Рішення № 44342867, 19.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/1328/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Колос", с. Гоптівка 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Актабанк", про стягнення заборгованості у розмірі 12 157 030,95 грн. за участю представників сторін:

позивача - Машир В.О. за довіреністю від 01.02.2015 року,

відповідача - Давидюк О.М. за довіреністю від 07.04.2015 року, Нікольченко І.Ю., директор,

3-тя особа - Бойко О.І. за довіреністю №246 від 07.04.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Колос", с. Гоптівка про стягнення заборгованості у розмірі 12 157 030,95 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором поставки № 204 від 01.07.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача на підставі видаткових накладних (за № УА-006279 від 24.07.2013 року та за № УА-0006388 від 29.07.2013 року) товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь суму основного боргу в розмірі 6 091 742,56 грн., неустойку в розмірі 5 639 419,42 грн., 3 % річних в розмірі 36 750,23 грн., інфляційні нарахування в розмірі 389 118,74 грн. Крім того, до стягнення з відповідача заявлені судові витрати.

Разом з тим, 04.03.2015 року до господарського суду Харківської області представник позивача звернувся із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. № 1328), відповідно до якої просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності, згідно з переліку, який викладений у вказаній заяві. Крім того, у вказаній заяві представник позивача просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу та які наявні на його рахунках, в межах заявленої суми боргу (перелік рахунків викладено у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. № 1328). До вказаної заяви представником позивача додано докази сплати судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23.03.2015 року о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 08.04.2015 року о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2015 року клопотання (вх. № 13908) представника відповідача про залучення до участі у справі ПАТ "Актабанк", в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - задоволено, залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Актабанк" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 53, код ЄДРПОУ 35863708), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Клопотання представника відповідача про витребування доказів (вх.№ 13907) - задоволено, зобов'язано позивача надати до суду: 1.) Документальні докази існування курсу національної валюти України, гривні до долару США, які використовувались Позивачем при формуванні власних позовних вимог; 2.) Копію індивідуальної ліцензії Національного банку України, що має бути видана на проведення господарських операцій між резидентами України в іноземній валюті, відповідно до положень статей 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", від 19 лютого 1993 р., № 15-93; 3.) Детальний розрахунок заборгованості, який буде здійснено в розрізі проведених між Сторонами у справі господарських операцій із детальним зазначенням строків за які було проведено розрахунок штрафних санкцій. Крім того, вказаною ухвалою розгляд справи № 922/1328/15 відкладено на 27.04.2015 р. о 12:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2015 року о 10:00 год.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечував, на наданому до суду 27.04.2015 року клопотанні (вх. № 16946) про зупинення провадження у справі № 922/1328/15 до вирішення по суті справи № 922/2566/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Колос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" м. Харків про розірвання договору поставки, яка перебуває в провадження господарського суду Харківської області наполягав.

Представник 3-ої особи в призначене судове засідання з'явився, надав 19.05.2015 року відзив на позовну заяву (вх. № 20307), відповідно до якого зазначив, що у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості за кредитним договором №01-1691/Т від 10.02.2014 року ПАТ "АктаБанк" звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова з позовною заявою про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Колос", с. Гоптівка та з метою погашення заборгованості за вказаним кредитним договором має намір звернути стягнення на передане в заставу майно. Крім того, у вказаному відзиві просив суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про накладення арешту.

Розглянувши клопотання представника відповідача (вх. № 16946) про зупинення провадження у справі № 922/1328/15 до вирішення по суті справи № 922/2566/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП "Колос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" м. Харків про розірвання договору поставки, яка перебуває в провадження господарського суду Харківської області, господарський суд зазначає наступне.

Положеннями п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Втім, дослідивши матеріали справи, господарський суд, не вбачає правових підстав для задоволення вказаного клопотання про зупинення провадження у справі та зазначає, що обставини даної справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

01.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №204 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї (далі - Товар). Поставка конкретної партії Товару здійснюється на підставі відповідного Додатку (Специфікації), що підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, сторони погодили, що загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у Додатках (Специфікаціях), які підписуються Сторонами на поставку відповідних партій товарів.

Кількість і найменування Товару вказуються у Додатках (Специфікаціях) до Договору. Якість Товару повинна відповідати стандартам, що діють у країні виробника, і сертифікату якості виробника. (п. 2.1. та п. 2.2. Договору).

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Пунктами 4.1. - 4.4. Договору, передбачено, що умови поставки Товару вказуються у Додатках (Специфікаціях) до Договору. Сторони можуть погодити окремі умови поставки або зробити посилання на відповідний термін «ІНКОТЕРМС-2000».Поставка здійснюється у строки, вказані в Додатках (Специфікаціях). Товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем: за якістю - відповідно до документів, вказаних у пункті 2.2 Договору (надаються Постачальником); за кількістю - згідно з відвантажувальними документами (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо). Сторонами підписується видаткова накладна чи інший документ, яким підтверджується факт передачі Товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, а саме поставив відповідачу обумовлений договором товар, а саме: трактор MAGNUMMX340CASE загальною вартістю 1 661 923,76 грн., що підтверджується видатковою накладною № УА-0006279 від 24.07.2013 року (арк.с. 17) та глибокорозпушувач EKOLO-TIGER 530 CASE загально вартістю 426 082,44 грн. (арк.с. 19).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1. Договору, передбачено, що ціни на Товар зазначаються в Додатках до Договору і встановлюються еквіваленті долара США за курсом Міжбанку на робочий день, що передує дню підписання відповідного Додатку до Договору. Еквівалент загальної ціни Товару в гривнях визначається за курсом Міжбанку на робочий день, що передує дню підписання Додатків до Договору. (Міжбанк - курс гривні для продажу євро або долару США за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно наступних даних: з сайту www.udinform.com (береться курс гривні під словом ASK з колонки "Макс"). Ціна в гривні, яка визначається в Додатках (Специфікаціях) до Договору, є динамічною, та може змінюватись відповідно до зміни курсу долара США до курсу гривні. У випадку зміни курсу-долара США до курсу гривні пропорційно змінюється й ціна Товару в гривнях.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст.198 Господарського кодексу України, «Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону».

Постановою Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (надалі - Пленум №14), абз.6 п.8.1 визначено: "Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). "

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторонам у договорі лише може бути надане право при визначенні розміру грошових зобов'язань в гривні вказати еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про національний банк України", гривні (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичним та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Загальна ціна цього Договору визначається виходячи із загальної ціни (вартості) поставленого товару згідно з підписаними Сторонами Додатками (Специфікаціями) до Договору. (п. 3.2. Договору)

Так, сторонами у справі було підписано Додаток №1 від 01.07.2013 року до договору №204 від 01.07.2013 року, відповідно до умов якого узгоджено ціну глибокорозпушувача EKOLO-TIGER 530 CASE та порядок його оплати.

Так, сторонами погоджено, що покупець оплачує Товар наступним чином:

Передоплата, що становить еквівалент 5224,80 доларів США за курсом Міжбанку на робочий що передує дню оплати (за курсом 8,155 грн. за 1 долар США складає 42608,24 грн., в т.ч. ПДВ 7101,38 грн.) - платіж до29.07.2013 року.

Оплата, що становить еквівалент 5224,80 доларів США за курсом Міжбанку* на робочий день, що передує дню оплати - платіж до 31.12.2013р.

Оплата, що становить еквівалент 41798,4 доларів США за курсом Міжбанку* на робочий день, що передує дню оплати - платіж до 29.08.2014р.

Відповідно до додатку №2 від 01.07.2013 року до договору №204 від 01.07.2013 року, сторонами погоджено ціну за трактор MAGNUM MX340 CASE, а також порядок його оплати.

Так, відповідно до розділу 2 вказаного Додатку, покупець оплачує товар наступним чином:

Передоплата, що становить еквівалент 20379,20 доларів США за курсом Міжбанку на робочий день, що передує дню оплати (за курсом 8,155 грн. за 1 долар США складає 166192,37грн., в т.ч. ПДВ грн.) - платіж - до 29.07.2013 року.

Оплата, що становить еквівалент 20 379,2 доларів США за курсом Міжбанку * на робочий день, що передує дню оплати - платіж до 31.12.13 року.

Оплата, що становить еквівалент 163 033,6доларів США за курсом Міжбанку* на робочий день, що передує дню оплати - платіж до 29.09.2014р.

З аналізу укладеного між сторонами Договору та відповідних додатків до нього, вбачається, що сторонами погоджено коригування вартості товару, шляхом перерахування вартості платежу встановленого в доларовому еквіваленті у гривню на робочий, що передує дню оплати.

Так, позивач просить суд стягнути борг, який перераховує у гривневий еквівалент по курсу долара США станом на момент звернення останнього з позовом до суду (при цьому позивач зазначає різні дати, а саме: 02.03.2015 року та 18.02.2015 року, арк.с. 5-6) та розраховує борг, за наступним курсом: 1 долар США - 29,50 грн., при цьому вважаючи, що днем платежу є будь-який обраний ним день.

Однак, така позиція позивача є помилковою, оскільки сторони погодили конкретні дні платежу, тобто день виникнення у відповідача грошового зобов'язання, додатковою угодою № 1 та № 2, а саме: графіком погашення заборгованості. В даному випадку, сума заборгованості, виражена в національній валюті України, еквівалент за курсом долара США, що передує дню оплати з визначенням конкретної дати (арк.с.15-16).

Відповідно до п.5.1. Договору, грошові зобов'язання за цим договором виконуються в гривні.

