Постанова № 44343061, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/29116/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами":Молчанов П.В. (дов. від 31.12.2014);

від позивачів: Молчанов П.В. (дов. від 31.12.2014);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

на рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015

у справі № 910/29116/14 (суддя: Марченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" та товариства з обмеженою відповідальністю "Мун рекордс"

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

до фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана

про стягнення 24 360 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2015 у справі № 910/29116/14 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" 6 090 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача-1 та 913 грн. 50 коп. судового збору; стягнуто з фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мун рекордс" 6 090 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача-2 та 913 грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції у відповідній частині, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 17.03.2015, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015 в частині визначеного розміру компенсації та прийняти в наведеній частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на поточний рахунок Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами": на користь позивача 1 - ТОВ "УМИГ Мьюзік" компенсацію за порушення майнових авторських прав в розмірі 12 180,00 грн. та на користь позивача 2 - ТОВ "Мун рекордс" компенсацію за порушення майнових авторських прав в розмірі 12 180,00 грн.; викладений в рішенні головний висновок місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», оскільки в оскаржувану рішенні суд помилився в частині визначення розміру компенсації, яка є адекватною порушенню, тому що в даній справі розглянуто порушення майнових прав 2-х суб'єктів авторського права щодо 2-х об'єктів авторського та/або суміжних прав, а тому розмір компенсації має становити 24 360,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.04.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 заяву судді Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. про самовідвід у справі № 910/29116/14 задоволено.

Розпорядженням керівника апарату № 09-52/594/15 від 17.04.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно протоколу про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 17.04.2015 сформовано для розгляду вказаної апеляційної скарги по справі № 910/29116/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді - Пантелієнко В.О., Верховець А.А. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження у новому складі суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання 20.05.2015 представник відповідача не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що: 10.01.2014 представником приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" та приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" Чепурком Ю.В. і адміністратором Тетяною (відмовилася підписувати акт та називати прізвище та по батькові) складено акта № Че-01/01/14 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань. Відповідно до цього акту в приміщенні ресторану "Capo di Monte" (ФОП Рогнер Штефан, м. Київ, вул. Саксаганського/Горького, б. 33-35/28) було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою "Caunting stars" у виконанні "One Republic", твору під назвою "Самая моя ты тыц амен" у виконанні Ивана Дорна. Актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання. Перебування Чепурка Ю.В. у ресторані "Capo di Monte" підтверджується також фіскальним чеком від 10.01.2014 № 12078. Факт публічного виконання спірних музичних творів засвідчується також відеозаписом на DVD-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі ФОП Рогнера Штефана таких музичних творів: "Caunting stars" та "Самая моя ты тыц амен".

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, підлягає стягненню заявлена позивачем компенсація частково, у розмірі 12 180,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за допущене порушення, оскільки ФОП Рогнер Штефан припустився такого порушення вперше. Судова колегія вважає висновок суду першої інстанції, цілком правомірним з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2014 Приватною організацією „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) і ТОВ "УМИГ Мьюзік" (видавник) укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АУ003К), за умовами якого:

- видавник зобов'язується надати організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору № АУ003К будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов Договору № АУ003К (пункт 2.1 Договору № АУ003К);

- у випадку виявлення порушень майнових прав організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню названими правами (пункт 8.3 Договору № АУ003К).

Відповідно до пункту 3.1 Договору № АУ003К ТОВ "УМИГ Мьюзік" надано декларацію щодо переданого в управління музичного твору: "Caunting stars"; автор музики: Ryan Tedder; автор тексту: Ryan Tedder; виконавець: "One Republic"; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 50 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 50 %.

Із названої декларації вбачається, що позивач-1 отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" майнові права на зазначений твір на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 01.01.2014 № НМИ суб-01/14-укр, чинного до 31.12.2014.

17.05.2012 Приватною організацією „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) і ТОВ "Мун Рекордс" (видавник) укладено договір № 17052012/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № 17052012/01), за умовами якого:

- видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до Договору № 17052012/01, а саме дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими пунктом 2.2 Договору № 17052012/01 (пункт 2.1 Договору № 17052012/01);

- у разі виявлення порушень майнових прав видавник надає організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; попереднє досудове врегулювання порушень майнових прав видавника; здійснення представництва інтересів видавника у суді, а також, за необхідності в апеляційній чи касаційній інстанції, Верховному Суді України при розгляді справи за позовними заявами, для чого видавник наділяє організацію всіма правами передбаченими чинним законодавством України для позивача в процесі (підпункт 3.2.7 пункту 3.2 Договору № 17052012/01).

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Договору № 17052012/01 ТОВ "Мун Рекордс" надано декларацію щодо переданого в управління музичного твору: "Самая моя тыц амен"; автор музики: Иван Дорн; автор тексту: Иван Дорн; виконавець: Иван Дорн; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 100 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 100%.

Із названої декларації вбачається, що позивач-2 отримав від громадянина України Дорна Івана Олександровича майнові права на зазначений твір на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 27.04.2012 № 10/27-04-12, чинного до 27.04.2019.

Отже, на підставі Договору № АУ002К та Договору № 17052012/01 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори: "Caunting stars", "Самая моя тыц амен".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

Крім того, 18.09.2014 позивач-1 надав погодження Організації на звернення до суду з позовом до ФОП Рогнера Штефана про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на вказаний об'єкт авторського права.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивачів на музичні твори: "Caunting stars" (автор музики: Ryan Tedder; автор тексту: Ryan Tedder; виконавець: "One Republic"); "Самая моя тыц амен" (автор музики: Иван Дорн; автор тексту: Иван Дорн; виконавець: Иван Дорн).

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст. 21 - 25 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2014 представником приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" і приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" Чепурком Ю.В. та адміністратором Тетяною (відмовилася підписувати акт та називати прізвище та по батькові) складено акта № Че-01/01/14 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, відповідно до якого в ресторані "Capo di Monte" (ФОП Рогнер Штефан, м. Київ, вул. Саксаганського/Горького, б. 33-35/28) було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, таких творів: під назвою "Caunting stars" у виконанні "One Republic"; "Самая моя тыц амен" у виконанні Ивана Дорна; актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.

Згідно зі ст. 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Перебування вищезазначеної особи - Чепурка Ю.В. в ресторані "Capo di Monte" підтверджується також фіскальним чеком від 10.01.2014 № 12078; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на DVD-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі ФОП Рогнера Штефана таких музичних творів: "Caunting stars", "Самая моя тыц амен". Вказане доводить факт використання відповідачем вказаних вище музичних творів.

Також судова колегія зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 № 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що виключні майнові авторські права на музичні твори "Caunting stars", "Самая моя тыц амен" належать позивачам відповідно; відповідач не надав доказів укладення ФОП Рогнером Штефаном угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаних творів; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 50 Закону встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону, при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» частини 2 статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Позивачем у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації 24 360 грн., виходячи з того, що: суб'єктами майнових авторських прав відносно творів заявлені позивачі -1, 2 ("Caunting stars" - ТОВ "УМИГ Мьюзік"; "Самая моя тыц амен" - ТОВ "Мун рекордс").

Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 Постанови № 12 наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015 представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" зазначив про те, що позовні вимоги об'єднані в один позов, оскільки є однорідними, пов'язаними між собою поданими доказами.

Проте, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 360,00 грн. компенсації.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно визначення розміру компенсації, яка підлягає до стягнення з відповідача в даному випадку, з огляду на наступне.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 гривень.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення відповідачем майнових прав двох суб'єктів авторського права щодо 2-х музичних творів підлягають задоволенню частково, у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12 180, 00 грн., виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, оскільки відповідач припустився порушення щодо музичних творів вперше.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивачів 12 180 грн. (1 218 грн.х10х1) суми компенсації, по 6 090,00 грн. на кожного із суб'єктів авторського права (позивачів); у стягненні ж решти заявленої суми суд першої інстанції правомірно відмовив.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, зокрема, порушення, вчиненого відповідачем, погоджується з правовою позицією суду першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення та вважає його законним, обґрунтованим.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставини, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В свою чергу, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначив про те, що судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, судом першої інстанції у даній справі на відповідача сплату судового збору покладено всього в сумі 1 827,00 грн., що пропорційно не відповідає сумі задоволених позовних вимог - 12 180,00 грн. та суперечить приписам вищенаведених правових норм.

Здійснивши перерахунок суми судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 913,50 грн. (12 180 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 1 827,00 грн. / 24 360,00 грн.), тобто по 456,75 грн. на користь кожного з позивачів, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог по відношенню до кожного з позивачів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно застосовано положення ст. 49 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судового збору між сторонами , проте неправомірно покладено на відповідача судовий збір не пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015 у даній справі підлягає зміні в частині присудженої до стягнення суми судового збору. В решті - оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015 у справі № 910/29116/14 змінити в частині присудженої до стягнення суми судового збору, в решті - залишити без змін.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015 у справі № 910/29116/14 в наступній редакції: «Стягнути з фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана (01001, м. Київ, проспект Науки, б. 102; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: 2522019833) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 39040213) 6 090 (шість тисяч дев'яносто) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача-1 та 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 75 коп. судового збору».

4. Викласти п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015 у справі № 910/29116/14 в наступній редакції: «Стягнути з фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана (01001, м. Київ, проспект Науки, б. 102; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: 2522019833) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на поточний рахунок приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мун рекордс" (03087, м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, 9/9; ідентифікаційний код 36883133) 6 090 (шість тисяч дев'яносто) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача-2 та 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 75 коп. судового збору».

5. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання оскаржуваного судового рішення із врахуванням даної постанови.

6. Справу № 910/29116/14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 22.05.2015

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко