Рішення № 44342712, 21.05.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015 р. Справа №917/657/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент груп", юридична адреса: вул. Володарське шосе, 1, м. Маріуполь, Донецька область,87514; адреса для листування: пр. К.Маркса,88А, м. Дніпропетровськ,49000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", вул.Котовського,1А м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область,39500

про стягнення грошових коштів в сумі 72 025,35 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 21.05.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в сумі 72 025,35 грн. за договором поставки №МП/3.01/01 від 03.01.2012 року, з яких: 57105,29 грн. - сума основного боргу, 6408,14 грн. - пеня, 7936,90 грн. - інфляційні втрати, 575,02. грн. - 3% річних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвали суду від 30.03.2015 року та ухвали суду від 23.04.2015 року не виконав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Позивач в судове засідання не з’явився, ухвалою суду від 23.04.2015 року явка позивача була визнана судом необов’язковою.

18.05.2015 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 57105,29 грн. основного боргу, 6372,32 грн. пені, 7297,65 грн. інфляційних втрат, 570,92. грн. 3% річних. До заяви позивач додав новий розрахунок суми боргу, пені, інфляційних та 3% річних.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані суду докази, суд встановив:

03 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ" (яке 13.03.2015 року перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент груп", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників товариства від 05.01.2015 року, арк. с. 27-28) (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № МП/3.01/01 ( арк. с. 10-13).

В пункті 1.1. договору постачальник зобов'язався передати товар у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплачувати товар у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв’язку, електронної пошти або в усній формі.

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній (у разі оплати товару на умовах відстрочки платежу) або оплата товару згідно рахунку-фактурі (у разі оплати товару на умовах попередньої оплати).

Згідно пункту 4.2. договору покупець здійснює розрахунки за отриману партію товару на умовах відстрочення платежу у строк не пізніше 45 календарних днів від дати поставки товару.

На виконання умов договору позивачем 20.08.2014 року, 23.09.2014 року та 06.11.2014 року було передано відповідачу товар на загальну суму 72 105,29 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року, № ПРН+У571662 від 23.09.2014 року, № ПРН+У575394 від 06.11.2014 року (арк. с. 14-15, 18), довіреностями на отримання товару №1135 від 23.09.2014 року, №1392/1 від 06.11.2014 року (арк. с. 17,19).

Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий товар за накладною № ПРН+У571662 від 23.09.2014 року, на загальну суму 15000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою (арк. с. 20-24) і за ним рахується заборгованість в розмірі 57 102,29 грн.

Крім того, позивачем на підставі пункту 5.1. договору та статті 625 ЦК України нараховано відповідачу:

- пеню в сумі 6372,32 грн. за періоди: з 07.10.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року); з 08.11.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У571662 від 23.09.2014 року з урахування часткової оплати); з 23.12.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У575394 від 06.11.2014 року);

- 3% річних в сумі 570,92 грн. за періоди: з 07.10.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року); з 08.11.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У571662 від 23.09.2014 року з урахування часткової оплати); з 23.12.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У575394 від 06.11.2014 року);

- інфляційні в сумі 7297,65 грн. за періоди: з жовтня 2014 року по лютий 2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року); з листопада 2014 року по лютий 2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У571662 від 23.09.2014 року з урахування часткової оплати); з січня 2015 року по лютий 2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У575394 від 06.11.2014 року).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором поставки, виконав частково і за ним рахується заборгованість в розмірі 57 105,29 грн.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами видатковими накладними №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року, № ПРН+У571662 від 23.09.2014 року, № ПРН+У575394 від 06.11.2014 року (арк. с. 14-15, 18), довіреностями на отримання товару №1135 від 23.09.2014 року, №1392/1 від 06.11.2014 року (арк. с. 17,19) підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на суму 72 105,29 грн.

Отже, відповідач підписавши договір поставки №МП/3.01/01 від 03.01.2012 року, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, частково оплативши поставлений товар взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 5.1. договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, від вартості неоплаченого у строк товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу до стягнення:

- пеню в сумі 6372,32 грн. за періоди: з 07.10.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року); з 08.11.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У571662 від 23.09.2014 року з урахування часткової оплати); з 23.12.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У575394 від 06.11.2014 року);

- 3% річних в сумі 570,92 грн. за періоди: з 07.10.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року); з 08.11.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У571662 від 23.09.2014 року з урахування часткової оплати); з 23.12.2014 року по 16.03.2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У575394 від 06.11.2014 року);

- інфляційні в сумі 7297,65 грн. за періоди: з жовтня 2014 року по лютий 2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У569115 від 20.08.2014 року); з листопада 2014 року по лютий 2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У571662 від 23.09.2014 року з урахування часткової оплати); з січня 2015 року по лютий 2015 року (за зобов’язаннями по накладній №ПРН+У575394 від 06.11.2014 року).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 57 105,29 грн. основного боргу, 6372,32 грн. пені, 570,92 грн. 3% річних, 7297,65 грн. інфляційних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (вул. Котовського,1А м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область,39500, ідентифікаційний код 34274875, п/р 26003060308896 в ПРУ КБ Приватбанк, МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент груп" (вул. Володарське шосе, 1, м. Маріуполь, Донецька область,87514, ідентифікаційний код 33320092, п/р 26009300754901 в АКБ "Новий", МФО 305062) 57 105,29 грн. основного боргу, 6372,32 грн. пені, 570,92 грн. 3% річних, 7297,65 грн. інфляційних,1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.