Рішення № 44342572, 19.05.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 915/423/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Прокурора Заводського району м. Миколаєва, вул. Бузника, 14, м. Миколаїв, 54021

в інтересах держави в особі Управління з використання і розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 54055

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 01.03.2012 року в сумі 20 345, 59 грн., у тому числі: 19 254, 91 грн. - основного боргу; 1 090, 68 грн. - пені та повернення майна

за участю представників сторін:

від позивача Управління з використання і розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради: Корнєва А.Ю., довіреність № 1079/10/01/08 від 17.09.2014 року;

від відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4: представник не з'явився;

від третьої особи: Корнєва А.Ю., довіреність № 2012/02.02.01-22/01/14/14 від 19.09.2014 року;

в судовому засіданні бере участь прокурор прокуратури Миколаївської області Левкович А.Є., службове посвідчення № 031632, видане 26.01.2015 року.

До господарського суду Миколаївської області звернувся Прокурор Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання і розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про:

- стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради суми боргу у розмірі 20 345, 59 грн., у тому числі 19 254, 91 грн. - основного боргу та 1 090, 68 грн. - пені;

- зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернути Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради нежитлове приміщення підвалу в будинку АДРЕСА_2, площею 100, 8 кв.м.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.03.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Миколаївську міську раду. Розгляд справи призначено на 21.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.04.2015 року розгляд справи відкладено на 19.05.2015 року.

В судовому засіданні 19.05.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи в судовому засіданні 19.05.2015 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (арк. 50-51), та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного манйа, що належить до комунальної власності № 6713 від 01.03.2012 року (далі - Договір).

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв на підставі акту приймання-передачі від 01.03.2012 року нежитлове приміщення, загальною площею 64 кв.м., згідно з експертною оцінкою.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв на підставі акту приймання-передачі від 01.03.2012 року нежитлове приміщення, загальною площею 34, 3 кв.м., згідно з експертною оцінкою.

Відповідач умови Договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року в сумі 19 254, 91 грн.

За несвоєчасну сплату орендної плати відповідачу нараховано пеню за період з 13.12.2014 року по 10.03.2015 року в розмірі 1 090, 68 грн.

Договір в редакції Додаткової угоди у зв'язку із закінченням строку припинив свою дію 01.03.2014 року. Однак, станом на день розгляду справи предмет оренди не був повернений орендодавцю. Керуючись ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору, прокуратурою та позивачем пред'явлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 549-551, 762, 785 ЦК України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами Договору.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання не з'явився, повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 20.03.2015 року та про відкладення розгляду справи від 21.04.2015 року, направлені на адресу відповідача, отримані особисто відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. 27, 49). Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом враховано наступне.

Явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 6713 від 01.03.2012 року (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець, керуючись наказом № 100/03 від 30.03.12 року передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 64, 00 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначена згідно з висновками експерта і становить 67 520, 00 грн., а також нежитлове приміщення площею 34, 30 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначена згідно з висновками експерта і становить 36 186, 50 грн. (п. 1.1 Договору) (арк. 10-11).

04.09.2013 року між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір про внесення змін до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 6713 від 01.03.2012 (далі - Договір про внесення змін), яким сторони погодили викласти пункт 1.1 Договору в наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі - Майно) - відокремлені нежитлові приміщення, загальною площею 100,8 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2 вартість яких визначена згідно з висновками експертів і становить за експертною оцінкою 1055, 00 грн. за 1 кв.м., для використання під кафе-бар з реалізацією товарів підакцизної групи».

Договір та Договір про внесення змін до Договору підписано та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.1, 2.3 Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна. Власником Майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з договором; передати орендарю майно у стані, що відповідає умовам договору.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв на підставі актів приймання-передачі від 01.03.2012 року:

- нежитлове приміщення, загальною площею 64 кв.м., згідно з експертною оцінкою по АДРЕСА_2 (арк. 12);

- нежитлове приміщення, загальною площею 34, 3 кв.м., згідно з експертною оцінкою по АДРЕСА_2 (арк. 13).

В подальшому відповідачем було виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок - нежитлові приміщення бару по АДРЕСА_2 (станом на 01.08.2013 року) (арк. 55-59), згідно якого загальна площа приміщень становить 100, 8 кв. м., що мало наслідком укладення між сторонами 04.09.2013 року Договору про внесення змін до Договору оренди, згідно якого в оренду передано відокремлені нежитлові приміщення, загальною площею 100,8 кв.м., розміщені за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 10.1 Договору договір укладено строком на 1 рік та діє з 01.03.2012 року по 01.03.2013 року включно.

Відповідно до п. 10.5 Договору у разі закінчення строку дії договору останній продовжується шляхом укладання додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря відповідно до вимог Положення.

Додатковою угодою від 22.04.2013 року до Договору сторони продовжили термін дії договору до 01.07.2013 року (арк. 15).

Договором про внесення змін від 04.09.2013 року до Договору сторони продовжили термін дії договору до 01.03.2014 року (арк. 16).

Доказів укладання між сторонами інших угод про продовження строку дії договору суду не подано, як і не подано доказів звернення орендаря в порядку п. 10.5 Договору з заявою про продовження дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічне положення закріплено в п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У зв'язку із закінченням 01.03.2014 року строку дії договору оренди, передбаченим п. 10.1 Договору з наступними змінами, договір оренди припинив свою дію.

Однак, відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 неналежним чином виконувались взяті на себе за договором зобов'язання щодо сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ).

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 № 10/15, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 4 453, 19 грн. (в редакції Договору про внесення змін від 04.09.2013 року).

Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.9 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування Майном за час прострочення до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати в повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Так, відповідачем не проведено оплату орендної плати за оренду майном за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року включно. Заборгованість відповідача перед позивачем за період з листопада 2014 року по січень 2015 року включно становить 19 254, 91 грн., що підтверджується детальним розрахунком суми заборгованості з орендної плати, який міститься у матеріалах справи (арк. 17).

14.01.2015 року позивач звертався до відповідача із претензією № 34/10/01/08/15 про сплату заборгованості, яка отримана особисто відповідачем 21.01.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 18-19). Доказів направлення відповіді на вищевказану претензію суду не подано.

Відповідно до ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, умовами п. 3.4 Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачем не спростовано та не подано суду жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по договору, як і не подано суду доказів оплати суми заборгованості.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 19 254, 91 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 13.12.2014 року по 10.03.2015 року в сумі 1 090, 68 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.6 Договору (в редакції Договору про внесення змін від 14.02.2013 року) орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи дату та час зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця (арк. 14).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 13.12.2014 року по 10.03.2015 року в сумі 1 090, 68 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (простроченої орендної плати в кожному місяці) за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 17). Відповідачем жодним чином не спростовано позовні вимоги в частині нарахування пені. Отже, вимога про стягнення пені в сумі 1 090, 68 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до п. 2.4 Договору у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства Орендаря, останній повинен повернути Орендодавцеві орендоване приміщення в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви Орендодавця за актом приймання-передавання приміщення.

Відповідно до п. 2.7 Договору майно вважається поверненим орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Відповідно до п. 2.8 Договору обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до п. 5.12 Договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору негайно повернути орендодавцеві або підприємству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Як вказано вище, у зв'язку із закінченням 01.03.2014 року строку дії договору оренди, передбаченим п. 10.1 Договору з наступними змінами, договір оренди припинив свою дію.

14.01.2015 року позивач звертався до відповідача із претензією № 34/10/01/08/15, в якій, зокрема, вимагав повернути орендоване приміщення. Претензія отримана особисто відповідачем 21.01.2015 року (арк. 18-19).

За таких обставин, у відповідача в силу п. 2.4, 5.12 Договору виник обов'язок повернути орендодавцю орендоване майно у зв'язку із закінченням строку дії договору. Невиконання відповідачем обов'язку з повернення майна, строк виконання якого настав, є порушенням умов договору та вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та підставність вимоги про зобов'язання відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернути позивачу Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради орендоване майно. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 54055 (ІНН НОМЕР_1) на користь позивача Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 22440076; р/р 34225999002002, МФО 826013, ГУДКУ в Миколаївській області):

- 19 254, 91 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 91 коп.) - заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 6713 від 01.03.2012 року.

- 1 090, 68 ( одна тисяча дев'яносто гривень 68 коп.) - пені.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 54055 (ІНН НОМЕР_1) повернути позивачу Управлінню з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 22440076) нежитлове приміщення підвалу в будинку АДРЕСА_2, площею 100, 8 кв.м.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, 54055 (ІНН НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код платежу 03499980, призначення платежу судовий збір):

- 3 045, 00 грн. (три тисячі сорок п'ять грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 21.05.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш