Рішення № 44342165, 20.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/8557/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м.Київ, ЄДРПОУ 20842474

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 22945712

про стягнення 13 140,38 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Усенко А.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 13 140,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Ковальчуку Миколі Васильовичу страхового відшкодування на підставі договору №43881 від 18.12.2014р. добровільного страхування наземного транспорту внаслідок чого до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у судове засідання 20.05.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, 77.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 22.04.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, факт отримання Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» наведеної судової кореспонденції підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103034080430.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, за висновками суду, з 10.04.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103033982066) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем вже подавалось клопотання №245-ю від 21.04.2015р. про відкладення розгляду справи, з урахуванням якого судове засідання було перенесено на іншу дату.

До того ж, ухвалою від 22.04.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився, в тому числі, у судове засідання 20.05.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 18.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (страховик) та Ковальчуком Миколою Васильовичем (страхувальник) було укладено договір №43881 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого у відповідності до п.4 є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, в тому числі, транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Honda CR-V,

реєстраційний номер: АА 7070 ІМ,

номер шасі: SHSRE78708U013521,

рік випуску: 2008р.

За змістом п.7.1 договору №43881 від 18.12.2014р. страховим випадком є, в тому числі, дорожньо-транспортна пригода. Наведеним пунктом договору також визначено нульовий розмір франшизи у разі настання вказаного вище страхового випадку.

У п.3 договору №43881 від 18.12.2014р. сторонами передбачено, що вигодонабувачем є страхувальник, а саме, Ковальчук Микола Васильович.

Пунктом 8 договору №43881 від 18.12.2014р. визначено загальний період страхування з 24.12.2014р. по 23.12.2015р.

Виходячи з змісту довідки №34935 про дорожньо-транспортну пригоду, 14.01.2015р. у Печерському районі міста Києва на вул.Липській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Honda CR-V, державний номер АА 7070 ІМ, що належав Ковальчуку Миколі Васильовичу, керувала яким Ковальчук Олена Василівна, та 2. Audi, державний номер АА 8626 СІ, що належав Падерно Дмитру Юрійовичу, який і здійснював керування автомобілем.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.18.2 договору №43881 від 18.12.2014р. при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки реальні збитки у вигляді: витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу у межах страхової суми, вартості транспортного засобу (у разі конструктивної загибелі).

Визначення розміру страхового відшкодування може здійснюватись страховиком за допомогою програмного продукту Audatex, автотоварознавчого дослідження (експертний висновок, звіт) та рахунків станцій технічного обслуговування (п.18.1 договору №43881 від 18.12.2014р.).

Розділом 7 договору №43881 від 18.12.2014р. передбачено, що ремонт транспортного засобу може здійснюватись на сертифікованій станції технічного обслуговування за вибором страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, 15.01.2015р. страхувальник, Ковальчук Микола Васильович звернувся до страховика з заявою №161 про настання страхового випадку.

15.01.2015р. представниками Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» було проведено огляд транспортного засобу Honda CR-V, державний номер АА 7070 ІМ, за наслідками якого складено акт б/н від 15.01.2015р. огляду транспортного засобу.

У наведеному акті зазначено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.01.2015р., наведеному вище транспортному засобу було завдано наступні пошкодження: облицювання заднього бамперу, деформація вихлопної труби, пошкодження датчика паркування.

Відповідно до змісту рахунка №591 від 26.01.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю ВК ФК Компанія «ЛЕВ» (станція технічного обслуговування), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Honda CR-V, державний номер АА 7070 ІМ становить 13 140,38 грн.

31.01.2015р. Ковальчук Микола Васильович звернувся до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» з заявою №631 про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ВК ФК Компанія «ЛЕВ».

13.02.2015р. представниками позивача було складено страховий акт №49/34935/2.1.5.1, відповідно до змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Ковальчуку Миколі Васильовичу в сумі 13 140,38 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування згідно заяви страхувальника.

Представленим заявником до матеріалів справи платіжним дорученням №1743 від 13.02.2015р. (з відміткою банку про проведення фінансової операції) підтверджується, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 13 140,38 грн. на рахунок станції технічного обслуговування.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №43881 від 18.12.2014р. добровільного страхування наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 16.02.2015р. Печерського районного суду міста Києва по справі №757/2486/15-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 14.01.2015р. у Печерському районі міста Києва на вул.Липській за участю транспортних засобів 1. Honda CR-V, державний номер АА 7070 ІМ та 2. Audi, державний номер АА 8626 СІ, визнано Падерна Дмитра Юрійовича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №34935 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Audi, державний номер АА 8626 СІ застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом №АС9742959.

За приписами ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/8557/15-г. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/10930 від 15.04.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України, представленої на виконання вимог ухвали від 08.04.2015р. господарського суду м.Києва, за полісом №АС9742959 Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Audi, державний номер АА 8626 СІ. Наведеним полісом встановлено нульовий розмір франшизи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи, а саме, довідка №34935 про дорожньо-транспортну пригоду, довідка №7/2-28/10930 від 15.04.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Audi, державний номер АА 8626 СІ саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду звернення Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» є обґрунтованим.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 08.04.2015р. та від 22.04.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази виплати позивачу страхового відшкодування в сумі 13 140,38 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.01.2015р.

Проте, як вказувалось вище, відповідачем своєї правової позиції по суті спору викладено не було, витребуваних судом доказів не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в сумі 13 140,38 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 13 140,38 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, буд.77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м.Київ, Подільський район, вул.Електриків, буд.29А, ЄДРПОУ 20842474) страхове відшкодування в сумі 13 140,38 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.05.2015р.

Суддя М.О. Любченко