Рішення № 44342909, 22.05.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2015 р. Справа № 923/48/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія"", м. Нова Каховка

до Открытого акционерного общества "Мозырский спиртоводочный завод", Республика Белорусь, Гомельская область, Мозырский район

про стягнення 38663,66 доларів США

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Дім марочних коньяків "Таврія", Херсонська область, м. Нова Каховка (далі-позивач) звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Мозырский спиртоводочный завод" Республіка Білорусь, Гомельська область, Мозирський р-н про стягнення 38663,66 доларів США, що становить 609735грн. 23 коп. за курсом НБУ 15,770241 грн. за один долар США на 25.12.14.2015 року, з яких: 36945,70 доларів США боргу, що становить 582642 грн. 59 коп. за курсом НБУ 15,770241 грн.; 720, 43 доларів США пені, що становить 11361 грн. 35 коп., нарахованої згідно п.9.2 контракту; 997,53 дол. США, що становить 15731 грн.28 коп. - збитки Продавця, у вигляді нарахованої пені за п. 4 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті". Також позивач просить стягнути з відповідача 12194 грн. 71 грн. судового збору.

Позивач направив клопотання про розгляд справи без присутності його представника та повідомив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст. ст. 525, 526, 527, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 256 ГК України, ст. ст. 53, 59, 78 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, договірних зобов’язань.

Ухвалою від 16 січня 2015 року суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, витребував докази по справі, направив судове доручення до компетентного іноземного суду за місцезнаходженням відповідача про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду судової справи, призначив судове засідання на 22.05.2015 року та зупинив провадження у справі до зазначеної дати.

До суду надійшло повідомлення з Економічного суду Гомельської Області Республіки Білорусь про виконання судового доручення.

Відповідач, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, до суду на електронну адресу надіслав витребувані судом документи. Відповідно до надісланого відзиву відповідач визнає позовні вимоги частково, заперечує проти стягнення 203,21 доларів США пені та збитків у сумі 997,53 дол. США

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справу розглянуто в судовому засіданні 22 травня 2015 року.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

21 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дім марочних коньяків "Таврія", Херсонська область, м. Нова Каховка та Відкритим акціонерним товариством "Мозырский спиртоводочный завод" Республіка Білорусь, Гомельська область, Мозирський р-н був укладений контракт (поставка товарів) № 709/297-11/14, згідно з яким ПАТ "Дім марочних коньяків "Таврія" (позивач/постачальник) зобов'язується поставити, а ВАТ "Мозырский спиртоводочный завод" (відповідач/покупець) прийняти і оплатити продукцію (товар) відповідно до умов зазначеного контракту. Кількість та ціна товару узгоджуються сторонами та фіксуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами контракту.

Відповідно до п. 2.1., 2.3. та 2.4. ціна на товар встановлюється в доларах США, загальна вартість контракту складає 1500000 доларів США, однак вказані дані є орієнтовними.

Оплата за товар здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки партії товару в пункт призначення - м. Мозир-11 (п. 3.1).

Відповідно до укладеної між сторонами специфікації до договору № 1 від 15.09.2014 року до контракту № 709/297-11/14 від 21.04.2014 року оплата товару здійснюється 50% протягом 60 календарних днів з дати поставки партії товару, решта 50% - протягом 80 календарних днів з дати доставки партії товару у пункт призначення Гомельська область, Мозирський район, Михайловський с/с 15/93.

Відповідач зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар відповідно до умов договору (п.7.1. Контракту).

Відповідно до п. 9.2 в разі затримки оплати за поставлену продукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 13.2. всі спори та розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або в зв'язку з ним, які не врегульовані сторонами між собою в договірному порядку, підлягають вирішенню в Економічному суді Гомельської області відповідно до законодавства Республіки Білорусь. Якщо позивачем є продавець, спір підлягає вирішенню в Господарському суді Херсонської області; при цьому застосовується законодавство України.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 14.4.).

Відповідно до умов контракту (поставка товарів) № 709/297-11/14 від 21.04.2014 р., позивач свої зобов'язання виконав належним чином (п. 1.1 договору), передавши відповідно до рахунку-фактури №95 від 17.09.2014р. ГТД № 508010000/2014/000685 від 27.02.2012р., ГТД № 508010000/2014/003966 від 17.09.2014р., Міжнародної товарно-транспортної накладної № 083127 від 17.09.2014р. товар на загальну суму 36945 доларів США.

Отримання товару за Контрактом відповідачем не заперечується, отже, на підставі ч.1 ст. 35 ГПК України, доведенню не підлягає.

Однак, у встановлені строки відповідач свої обов'язки з оплати поставленого товару, передбачені в п.7.1. Контракту, не виконав.

Позивач листом від 16.12.2014 №2647 повідомив відповідача про заборгованість. Отже, відповідачем умови контракту не виконані, що зумовило виникнення заборгованості за контрактом № 709/297-11/14 від 21.04.2014 р. за поставлений товар в сумі 36945,70 доларів США, що становить 582642 грн. 59 коп. за курсом НБУ 15,770241 грн. за один долар США на 25.12.14.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК України застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

За п.13.2 контракту сторони погодили, що якщо позивачем є Продавець, то спор передається на розгляд господарського суду Херсонської області із застосуванням законодавства України.

Тому при розгляді спору, суд застосовує норми чинного законодавства України.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленої продукції не виконано. На момент розгляду спору сума простроченої заборгованості за договором поставки становить сумі 36945,70 доларів США, що становить 582 642 грн. 59коп. за курсом НБУ 15,770241 грн. за один долар США на 25.12.14.2015 року.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі сумі 36945,70 доларів США, що становить 582 642 грн. 59 коп. за курсом НБУ 15,770241 грн. за один долар США на 25.12.14.2015 року є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 720,43 доларів США пені, що становить - 11361 грн. 35 коп., за курсом НБУ 15,770241 грн. за один долар США на 25.12.14.2015 року та нарахованої згідно п.9.2 контракту.

Відповідач суму пені визнає частково у сумі 517,22 дол. США, вважаючи, що позивач невірно визначив термін порушення свого права на отримання грошових коштів. На думку відповідача, при визначені періоду нарахування пені, слід керуватися п. 8.4, 8.5 контракту, за яким строк оплати за товар наступає після отримання позитивного результату досліджень та підписання акту приймання-передачі, тобто з 03.10.2014р. В підтвердження відповідач надав акт № 14 про зняття з відповідального зберігання коньяку п'ятирічного "Жатон".

Суд зазначені доводи не приймає до уваги, оскільки вважає, що порядок розрахунків визначений п.3.1 контракту № 709/297-11/14 та п. 3 специфікації № 1 до цього договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом. п. 9.2 Контракту встановлено, що в разі затримки оплати за поставлену продукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов’язань, суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов до висновку, що позивач правомірно провів нарахування пені у сумі - 720 дол. США що становить - 11361 грн. 35 коп., за курсом НБУ 15,770241 грн. за один долар США на 25.12.2014 року та нарахованої згідно п.9.2 контракту, визначивши період нарахування з 26.11.2014р. по 25.12.2014р. Судом задовольняються позовні вимоги щодо стягнення пені.

Також позивач заявив позовні вимоги щодо стягнення суми 997,53 дол. США, що становить 15731 грн. 28 коп. як збитків Продавця, у вигляді нарахованої пені за п.4 Закону України " Про порядок розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма міститься і в статті 22 ЦК України. Частиною 1 статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин у особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Притягнення ж до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за порушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивачем не наведено належних доказів на підтвердження наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач не довів факту наявності розміру реальних збитків, тобто доказів, що він сплатив 997,53 дол. США пені, нарахованої йому на підставі п.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

При таких обставинах, суд вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги щодо стягнення збитків у сумі - 997,53 дол. США, що становить 15731 грн. 28 коп., тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині вимог.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Мозырский спиртоводочный завод" (місцезнаходження: 247755, Республіка Білорусь, Гомельська область, Мозирський р-н, Михайловський с/с, 15/93) на користь Публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" (місцезнаходження: 74905, Україна, Херсонська область, м. Нова Каховка, пр-т Дніпровський, 299; код ЄДРПОУ 00413475) 36945,70 доларів США боргу, що відповідно до курсу НБУ 15,770241 грн. за один долар США станом на 25.12.2014 року становить 582642 грн. 59 коп., 720, 43 дол. пені США що становить - 11361 грн. 35 коп., за курсом НБУ 15,770241 грн. за один долар США на 25.12.2014 року та нарахованої згідно п.9.2 контракту та 11880 грн. 01 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2015р.

Суддя Л.М. Немченко