому поверсі, кухні на другому поверсі, банкетної зали на першому поверсі та караоке зали (реконструкція власних приміщень) по пр. Миру 68, м.Чернігів.

В п.2.1. договору визначено, що розмір пайового внеску визначається відповідно до розрахунку величини пайового внеску (участі) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів. Розрахунок є невід’ємною частиною договору та складає 10% від кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об’єкту згідно доданого кошторису на суму 106031,40грн.

Згідно з п.3.4. договору замовник зобов’язується сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної соціальної інфраструктури м.Чернігів, розмір якого визначений в п.2.1 цього Договору, відповідно до графіка сплати а саме: 50% при отриманні дозволу на початок будівельних робіт, 50% при введенні об’єкту в експлуатацію.

Відповідно до п.5.1 та п. 5.2 договір набуває чинності після підписання його сторонами та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами даного договору свідчить про вступ його в дію.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази розірвання чи визнання недійсним Договору.

Отже, суд приходить до висновку, що на момент винесення рішення договір про пайову участь є чинним та в силу ст.629 Цивільного кодексу України є обов’язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз укладеного між сторонами договору свідчить, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту. Такі відносини між органом місцевого самоврядування та замовниками регулюються приписами Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Відповідно до дефініцій, наведених у ст.1 вказаного Закону замовником визнається фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частин 2, 3 ст.40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з ч.5 ст.40 Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до Положення про цільовий фонд розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктур міста, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 25.12.2009, встановлено розмір пайової участі будівництва у розвитку інфраструктури міста – 10 відсотків загальної вартості будівництва об’єкта містобудування.

Згідно п.3.3 Договору №34 від 10.04.2014, замовник зобов’язується надати попередній кошторис будівництва, розрахований в цінах на момент укладання цього договору. Остаточний розрахунок внеску проводиться відповідно до відкоригованого кошторису, розрахованому в цінах на момент введення об’єкта в експлуатацію.

Згідно декларації про готовність об’єкта до експлуатації з відповідними змінами, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 565002,00грн.

Таким чином, сума пайового внеску, яку відповідач повинен був сплатити на підставі договору №33 на пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Чернігів від 10.04.2014, становить 56500,20 грн. (10% від 565002,00 грн.). Саме така сума заявлена позивачем до стягнення.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.2 цього договору, пайовий внесок сплачується в такому порядку: 50% при отриманні дозволу на початок будівельних робіт, 50% при введенні об’єкту в експлуатацію.

Статтею 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначається, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до I-III категорій складності, та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії декларації про готовність об’єкта до експлуатації, складеної відповідачем, 2-га черга улаштування банкетної зали на другому поверсі, частини кухні на першому поверсі, кухня на другому поверсі, банкетна зала на першому поверсі та караоке зал (реконструкція власних приміщень) по пр.Миру, 68, м.Чернігів віднесений до ІІІ категорії складності, а відтак днем здачі вказаного об’єкту до експлуатації є день її реєстрації органом державної архітектурно-будівельної інспекції.

Декларація про готовність об’єкта до експлуатації зареєстрована в Інспекції Держархбудконтролю у Чернігівській області 10.05.2012. Отже, сплатити пайовий внесок відповідач повинен був до 10.05.2012.

Відповідач не надав суду доказів сплати ним в строк до 10.05.2012 суми пайового внеску в сумі 106031,40грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, приймаючи до уваги задоволення позову в повному обсязі, судовий збір повністю покладається на відповідача.

Керуючись Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ст.ст.22,49,78,82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Ресторан “Градецький” (пр.Миру, 68, м.Чернігів, 14005, код 14231708) на користь виконавчого комітету Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, р/р 31510931700002 в ГУДКСУ в Чернігівській області м.Чернігова, МФО 853592, код 38054398) 106031,40грн. боргу по сплаті пайового внеску.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Ресторан “Градецький” (пр.Миру, 68, м.Чернігів, 14005, код 14231708) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові /м.Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: “судовий збір, код 03500068 (код ГСЧО) пункт 2”) 2120,63грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 25 травня 2015 року

Суддя М.П. Цимбал - Нарожна