Так, згідно з положеннями п.5.2. та п.5.3. Договору, сума, яку покупець має сплатити постачальнику та строки оплати, визначається відповідним Додатками (Специфікаціями) до цього договору.

Так, судом встановлено, що відповідач, у відповідності до умов укладеного договору та Додатку №1 від 01.07.2013 року повинен був здійснити наступні платежі, з перерахунком на робочий день, що передує дню оплати, в національну валюту України, еквівалент за курсом долара США:

- до 29.07.2013 року суму в розмірі 5224,80 доларів США (за курсом 8,155 грн. за 1 долар США, що складає 42 608,24 грн. в тому числі ПДВ 7101,38 грн.);

- до 31.12.2013 року суму в розмірі 5224,80 доларів США (за курсом 8,31 грн. за 1 долар США, станом на 27.12.2013 року), що складає 43 418,09 грн.;

- до 29.08.2014 року суму в розмірі 41 798,40 доларів США (за курсом 13,95 грн. за 1 долар США станом на 28.08.2014 року), що складає 583 087,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 року відповідачем було здійснено оплату за глибокорозпушувач EKOLO-TIGER 530 CASE в розмірі 104 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №401 від 01.11.2013 року (арк.с. 96)

А тому, за отриманий від позивача глибокорозпушувач EKOLO-TIGER 530 CASE, не сплаченою залишилась сума в розмірі 565 114,01 грн.

У відповідності до умов укладеного договору та Додатку №2 від 01.07.2013 року, відповідач, повинен був здійснити наступні платежі, з перерахунком на робочий день, що передує дню оплати, в національну валюту України, еквівалент за курсом долара США:

- до 29.07.2013 року суму в розмірі 20 379,20 доларів США (за курсом 8,155 грн. за 1 долар США, що складає 166 192,37 грн. в тому числі ПДВ 27 698,73 грн.);

- до 31.12.2013 року суму в розмірі 20 379,20 доларів США (за курсом 8,31 грн. за 1 долар США станом на 27.12.2013 року), що складає 169 351,15 грн.;

- до 29.09.2014 року суму в розмірі 163 033,60 доларів США (за курсом 13,40 грн. за 1 долар США станом на 28.08.2014 року), що складає 2 184 650,24 грн.

Відповідачем на рахунок позивача 23.07.2013 року було перераховано суму в розмірі 150 000,00 грн. та 30.12.2013 року було перераховано суму в розмірі 150 000,00 грн., про що свідчить платіжні доручення за № № 202 від 23.07.2013 року, 513 від 30.12.2013 року (арк.с. 94-95)

А тому, за отриманий від позивача трактор MAGNUM MX340 CASE, не сплаченою залишилась сума в розмірі 2 220 193,76 грн.

Отже, як встановлено судом, сума заборгованості в розмірі 565 114,01 грн. за отриманий від позивача глибокорозпушувач EKOLO-TIGER 530 CASE та сума заборгованості за трактор MAGNUM MX340 CASE в розмірі 2 220 193,76 грн. відповідачем станом на момент розгляду даної справи не сплачена.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, та те, що позовні вимоги не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості в розмірі 565 114,01 грн. за глибокорозпушувач EKOLO-TIGER 530 CASE та 2 220 193,76 грн. за отриманий від позивача трактор MAGNUM MX340 CASE, в решті суми основного боргу заявленої позивачем до стягнення, суд відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача заявлена неустойка в розмірі 5 639 419,42 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2. Договору, передбачено, що у випадках порушення термінів (строків) оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення, від загальної вартості товару, вказаної в додатках (специфікаціях).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, з аналізу пункту 8.2. Договору, суд приходить до обґрунтованого висновку, про те, що сторонами було передбачено такий вид господарських санкцій за неналежне виконання господарського зобов'язання як пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені за порушення строків оплати у розмірі 5 639 419,42 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок, який викладений у позовній заяві, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, а тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 321 012,37 грн., в решті нарахованої позивачем пені суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Відповідно до п.8.2. Пленуму №14, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання".

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок 3% річних та збитків від інфляції за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Разом з тим, судом було здійснено перерахунок зазначених нарахувань та встановлено, задоволенню підлягає 3% річних в розмірі 35 358,97 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 389 118,74 грн., в решті суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", (62313, Харківська область, Дергачівський район, село Гоптівка, вул. Радянська, будинок 1, код ЄДРПОУ 32938560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" м. Харків (61038, м.Харків, вул.Матросова, 1-А, код ЄДРПОУ 25188223) сумі основної заборгованості в розмірі 565 114,01 грн. за глибокорозпушувач EKOLO-TIGER 530 CASE та 2 220 193,76 грн. за отриманий від позивача трактор MAGNUM MX340 CASE, пені в розмірі 321 012,37 грн., 3% річних в розмірі 35 358,97 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 389 118,74 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 21 224,81 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/1328/15