Рішення № 44342764, 20.05.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р. Справа № 918/252/15

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 227 558 грн. 15 коп.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сірочук І.В. (довіреність №641/14 від 22.12.2014 року).

Від відповідача: не з'явився.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 227 558 грн. 15 коп. з яких: 161 762грн. 11 коп. заборгованість за кредитором, 43 722 грн. 38 коп. заборгованість за відсотками, 22 073 грн. 66 коп. пеня.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що Відповідач отримавши грошові кошти у вигляді кредиту, обумовлені договором №012/89-07/028 від 22.03.2007р. у визначений строк не повернув, а тому залишок заборгованості, поточну заборгованість по відсотках, прострочену заборгованість по відсотках та пеню, просить суд стягнути у примусовому порядку.

20.05.2015р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №012/89-07/028 від 22.03.2007 року в сумі 8 043,42 дол. США з яких: 5 717,75 дол. США - заборгованість по кредиту, 1 545,44 дол. США - заборгованість по відсотках, 780,23 дол. США - пеня, що відповідно курсу НБУ станом на 25.02.2015р. складає 227 558 грн. 15 коп.

В судовому засіданні 20.05.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та наполягав на їх задоволені.

Представник відповідача відзив не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправленнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 56-57).

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №012/89-07/028 (договір а.с. 6-8), за умовами якого кредитор, на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит (кредит) у сумі 12 943,00 доларів США, строком до 21 березня 2014 року із сплатою 13 процентів річних.

30.11.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін до кредитного договору №012/89-07/028 від 22.03.2007 року, яким внесено зміни в пункт 1.1. Кредитного договору і викладено його в наступній редакції:

"1.1. Кредитор, на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит (кредит) у сумі 12 943,00 доларів США, строком до 21 березня 2017 року із сплатою 15 процентів річних" (а.с. 12).

Згідно п. 2.1 договору кредитні кошти призначені для оплати по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу №386 від 21 березня 2007 року, укладеному позичальником з ДПП "Автоінвестстрой-Рівне".

Умовами договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, а також, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до дня повного погашення заборгованості за кредитом (п.п. 3.1., 3.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.4. у відповідності з чинним законодавством України забезпеченням даного договору є: автомобіль FAW-1051-П. 2006 р.в.

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що основна заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток №1 до договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом.

Пунктами 1.1., 3.2., 6.1., Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з дня перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника до моменту фактичного повернення кредиту (з урахуванням договору від 30.11.2009 р. про внесення змін до кредитного договору №012/89-07/028 від 22.03.2007 року).

Позивач свої зобов'язання з надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 12 943,00 доларів США, що підтверджується матеріалами справи.

Однак відповідач, в порушення умов Кредитного договору, не погашав заборгованість по кредиту в строки визначені графіком, що, в свою чергу, призвело до виникнення у відповідач перед позивачем заборгованості по кредиту в сумі 5 717, 75 доларів США, що еквівалентно 161 762 грн. 11 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США) заборгованість за кредитом та по відсоткам в сумі 1 545,44 доларів США, що еквівалентно 43 722 грн. 38 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США).

Пунктом 7.4. Кредитного договору визначено, що кредитор має право достроково вимагати від позичальника погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані проценти та штрафні санкції у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених розділом 6 вищезазначеного кредитного договору.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу за № 114-6-0-00/6-1839 від 23.08.2013 року щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором №012/89-07/028 від 22.03.2007р (а.с.15). Дана вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

За таких обставин, коли факт отримання відповідачем кредитних коштів згідно Договору, підтверджується зібраними у справі доказами, термін повернення яких настав, а нарахування процентів та їх розмір сторони обумовили в укладеній угоді, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 5 717, 75 доларів США, що еквівалентно 161 762 грн. 11 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США); заборгованості по відсотках в сумі 1 545,44 доларів США, що еквівалентно 43 722 грн. 38 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США), судом визнаються обґрунтованими.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до пункту 10.2. Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п.1.1., 6.1., договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Керуючись пунктом 10.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, загальний розмір якої складає 780,23 доларів США, що еквівалентно 22 073 грн. 66 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США).

Подані позивачем розрахунки нарахування пені перевірені судом та визнані арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору, а тому в цій частині позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не подано доказів, які б підтверджували повернення кредитних коштів у визначений в Договорі строк, а нарахування відсотків за користування кредитними коштами, нарахування пені, здійснено позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства та положеннями Договору, суд дійшов висновку про задоволення позову, з покладенням судових витрат на відповідача у справі, а тому, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (35313, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", (33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 35, код ЄДРПОУ 13983837) 5 717, 75 доларів США, що еквівалентно 161 762 грн. 11 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США) - заборгованості за кредитом; 1 545,44 доларів США, що еквівалентно 43 722 грн. 38 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США) - заборгованості по відсотках; 780,23 доларів США, що еквівалентно 22 073 грн. 66 коп. (згідно офіційного курсу НБУ встановленого станом на 25.02.2015 р., який становить 28,291218 грн. за 1 долар США) - пені та 4 551 грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "25" травня 2015 року. .

Суддя Романюк Р.В.