Рішення № 44342363, 19.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 911/1501/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до Комунального підприємства "Баришівкатепломережа";

про стягнення 2325899,50 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Смакота Н.І. (довіреність № 14-98 від 18.04.2014 р.);

від відповідача: Зайченко С.С. (довіреність № 13 від 19.01.2015 р.).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" про стягнення 2 325 899,50 грн. з яких 1638651,30 грн. основного боргу, 248139,13 грн. пені, 77179,33 грн. 3 % річних та 361929,73 грн. інфляційних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/3423-БО-17 від 28.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2015 року порушено провадження у справі № 911/1501/15 та призначено справу до розгляду на 28.04.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 28.04.2015 року представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 08.04.2015 року не виконали, у у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 19.05.2015 року.

В судовому засіданні 19.05.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову не заперечував, проте письмовий відзив не надав, просив зменшити розмір неустойки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, Продавець) та Комунальним підприємством «Баришівкатепломережа» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3423-БО-17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом 2013 року, а відповідач прийняв газ обсягом 1156,049 тис.куб.м. на загальну суму 6358651,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.06.2013 року за січень на суму 121465,92 грн., від 28.02.2013 року за лютий на суму 875012,52 грн., від 31.03.2013 року за березень на суму 1041431,82 грн., від 30.04.2013 року за квітень на суму 312886,39 грн., від 31.10.2013 року за жовтень на суму 350747,69 грн., від 30.11.2013 року за листопад на суму 584235,34 грн., від 31.12.2013 року за грудень на суму 979661,62 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, розрахувався лише частково на суму 3720000,00 грн., що підтверджується довідкою виданою позивачем, підписаною головним бухгалтером ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та скріпленою печаткою товариства і випискою по рахунку відповідача. Решта отриманого природного газу на суму 1638651,30 грн. на момент звернення позивача до суду залишилась неоплаченою. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача з оплати спожитого природного газу в сумі 1638651,30 грн. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 1638651,30 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати природного газу, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 248139,13 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору, 77179,33 грн. 3 % річних та 361929,73 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано і не надано доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача та неможливість сплатити заборгованость за спірним Договором, заявлене в судовому засіданні 19.05.2015 року клопотання про зменшення розміру неустойки задоволенню не підлягає.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення відповідача щодо оплати отриманого природного газу, що є підставою для застосування до нього передбаченої умовами Договору та чинним законодавством відповідальності за періоди фактичного прострочення.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 7.2 Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку, зокрема, арифметичні помилки та помилки в періодах нарахування, оскільки позивачем помилково дні часткових проплат включені в періоди нарахування пені, 3 % річних та інфляційних на суми без врахування часткових проплат. Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 246852,38 грн. пені, 76867,42 грн. 3 % річних та 359113,89 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 2321484,99 грн. з яких: 246852,38 грн. пені, 76867,42 грн. 3 % річних та 359113,89 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам, що складає 46429,70 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" (07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 18 А, код 24885150) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 1638651 грн. 30 коп. основного боргу, 246852 грн. 38 коп. пені, 76867 грн. 42 коп. 3 % річних та 359113 грн. 89 коп. інфляційних та 46429 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.05.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін