Рішення № 44342071, 20.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/96/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015 Справа № 908/2447/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Пилипенко А.В.

За участю представника позивача - Цацуліна Т.О., довіреність №18114-4/63 від 18.11.2014 р.; від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2447/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО», м. Горлівка Донецької області (скорочено ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»);

до відповідача: Комунального підприємства «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ», м. Маріуполь Донецької області (скорочено КП «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 09.04.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/96/15, засідання господарського суду призначено на 20.05.2015 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заявлено позовні вимоги до КП «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ» про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №2095 від 30.09.2004 р. у розмірі 24595,99 грн., з якої 21663,13 грн. борг за активну електроенергію за період з серпня - по грудень 2014 р.; 143,79 грн. - 3% річних за період з 23.08.2014 р. по 31.01.2015 р., 1477,23 грн. інфляційні втрати та 1311,84 грн. пеня за період з 23.08.2014 р. по 31.01.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що взяті зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії №2095 від 30.09.2004 р стосовно оплати відповідачем належним чином не виконуються. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. ст.1, 2, 12, 54, 55, 56, 58 ГПК України, ст. ст. 1. 3, 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та умовами Договору №2095 від 30.09.2004 р.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові.

КП «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних, посилаючись на таке.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Прийняттям вищевказаного Указу Президента зумовило проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України.

В результаті проведення антитерористичної операції була пошкоджена насосна станція відповідача, загиблі працівники підприємства. У зв'язку з надзвичайною ситуацією був зупинений канал Сіверський Донець - Донбас та припинена подача води промисловим підприємствам; скорочена подача питної води безпосередньо населенню, а також повністю припинена подача питної води населенню та юридичним особам окремих міст, сіл, селищ Донецької області.

Нестабільна ситуація в Донецькій області, військові зіткнення, реальна погроза життю людей, втрата матеріальних цінностей призвели до нестабільності в роботі відповідача, у зв'язку з чим підприємство не мало можливості виконувати свої договірні зобов'язання по наданню послуг централізованого (питного та технічного) водопостачання та водовідведення.

Підтверджені Висновком Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014 р. №2005/12.12-03. обставини призвели до різкого падіння рівня надходження грошових коштів від контрагентів. |

Крім того, Сертифікатом (Висновком) №1201 про настання обставин непереборної сили від 29.10.2014 р. №4260/05-4 Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 р. Слов'янському регіональному виробничому управлінню КП «Компанія «Вода Донбасу» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Сертифікатом (висновком) №1735 Торгово - промислової палати України від 25.11.2014 р. №5270/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 р. КП «Компанія «Вода Донбасу» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів та також зазначено про неможливість встановити дату закінчення терміну цих обставин.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе,; що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Норма ст. 218 ГК України вказує на підставу господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин - вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наведеного вбачається, що оскільки для КП «Компанія «Вода Донбасу» виникли обставини які не залежали від її волі - обставини непереборної сили (форс-мажор), тому відсутня її вина у порушенні зобов'язання перед позивачем, що звільняє відповідача від відповідальності за таке порушення.

Крім того, згідно ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» N 554-Р/ від 20.02.2003 - на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, а згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 р. №85-VIII встановлюється мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 вказаного Закону встановлюються додаткові гарантії щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Звертає увагу суду на те, що станом на 01.11.2014 р. заборгованість по заробітній платі та ЄСВ на підприємстві склала 79288095 грн., в тому числі заборгованість по єдиному соціальному внеску - 23333064,58 грн.

Клопотанням №05/733 від 15.05.2015 р., що надійшло до суду електронною поштою та зареєстровано в журналі реєстрації електронної пошти за №06-04/1775 від 15.05.2015 р., відповідач просить суд при винесені рішення по даній справі розстрочити виконання рішення суду на 3 роки, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства та на підтвердження обставин непереборної сили (форс - мажор) для КП «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ» з 10.06.2014 р. щодо невиконання своїх договірних зобов'язань по наданню послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які підтверджено Висновком Донецької Торгово - промислової палати від 03.07.2014 р. №2005/12.12 -3.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» проти доводів відповідача заперечує з підстав, що викладені у запереченнях №51юр-874/15 від 19.05.2015 р. (на відзив) та №51-юр-875/15 від 19.05.2015 р. (на клопотання щодо надання розстрочки).

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2004 р. між ВАТ «Донецькобленерго» (згідно Статуту, зареєстрованого 30.03.2012 р. змінювалась назва на ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» та останній на ПАТ «ДТЕК «ДОНЕЦЬКОЛБЕНЕРГО», Постачальник, позивач) та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет» (згідно п. 1.2 Статуту, зареєстрованого 03.09.2007 р., правонаступником є Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», Споживач, відповідач у справі) було укладено Договір про постачання електричної енергії №2095 (надалі - Договір №2095), за умовами якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (Розділ 1 Договору №2095).

Згідно з п. 2.2.3 вказаного Договору, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та №6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідальність сторін визначено розділом 4 Договору №2095.

Згідно до п. 7.5 Договору №2095, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатку №6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи:

Акт про використану електричну енергію, за підписом уповноваженої особи Споживача та завірений печаткою; акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою.

Відповідно до п. 9.4 Договору №2095 (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2009 р. до Договору №2095) термін дії договору продовжено до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Зазначений Договір підписано сторонами з урахуванням Протоколу розбіжностей від 04.11.2004 р.

В позовній заяві позивач зазначає, що у період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. відповідачем отримано активної електроенергії в обсязі 17374 кВт/г, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).

Отримані відповідачем рахунки за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року за спожиту активну електроенергію на загальну суму 21663,13 грн. залишено без виконання.

Стягнення з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. у розмірі 21663,13 грн.; 3% річних у розмірі 143,79 грн. за період з 23.08.2014 р. по 31.01.2015 р., інфляційних втрат у розмірі 1477,23 грн. та пені у розмірі 1311,84 грн. за період з 23.08.2014 р. по 31.01.2015 р. є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (із змінами та доповненнями), договір про поставку електричної енергії є основним документом, який регламентує відношення між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, і визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін.

Відповідно до п. 1.3 Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю - продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У п/п. 10.2 п. 10 Правил зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків.

Відповідно до п. 2 Додатку №5 в редакції Додаткової угоди від 18.02.2014 р, сума коштів, яку має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається наступним чином: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюються до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити Споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобі обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на підставі виставленого Постачальником рахунку, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно з п. 3 Додатку №5 до Договору №2095, оплата отриманого споживачем рахунка повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів від дня отримання рахунку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримані відповідачем рахунки на оплату згідно Актів приймання - передавання товарної продукції за період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р., що містяться у матеріалах справи відповідачем належним чином не виконано. Доказів сплати заборгованості на час розгляду справи у суді відповідачем не надано, а відтак сума боргу у розмірі 21663,13 грн. за спожиту електричну енергію у період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. підлягає задоволенню.

Позивачем окрім вимоги про стягнення заборгованості заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1311,84 грн. за період з 23.08.2014 р. по 31.01.2015 р., 3% річних у розмірі 143,79 грн. за період з 23.08.2014 р. по 31.05.2015 р. та інфляційних втрат у розмірі 1477,23 грн. за період з вересня 2014 р. по січень 2015 р.

Згідно з п. 4.2.1 Договору №2095, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків за електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Перерахувавши розрахунок пені суд дійшов висновку, що її розмір пораховано вірно, а тому задоволенню підлягає пеня у розмірі 1311,84 грн. за період з 23.08.2014 р. по 31.01.2015 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат є правомірною.

Перерахувавши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є вірним, а відтак 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 143,79 грн. за період з 23.08.2014 р. по 31.01.2015 р.

Розрахунок інфляційних втрат пораховано вірно, тому підлягають задоволенню інфляційні втрати у розмірі 1477, 23 грн. за період з вересня 2014 р. по січень 2015 р.

Доводи відповідача щодо неправомірного нарахування 3% річних, пені, та інфляційних втрат, посилаючись на ст. 2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 31.01.2015р. № 85-УІІІ, згідно якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, судом до уваги не приймаються, оскільки період нарахування позивачем пені здійснено до набрання вказаного Закону чинності (набрання чинності закону 07.02.2015 р.).

Посилання відповідача на настання обставин непереборної сили, які підтверджено Висновком Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року та Сертифікатом торгово-промислової палати України № 1735 від 25.11.2014 року, судом відхиляються з урахуванням наступного.

Згідно статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В той же час, відповідно до ст. 11 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень регіональних торгово-промислових палат.

Таким чином, висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили, враховуючи таке.

Згідно з п. 6.12 Регламенту ТПП «Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 (далі - Регламент) передбачено вимоги до сертифікату. Так, Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.

Сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014 р. не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за договором про постачання електричної енергії №2095 від 30.09.2004 року, що є підставою на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до п. 4.3.2 Договору №2095 сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили.

В даному випадку відповідачем не надано доказів письмового звернення до позивача про неможливість виконання взятих зобов'язань за Договором №2095.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

В даному випадку відповідачем не надано доказів письмового звернення до позивача про неможливість виконання взятих зобов'язань за Договором №2095.

Стосовно клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на три роки.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування своїх вимог щодо надання розстрочення виконання рішення відповідач вказує на скрутне фінансове становище.

Позивач у зверненні №51юр-875/15 від 19.05.2015 р. проти надання розстрочки заперечує, посилаючись також на скрутне фінансове становище. В якості доказу надано довідку про дебіторську заборгованість, за якою станом на 01.052015 р. дебіторська заборгованість ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» складає 3759269037 грн., а саме: 397882554 грн. (заборгованість за активну електроенергію населення); 285066855 грн. (заборгованість за активну електроенергію юридичних осіб); 46598712 грн. (заборгованість за реактивну електроенергію юридичних осіб); 29720916 грн. (транспортування). Постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі укладених Договорів з ДП «Енергоринок», зокрема за Договором №4863/01 від 19.08.2008 р. та ненадходження від відповідача грошових коштів за спожиту електричну енергію за Договором №2095, яку позивач купує у ДП «Енергоринок» ставить в залежність невиконання ним взятих зобов'язань за Договором №4863/01 від 19.08.2008 р. та як наслідок сплати штрафних санкцій. Згідно копії акту звірки станом на 01.02.2015р. заборгованість ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» перед ДП «Енергоринок» складає близько 4 млрд. грн. та ДП «Енергоринок» пред'явлені вимоги про сплату пені та штрафів.

Отже, дослідивши фінансовий стан обох сторін та враховуючи заперечення позивача суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про надання розстрочення виконання рішення слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ» ( 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця К. Лібкнехта, буд. 177 а, код ЄДР 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, проспект Леніна, буд. 11; фактична адреса: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Войніч, буд. 2, код ЄДР 00131268) заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. у розмірі 21663 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 13 коп., пеню у розмірі 1311 (одна тисяча триста одинадцять) грн. 84 коп.; 3% річних у розмірі 143 (сто сорок три) грн. 79 коп., інфляційні нарахування у розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя Хуторной В.М.