Рішення № 44342244, 20.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/10009/15

За позовом Васильківської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Сушицька Ю.В. - представник за довіреністю № 671/18 від 12.03.2015

від відповідача Приходько А.О. - представник за довіреністю № 13-11-10175 від 27.04.15

В судовому засіданні 20.05.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Васильківської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладені договір банківського рахунку № 9714 від 31.10.2011 відповідно до умов якого банк відкрив Клієнту поточний рахунок для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України. За доводами позивача, згідно з умовами укладеного договору, позивачем було надано банку для виконання платіжні доручення у період з 29.01.2015 по 03.02.2015 р на загальну суму 138 196,29 грн.

Проте, відповідачем всупереч умов договору вказані платіжні доручення залишені без виконання.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти наявні на рахунку позивача у сумі 138 196,29 грн, згідно з платіжних доручень.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10009/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.05.2015.

У судове засідання 20.05.2015 з'явилися представники сторін.

Представник позивача до початку розгляду справи по суті подала заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову від 20.05.2015 р. відповідно до якої просить суд прийняти рішення про зобов'язання відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними доручення: від 29 січня 2015 р. № 198 на суму 3 586,49 грн; від 29 січня 2015 р. № 199 на суму 1 229,78 грн; від 29 січня 2015 р. № 200 на суму 730,95 грн; від 29 січня 2015 р. № 201 на суму 1177,20 грн; від 29 січня 2015 р. № 202 на суму 1 827,10 грн; від 29 січня 2015 р. № 203 на суму 831,36 грн; від 29 січня 2015 р. № 204 на суму 4 145,23 грн; від 29 січня 2015 р. № 205 на суму 7 936,71 грн; від 29 січня 2015 р. № 206 на суму 2 354,40 грн.; від 29 січня 2015 р. № 207 на суму 7 457,39 грн; від 29 січня 2015 р. № 209 на суму 310,40 грн; від 29 січня 2015 р. № 210 на суму 5 166,81 грн; від 29 січня 2015 р. № 212 на суму 977,96 грн; від 29 січня 2015 р. № 215 на суму 1 060,06 грн.; від 29 січня 2015 р. № 217 на суму 5 505,74 грн; від 29 січня 2015 р. № 218 на суму 7 085,93 грн; від 29 січня 2015 р. № 219 на суму 5 142,96 грн; від 29 січня 2015 р. № 220 на суму 838,22 грн; від 29 січня 2015 р. № 222 на суму 8 440,22 грн; від 29 січня 2015 р. № 223 на суму 14 877,82 грн; від 29 січня 2015 р. № 224 на суму 254,80 грн; від 29 січня 2015 р. № 225 на суму 1 063,94 грн. від 29 січня 2015 р. № 228 на суму 1 962,46 грн; від 29 січня 2015 р. № 229 на суму 7 052,38 грн; від 29 січня 2015 р. № 230 на суму 23093,40 грн; від 30 січня 2015 р. № 234 на суму 7 101,84 грн.; від 03 лютого 2015 р. № 235 на суму 16 686,74 грн; від 03 лютого 2015 р. № 236 на суму 80,70 грн; від 03 лютого 2015 р. № 237 на суму 217,30 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що заява позивача про зміну предмету позову подана із дотримання вимог ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, з тих підстав, що на виконання постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надр» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 тимчасової адміністрації строком на три місяці та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 р. № 85 «Про запровадження строків тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» до 05.06.2015 (включно). А тому, з посиланням на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач вважає що вимога позивача не може бути задоволена, у зв'язку з введенням у відповідача тимчасової адміністрації, а тому просить відмовити у позові в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

31 жовтня 2011 року між Васильківською районною виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (надалі - клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» в особі начальника відділення № 37 філії ПАТ КБ «Надра» (надалі - банк, відповідач) було укладено Договір банківського рахунка № 9714 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № 25607009714001, № 25606009714002 та № 25605009714003 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перераховування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюється після отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Згідно з п. 2.1.1. договору банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право на безперешкодне розпоряджатися цими коштами

У п. 2.2.1 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно з п.8.1 договору цей договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що у період з 29.01.2015 по 03.02.2015 р. клієнтом було надано банку для виконання платіжні доручення на загальну суму 138 196,29 грн, а саме:

від 29 січня 2015 р. № 198 на суму 3 586,49 грн;

від 29 січня 2015 р. № 199 на суму 1 229,78 грн;

від 29 січня 2015 р. № 200 на суму 730,95 грн;

від 29 січня 2015 р. № 201 на суму 1177,20 грн;

від 29 січня 2015 р. № 202 на суму 1 827,10 грн;

від 29 січня 2015 р. № 203 на суму 831,36 грн;

від 29 січня 2015 р. № 204 на суму 4 145,23 грн;

від 29 січня 2015 р. № 205 на суму 7 936,71 грн;

від 29 січня 2015 р. № 206 на суму 2 354,40 грн.;

від 29 січня 2015 р. № 207 на суму 7 457,39 грн;

від 29 січня 2015 р. № 209 на суму 310,40 грн;

від 29 січня 2015 р. № 210 на суму 5 166,81 грн;

від 29 січня 2015 р. № 212 на суму 977,96 грн;

від 29 січня 2015 р. № 215 на суму 1 060,06 грн.;

від 29 січня 2015 р. № 217 на суму 5 505,74 грн;

від 29 січня 2015 р. № 218 на суму 7 085,93 грн;

від 29 січня 2015 р. № 219 на суму 5 142,96 грн;

від 29 січня 2015 р. № 220 на суму 838,22 грн;

від 29 січня 2015 р. № 222 на суму 8 440,22 грн;

від 29 січня 2015 р. № 223 на суму 14 877,82 грн;

від 29 січня 2015 р. № 224 на суму 254,80 грн;

від 29 січня 2015 р. № 225 на суму 1 063,94 грн.

від 29 січня 2015 р. № 228 на суму 1 962,46 грн;

від 29 січня 2015 р. № 229 на суму 7 052,38 грн;

від 29 січня 2015 р. № 230 на суму 23093,40 грн;

від 30 січня 2015 р. № 234 на суму 7 101,84 грн.;

від 03 лютого 2015 р. № 235 на суму 16 686,74 грн;

від 03 лютого 2015 р. № 236 на суму 80,70 грн;

від 03 лютого 2015 р. № 237 на суму 217,30 грн.

Вказані платіжні доручення в порушення умов договору не були виконані відповідачем.

Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, на думку позивача, договірних зобов'язань щодо вчасності виконання платіжних доручень клієнта.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладені між сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цими договорами.

Відповідно до 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до п. 22.8 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Згідно з п. 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р.,розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до п. 3.3.2. договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов пунктів 2.2.3., 2.3.3., договору та 2.19. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2014 р. вчасно не виконав доручення клієнта щодо перерахування з рахунків позивача грошових коштів на загальну суму 138 196,29 грн, згідно з платіжними дорученнями: від 29 січня 2015 р. № 198 на суму 3 586,49 грн; від 29 січня 2015 р. № 199 на суму 1 229,78 грн; від 29 січня 2015 р. № 200 на суму 730,95 грн; від 29 січня 2015 р. № 201 на суму 1177,20 грн; від 29 січня 2015 р. № 202 на суму 1 827,10 грн; від 29 січня 2015 р. № 203 на суму 831,36 грн; від 29 січня 2015 р. № 204 на суму 4 145,23 грн; від 29 січня 2015 р. № 205 на суму 7 936,71 грн; від 29 січня 2015 р. № 206 на суму 2 354,40 грн.; від 29 січня 2015 р. № 207 на суму 7 457,39 грн; від 29 січня 2015 р. № 209 на суму 310,40 грн; від 29 січня 2015 р. № 210 на суму 5 166,81 грн; від 29 січня 2015 р. № 212 на суму 977,96 грн; від 29 січня 2015 р. № 215 на суму 1 060,06 грн.; від 29 січня 2015 р. № 217 на суму 5 505,74 грн; від 29 січня 2015 р. № 218 на суму 7 085,93 грн; від 29 січня 2015 р. № 219 на суму 5 142,96 грн; від 29 січня 2015 р. № 220 на суму 838,22 грн; від 29 січня 2015 р. № 222 на суму 8 440,22 грн; від 29 січня 2015 р. № 223 на суму 14 877,82 грн; від 29 січня 2015 р. № 224 на суму 254,80 грн; від 29 січня 2015 р. № 225 на суму 1 063,94 грн. від 29 січня 2015 р. № 228 на суму 1 962,46 грн; від 29 січня 2015 р. № 229 на суму 7 052,38 грн; від 29 січня 2015 р. № 230 на суму 23093,40 грн; від 30 січня 2015 р. № 234 на суму 7 101,84 грн.; від 03 лютого 2015 р. № 235 на суму 16 686,74 грн; від 03 лютого 2015 р. № 236 на суму 80,70 грн; від 03 лютого 2015 р. № 237 на суму 217,30 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строку відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 3.3.2. договору передбачено, що банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Отже, оскільки умовами договору не передбачено іншого, то відповідач був зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження (пункт 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

При розгляді справи судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 року прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 року по 06.05.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 р. № 85 «Про запровадження строків тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» до 05.06.2015 (включно).

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 вказаного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Судом встановлено, що платіжні доручення були передані відповідачу до виконання ще до введення тимчасової адміністрації.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону, тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач, уклавши з відповідачем договір банківського рахунку, виступає в даних правовідносинах як клієнт банку, яким відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, є особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами.

Відповідач, в свою чергу, на виконання умов договору відкрив позивачу поточний рахунок, тобто згідно п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. У зв'язку з чим, отримавши доручення клієнта, у банка виникає зобов'язання немайнового характеру, а саме щодо здійснення дій спрямованих на переказ грошових коштів з рахунку чи на рахунок позивача, відкритий у банку відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач в даних правовідносинах не є ані вкладником банку в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ані кредитором банку відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Таким чином, норми частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прямо надають право Уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію продовжувати виконання будь-яких банківських операцій.

Враховуючи зазначене, жодна норма Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також будь-яка норма іншого акту законодавства не пов'язує введення згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладеним ним з іншими особами (клієнтами) договорами банківського обслуговування тощо.

Також, законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному банку, які обліковуються на рахунках клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

З огляду на те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта є власністю клієнта і банк не набуває права власності на вказані грошові кошти, а також враховуючи те, що в силу приписів чинного законодавства України та положень договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків банк здійснює зберігання грошових коштів і вчиняє дії спрямовані на розрахунково-касові операції, відтак грошові кошти належні позивачу не підлягають внесенню до ліквідаційної маси банку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань мало місце ще до віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації банку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. повноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

За таких обставин, і позивач і відповідач відповідно до вимог чинного законодавства звільнені від сплати судового збору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15; ідентифікаційний код 20025456) забезпечити перерахування коштів за платіжними доручення: від 29 січня 2015 р. № 198 на суму 3 586,49 грн; від 29 січня 2015 р. № 199 на суму 1 229,78 грн; від 29 січня 2015 р. № 200 на суму 730,95 грн; від 29 січня 2015 р. № 201 на суму 1177,20 грн; від 29 січня 2015 р. № 202 на суму 1 827,10 грн; від 29 січня 2015 р. № 203 на суму 831,36 грн; від 29 січня 2015 р. № 204 на суму 4 145,23 грн; від 29 січня 2015 р. № 205 на суму 7 936,71 грн; від 29 січня 2015 р. № 206 на суму 2 354,40 грн.; від 29 січня 2015 р. № 207 на суму 7 457,39 грн; від 29 січня 2015 р. № 209 на суму 310,40 грн; від 29 січня 2015 р. № 210 на суму 5 166,81 грн; від 29 січня 2015 р. № 212 на суму 977,96 грн; від 29 січня 2015 р. № 215 на суму 1 060,06 грн.; від 29 січня 2015 р. № 217 на суму 5 505,74 грн; від 29 січня 2015 р. № 218 на суму 7 085,93 грн; від 29 січня 2015 р. № 219 на суму 5 142,96 грн; від 29 січня 2015 р. № 220 на суму 838,22 грн; від 29 січня 2015 р. № 222 на суму 8 440,22 грн; від 29 січня 2015 р. № 223 на суму 14 877,82 грн; від 29 січня 2015 р. № 224 на суму 254,80 грн; від 29 січня 2015 р. № 225 на суму 1 063,94 грн. від 29 січня 2015 р. № 228 на суму 1 962,46 грн; від 29 січня 2015 р. № 229 на суму 7 052,38 грн; від 29 січня 2015 р. № 230 на суму 23093,40 грн; від 30 січня 2015 р. № 234 на суму 7 101,84 грн.; від 03 лютого 2015 р. № 235 на суму 16 686,74 грн; від 03 лютого 2015 р. № 236 на суму 80,70 грн; від 03 лютого 2015 р. № 237 на суму 217,30 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.