Рішення № 44342981, 19.05.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 р. Справа № 923/563/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Черненко А.Р.

від відповідача: Хом'ячука Ю.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "АкваТерм", м.Херсон

до Комунального підприємства "Дніпровський", м.Херсон

про стягнення коштів.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 23.04.2015р. та від 07.05.2015р., якими розгляд справи відкладався.

Провадження у справі порушено за позовом про стягнення 58709,08грн. боргу, 3739,69грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за надані послуги аварійно-ремонтної служби у відносинах за договором про надання послуг № 10/04/12 від 10.04.2012р.

Вимоги обґрунтовано твердженнями про неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг за травень, червень, липень 2014р.

Позивач заявою від 22.04.2015р. (вх. № 2/1801/15 від 23.04.2015р.) збільшив розмір позовних вимог, просить стягнути 58709,08грн. боргу, 11888,26грн. пені, 15090,33грн. на відшкодування втрат від інфляції, 1453,81грн. в якості 3% річних. Також цією заявою позивач просить відшкодувати в числі судових витрат 6244,88грн. на правову допомогу.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та наведених представником у судовому засіданні.

Зокрема, відповідач стверджує про неотримання рахунків-фактур від відповідача, про відсутність у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) даних щодо змісту, обсягу, вартості певних послуг, про недостатність змісту п.4 підписаної сторонами додаткової угоди від 09.07.2014р. для задоволення позову. Також відповідач зазначив про порушення за позовом строку нарахування пені за ч.6 ст.232 ГК України та безпідставне віднесення до судових витрат оплати вартості правової допомоги.

У судовому засіданні 19.05.2015р. представники сторін навели додаткові обґрунтування своїх позицій у спорі.

Відповідач стверджує, що складені позивачем акти № ОУ-0000116, № ОУ-0000136, № ОУ-0000137 не є доказами надання послуг, оскільки не містять даних щодо змісту, обсягу, дати та адреси надання послуги аварійно-ремонтної служби, кількості залучених працівників, затраченого часу, найменування, кількості, вартості витраченого матеріалу, даних про використані транспортні засоби, обґрунтованого розрахунку вартості послуги аварійно-ремонтної служби за кожним договором.

За п.1.2 договору зазначено, що аварійно-ремонтна служба за власні кошти і власними силами зобов'язується надавати послуги. Доказів фактично здійснених операцій як первинних документів позивач не вказав.

Пункт 4 додаткової угоди від 09.07.2014р. не є підставою для стягнення коштів, оскільки нею сторони не виключали пункти раніше підписаних договору та додаткової угоди. Для виникнення спірного грошового обов'язку позивач мав надіслати рахунок-фактуру з обґрунтованим актом наданих послуг, зі змісту якого вбачались би дані про певні послуги, а також обґрунтований розрахунок вартості послуг аварійно-ремонтної служби.

Позивач зазначив, що належно виконав обов'язки з надання послуг та направлення відповідачеві для підписання актів надання послуг, відповідач за п.2.3 договору не заявляв претензій до якості послуг.

У попередні періоди така сама форма актів про надання послуг задовольняла відповідача, він підписував акти, оплачував кошти.

Позивач послався на пояснювальну записку головного бухгалтера ПП ВКФ "АкваТерм", за якою зазначено, що рахунки-фактури надавалися своєчасно особисто бухгалтеру КП "Дніпровський" працівником ПП ВКФ "АкваТерм" Бабенко І.Л., а 18.08.2014р. повторно надсилалися поштою разом з актами надання послуг.

С у д в с т а н о в и в:

10.04.2012р. між КП "Дніпровський" та ПП ВКФ "АкваТерм" укладено договір про надання послуг № 10/04/12, за яким ПП ВКФ "АкваТерм" зобов'язалось надати КП "Дніпровський" послуги аварійно-ремонтної служби, а КП "Дніпровський" зобов'язалось їх прийняти й оплатити.

За викладенням норм про предмет договору до числа таких послуг віднесено:

- локалізацію аварійних ушкоджень систем водопроводу, опалення і каналізації, що перебувають у власності або на обслуговуванні організацій, що обслуговуються аварійною службою;

- забезпечення безпеки громадян у разі виявлення аварійного стану будівельних конструкцій будинків шляхом огородження небезпечних зон, обвалів конструкцій, що нависають, які перебувають в аварійному стані, або вжиття заходів допомоги мешканцям у звільненні будинку, що загрожує безпеці проживання;

- ліквідацію ушкоджень у внутрішніх мережах електропостачання, згідно акту розмежування, що перебувають у власності організацій, які обслуговуються аварійною службою;

- прочищення каналізації і сміттєпроводів усередині будівель.

Як зазначено в описовій частині цього рішення до ціни позову позивачем віднесено 58709,08грн. боргу з оплати вартості послуг за травень, червень, липень 2014р., а також нараховані щодо боргу втрати від інфляції в сумі 15090,33грн., відсотки річних в сумі 1453,81грн. пеня в сумі 11888,26грн.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.4.3 договору "терміни та умови розрахунків" в редакції додаткової угоди від 31.12.2012р. (копія на а.с.12) оплата здійснюється на підставі надання рахунку-фактури разом з накладною (актом виконаних робіт) на протязі поточного місяця, але не пізніше 3 останніх робочих днів місяця.

За п.4.2 договору зазначено: "Сума за даним договором складає 30тис.гривень".

У відмінності від попередньої редакції цього пункту (а.с.11), де було зазначену суму в 25000грн. як плату за місяць, в редакції від 31.12.2012р. нема визначення суми саме як такої, що обумовлюється платою за місяць. Тобто в редакції п.4.3 договору від 31.12.2012р. сума в 30тис.грн. зазначена як ціна договору, а не як плата за місяць.

Позивачем не додано доказів направлення, вручення відповідачу рахунків-фактур, на підставі яких відповідно до п.4.3 має вчинятися оплата. Текстів таких рахунків-фактур нема у справі, їх не надано суду позивачем, отримання рахунків-фактур оспорюється відповідачем.

Пояснення бухгалтера позивача про передачу таких рахунків-фактур, який не мав статусу представника сторони у процесі, як свідчення фізичної особи не є належним засобом для встановлення фактичних даних у господарському судочинстві відповідно до ст.32 ГПК України.

Таким чином, без направлення, вручення рахунків-фактур відповідачеві позовні вимоги є, щонайменше, передчасними.

Також суд дійшов висновку про недоведення позивачем надання послуг на заявлену до стягнення суму їх вартості у зв'язку з наступним.

Як вже зазначено, в редакції договору з 31.12.2012р. визначено суму договору в 30тис.грн., але не вказано, що саме ця сума є щомісячною платою.

Доказами такого ж розміру щомісячної плати позивач декларує складені ним та не підписані іншою стороною акти надання послуг № ОУ-0000116 від 30.05.2014р., № ОУ-0000136 від 30.06.2014р., № ОУ-0000137 від 09.07.2014р. За ними стверджується про надання ПП ВКФ "АкваТерм" комунальному підприємству "Дніпровський" послуг аварійно-ремонтної служби вартістю 30тис.грн. у травні й червні 2014р. та 8709,68грн. у липні 2014р.

Даних про ідентифікацію цих послуг за змістом, обсягом, локалізацією з числа обумовлених за договором в актах не наведено (копії на а.с.13-15). Ці акти відповідачем не підписано, мотиви непідписання наведені в запереченнях проти позовних вимог, опис яких наведено в описовій частині цього судового рішення.

Інших доказів щодо змісту, обсягу, локалізації та й ціни і вартості послуг в межах ціни договору позивач не вказав та не надав.

В поясненнях у судовому засіданні представник стверджував, що послуги з числа обумовлених договором позивач надавав по вихідним, святам, в неробочий час, зокрема, вночі, а протягом робочого дня такі роботи виконувались сантехніками, електриками, слюсарями житлово-експлуатаційної організації, якою є КП "Дніпровський".

Відповідно до ст.901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу; замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на зміст ст.3, 509, 525, 901-903 ЦК України не надана й не отримана послуга не має оплачуватися.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За оцінкою суду позивач не довів своїх вимог, не довів тези про надання певних послуг певною заявленою до стягнення вартістю.

Додатковою угодою від 09.07.2014р. (копія на а.с.20) сторони розірвали договір про надання послуг від 10.04.2012р. Пункт 4 цієї додаткової угоди викладено так: "Сторони домовилися, що обов'язки, які виникли за договором, але на час розірвання договору залишились не виконаними замовником, повинні бути ним виконанні з підписанням відповідних актів наданих послуг за весь період дії договору з 10.04.2012р. по 09.07.2014р., шляхом внесення оплати на рахунок виконавця суми в розмірі 58709,08 грн. у строк до 31.12.2014р., після чого всі права та обов'язка, що виникли із даної додаткової угоди та договору припиняються повністю".

У ст.907 ЦК України зазначено, що порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Зміст п.4 названої додаткової угоди від 09.07.2014р. не є домовленістю про наслідок розірвання договору, в ньому йде мова про відносини станом до розірвання договору. Цей зміст не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки названі в ньому акти КП "Дніпровський" не підписано, та, як вже зазначено, позивачем не доведено стверджуваного надання послуг заявленою до стягнення вартістю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у справі розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Відмовляючи у позові суд відносить судові витрати у справі на позивача.

До судових витрат у справі відноситься судовий збір, його сплачено позивачем до бюджету при заявленні позову.

Витрати позивача на юридичні послуги у справі до судових витрат не можуть бути віднесено, оскільки позивачем наведено дані про оплату правової допомоги, що надавалась ТОВ "Юридична компанія "Юрінвестгруп" та не наведено даних, щоб така допомога надавалась адвокатом. А згідно зі ст.44 ГПК України до судових витрат відносяться витрати з оплати юридичних послуг, що надані адвокатом, а не іншою особою. Представник позивача на питання суду уточнила в судовому засіданні, що витрати з оплати юридичних послуг позивачем заявлені до відшкодування саме в якості судових витрат, а не в ціні позову.

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено

21.05.2015р.

Суддя В.В. Чернявський