Рішення № 44342283, 19.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/7216/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Натура-Бразерс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр»

про стягнення 17355 грн. 98 коп.

Суддя Демидов В.О.

За участю представників:

від позивача - Баца К.В. (договір № Н-А/28/14 від 28.02.2014 )

від відповідача - Гридчіна О.Г. (довіреність від 02.02.2015)

ВСТАНОВИВ:

24.03.2015 позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натура-Бразерс» заборгованість за договором №83 від 01.09.2012 у розмірі 26473 грн. 29 коп., 4601 грн. 47 коп. пені, 3% річних у сумі 1272 грн. 25 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 8179 грн. 97 коп.

У судовому засіданні 16.04.2015 позивач надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натура-Бразерс» 4601 грн. 47 коп. пені, 11606 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 1148 грн. 15 коп.

Ухвалою суду від 16.04.2015 вказана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Натура-Бразерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» було укладено договір №83 (далі за текстом - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується продати та передати у власність відповідачу овочі/фрукти, а відповідач зобов'язується прийняти продукцію від позивача та у випадку відсутності зауважень оплатити її загальну вартість на умовах цього договору.

Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партій, умови і строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур на кожну окрему партію продукції. Загальна вартість договору складає суму зазначену у рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях. Оплата проводиться відповідачем протягом 15 банківських днів, з дати поставки відповідної партії товару (п. 4.1 - 4.3 договору).

Сторони у п. 8.1 договору погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року (включно). У випадку, якщо жодна зі сторін за місяць до припинення дії договору не дасть письмове повідомлення про припинення дії договору, він вважається пролонгованим на наступний рік з 1 січня по 31 грудня. Дана умова діє на кожний наступний рік.

15.03.2013 додатковою угодою №1 до договору №83 від 01.09.2012 сторони дійшли згоди внести зміни до договору, виклавши п. 4.3 розділу 4 в новій редакції, що передбачає проведення оплати відповідачем протягом 21 банківського дня з дати поставки відповідної партії товару.

Факт поставки товару за договором підтверджується відповідними видатковими накладними: №547 від 19.10.2012, №552 від 20.10.2012, №542 від 22.10.2012, №550 від 22.10.2012, №497 від 23.10.2012, №594 від 24.10.2012, №19298 від 03.07.2013, №12515 від 09.04.2014, №12680 від 10.04.2014, №12871 від 11.04.2014, № 13011 від 12.04.2014, №13097 від 12.04.2014, №13165 від 14.04.2014, №13236 від 15.04.2014 на загальну суму 26196 грн. 54 коп. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 31.01.2015 за договором, заборгованість по оплаті продукції склала 40578 грн. 42 коп. вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін.

У зв'язку з наявністю несплаченої суми заборгованості за договором, позивачем заявлено у позові про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26473 грн. 29 коп., 4601 грн. 47 коп. пені, 3% річних у сумі 1272 грн. 25 коп. та інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 8179 грн. 97 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати продукції, одержаної за договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні містять підпис особи, яка передавала товар та приймала його. Доказів відмови відповідача від отримання товару, що поставлена згідно вказаних накладних, та прийняття їх у встановленому порядку суду не надано.

Враховуючи викладене, видатковими накладними було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням передачі відповідачу товару та доказом права вимоги щодо оплати грошових коштів за поставку цього товару.

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за вказаними вище видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін на суму 26196 грн. 54 коп.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що відповідачем було сплачено основну заборгованість за договором, що вбачається з відповідних платіжних доручень №9638 від 01.04.2015 на суму на суму 15083 грн. 51 коп., №9644 від 03.04.2015 на суму 11389 грн.78 коп. та акту звірки взаєморозрахунків за період з 20.03.2015 по 14.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Натура-Бразерс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр».

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції

Враховуючи припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, положення п. 4.3 договору та внесені до нього зміни додатковою угодою №1 від 15.03.2013 щодо строків оплати продукції, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку суми пені згідно видаткових накладних:

- №547 від 19.10.2012 за період з 12.11.2012 по 11.05.2013 пеня складає 48 грн. 08 коп.;

- №552 від 20.10.2012 за період з 13.11.2012 по 12.05.2013 пеня складає 4 грн. 21 коп.;

- №542 від 22.10.2012 за період з 13.11.2012 по 12.05.2013 пеня складає 19 грн. 04 коп.;

- №550 від 22.10.2012 за період з 13.11.2012 по 12.05.2013 пеня складає 13 грн. 53 коп.

- №497 від 23.10.2012 за період з 14.11.2012 по 12.05.2013 пеня складає 24 грн. 39 коп.;

- №594 від 24.10.2012 за період з 15.11.2012 по 14.05.2013 пеня складає 25 грн. 31 коп.;

- №19298 від 03.07.2013 за період з 02.08.2013 по 30.01.2014 пеня складає 31 грн. 08 коп.;

- №12515 від 09.04.2014 за період з 15.05.2014 по 11.11.2014 пеня складає 22 грн. 85 коп.;

- №12680 від 10.04.2014 за період з 16.05.2014 по 12.11.2014 пеня складає 30 грн. 99 коп.;

- №12871 від 11.04.2014 за період з 19.05.2014 по 15.11.2014 пеня складає 48 грн. 19 коп.;

- № 13011 від 12.04.2014 за період з 19.05.2014 по 15.11.2014 пеня складає 21 грн. 28 коп.;

- №13097 від 12.04.2014 за період з 19.05.2014 по 15.11.2014 пеня складає 32 грн. 90 коп.;

- №13165 від 14.04.2014 за період з 20.05.2014 по 16.11.2014 пеня складає 43 грн. 51 коп.;

- №13236 від 15.04.2014 за період з 21.05.2014 по 17.11.2014 пеня складає 24 грн. 66 коп.

Таким чином, за розрахунками суду сума пені складає 390 грн. 02 коп., у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4601 грн. 47 коп. підлягають частковому задоволенню. В решті вимог про стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості, дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3.2 Постанови від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці періодів, за які позивачем здійснено розрахунок інфляційних нарахувань на суму заборгованості, з врахуванням положень п. 4.3 договору, внесених до нього змін додатковою угодою №1 від 15.03.2013, показники індексу інфляції у перевірений судом період, за який позивачем нараховані інфляційні збитки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 11606 грн. 36 коп. за період з 12.11.2012 по 03.04.2015.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 11606 грн. 36 коп.

Суд, перевіривши обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми оплати товару за договором, враховуючи положення п. 4.3 договору, внесених до нього змін додатковою угодою №1 від 15.03.2013, дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку, оскільки позивачем невірно визначені періоди початку прострочення оплати заборгованості за договором.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1142 грн. 82 коп. В задоволенні решти вимог про стягнення 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 390 грн. 02 коп. пені, 11606 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 1142 грн. 82 коп. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 4052 грн. 70 коп. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У пункті 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатською компанією «Юридичні традиції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Натура-Бразерс» було укладено договір про надання правової допомоги № Н-А/28/14 від 28.02.2014. Згідно платіжного доручення № 8159 від 26.03.2015 позивачем перераховано 4002 грн. 70 коп. на рахунок Адвокатської компанії «Юридичні традиції» оплату послуг адвоката згідно додаткової угоди №4 до договору №Н-А/28/14 від 28.02.2014.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на правову допомогу є частково обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2601 грн. 05 коп.

Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1171 грн. 10 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12, код 35929323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натура-Бразерс» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2-В, код 38274554) 390 грн. 02 коп. пені, 11606 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 1142 грн. 82 коп., 2601 грн. 05 коп. витрат на правову допомогу та 1171 грн. 10 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

У судовому засіданні 19.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 25.05.2015.

Суддя В.О. Демидов