Рішення № 44342650, 18.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2015 р.Справа № 916/1129/15-г Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Моісєєв Д.А. (довіреність №69 від 25.12.2015р.);

відповідача: Лазарчук М.І. (довіреність №216 від 21.05.2014р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" про стягнення 132 938,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 25.02.2015р. Державне підприємство "Іллічівський морський торгівельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" про стягнення 132 938,06 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2015 року було порушено провадження у справі № 916/1129/15-г з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 27 квітня 2015р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 18 травня 2015 року представником позивача надано заперечення на відзив на позовну заяву.

18.05.2015 року після повернення з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/1129/15-г.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02.12.2003р. між Державним підприємством «Іллічівський морський порт» (надалі - порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" (надалі - субспоживач) був укладений договір про спільне використання технологічних електромереж основного споживача №715-О (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, Порт надає послуги з передачі електроенергії через свою розподільчу мережу субспоживачу у відповідності із встановленими йому планами електроспоживання, в рамках дозволеної потужності .

Згідно п. 3.1. Договору, порт зобов'язаний передавати електроенергію субспоживачу у відповідності із встановленими йому планами споживання, у межах дозволеної потужності, яка дорівнює 100 кВт.

Відповідно до п.4.1. Договору, субспоживач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електромереж порту, як основного споживача, за розрахунковий період.

За приписами п.5.1. Договору, оплата за послуги порту, здійснюється на підставі виставленого рахунку, протягом п'яти банківських днів, з моменту виставлення рахунку.

За умовами п. 5.2. Договору, обмеження субспоживача в подачі електроенергії не звільняє його від оплати пені за кожен день просрочки строків оплати в розмірі 0,5% від суми заборгованості включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно із п. 7.1. Договору, даний договір укладається строком на один рік з 02.12.2003р., вступає в силу з моменту підписання договору обома сторонами і вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії не подасться заява ні однією із сторін про відмову від пролонгації.

На виконання вищезазначеного договору, Державне підприємство «Іллічівський морський порт» в період з червня 2012 року по липень 2012 року надавало послуги з передачі електроенергії через свою розподільчу мережу Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛДІ". Вказані відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями рахунків № Пр/15 227 від 29.06.2012р. на суму 48 811,44 грн. та №Пр/17 225 від 31.07.2012р. на суму 48 337,22 грн.

Відповідач вищезазначені послуги прийняв про що свідчать наявні в матеріалах справи, належним чином засвідчені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/15227 від 29.06.2012р. та №Пр/17225 від 31.07.2012р. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Таким чином, згідно умов Договору, субспоживач повинен був оплатити повну вартість наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/15227 від 29.06.2012р. та №Пр/17225 від 31.07.2012р. не пізніше 06 липня 2012 року та 07 серпня 2012 року відповідно, однак в порушення умов договору та вимог чинного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" не здійснило оплати за надані послуги.

З наведених підстав Державне підприємство «Іллічівський морський порт» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" про стягнення суми основного боргу у розмірі- 97 148,66 грн., 3% річних у сумі - 7 625,50 гри. та індексу інфляції у сумі - 28 163,90 грн.

Відповідачем надано суду відзив на вказану позовну заяву, відповідно до змісту якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, з тих підстав, що між сторонами було укладено договір про спільну діяльність, який був розірваний за рішенням суду, однак сторони до теперішнього часу не дійшли згоди, щодо проведення розрахунків після розірвання вказаного договору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного між Державним підприємством «Іллічівський морський порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" договору про спільне використання технологічних електромереж основного споживача від 02.12.2003р. №715-О, відповідно до п.1.1. якого, Порт надає послуги з передачі електроенергії через свою розподільчу мережу субспоживачу у відповідності із встановленими йому планами електроспоживання, в рамках дозволеної потужності .

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Державне підприємство «Іллічівський морський порт» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, та в період з червня 2012 року по липень 2012 року надало послуги з передачі електроенергії через свою розподільчу мережу Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛДІ".

Вказані відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями рахунків № Пр/15 227 від 29.06.2012р. на суму 48 811,44 грн. та №Пр/17 225 від 31.07.2012р. на суму 48 337,22 грн.

Відповідач вищезазначені послуги прийняв про що свідчать наявні в матеріалах справи, належним чином засвідчені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/15227 від 29.06.2012р. та №Пр/17225 від 31.07.2012р. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками.

Таким чином, згідно умов Договору, субспоживач повинен був оплатити повну вартість наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Пр/15227 від 29.06.2012р. та №Пр/17225 від 31.07.2012р. не пізніше 06 липня 2012 року та 07 серпня 2012 року відповідно.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В порушення умов вищезазначеного договору та чинного законодавства відповідач за отримані послуги не розрахувався, в наслідок чого за останнім утворилась заборгованість у загальній сумі 97 148,66 грн. Відповідачем наявність вказаної заборгованості спростовано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 97 148,66 грн. підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 відсотків річних у розмірі 7 625,50 грн. та індексу інфляції у розмірі 28 163,90 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором та встановлено належний розмір, у сумі 7 522,33 грн.

Також судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми індексу інфляції, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором, та встановлено його належний розмір у сумі 34 937,04грн., проте, оскільки позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 28 163,90 грн., а в даному випадку суд не має правових підстав виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє вказану вимогу у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДІ" (68000, Одеська обл. м.Іллічівськ, вул. Транспортна, буд.30; код ЄДРЮО та ФОП 30504197) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (68001, Одеська обл. м.Іллічівськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРЮО та ФОП 01125672) суму основного боргу у розмірі - 97 148 /дев'яносто сім тисяч сто сорок вісім/ грн. 66 коп., інфляційні витрати в сумі - 28 163 /двадцять вісім тисяч сто шістдесят три/ грн. 90 коп., 3% річних в сумі - 7 522 /сім тисяч п'ятсот двадцять дві/ грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 25 травня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев