Рішення № 44342044, 14.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/17/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 справа № 908/584/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, місто Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101)

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2)

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» (83030, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Носівець В.В.,

Представники сторін:

від позивача: Самокиша В.Ю., довіреність № 23-12/14-34 від 23.12.2014 р., паспорт серія СМ № 499345 від 09.01.2003 р.;

від відповідача-1: Саланська І.Л., довіреність № б/н від 20.03.2015 р., паспорт серія СЮ № 304783 від 12.06.2013 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 29.01.2015 року звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про витребування майна з чужого незаконного володіння у зв'язку із закінченням строку лізингу вантажного автомобіля МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672 державний номер АА0351СТ у червні 2012 р. за договором фінансового лізингу № L646-03/07 від 26.04.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 15, 16, 193, 316, 317, 319, 321, 387, 391, 400, 509, 806, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Ухвалою суду від 30.01.2015 року порушено провадження у справі № 908/584/15-г, присвоєно справі номер провадження 18/17/15, судове засідання призначене на 25 лютого 2015 року. Розгляд справи відкладався на 19.03.2015 р. Ухвалою суду від 19.03.2015 р. строк розгляду спору продовжено, засідання призначено на 09.04.2015 р. Ухвалою суду від 09.04.2015 р., в порядку ст. 24 ГПК України, залучено до участі у справі в якості другого відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ"; розгляд справи розпочато заново; судове засідання призначено на 14.05.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Справа розглянута судом за наявними у ній документальними доказами; її розгляд закінчений 14.05.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача через канцелярію суду 12.05.2015 р. надійшов супровідний лист з копію акту огляду від 02.09.2014 р. та роздруківкою з сайту УДППЗ «Укрпошта». В листі позивач зазначав, що предмет лізингу вантажний автомобіль МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672, власником якого є ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», був оглянутий у м. Пирятин, про що складено відповідний акт та здійснена фотофіксація, та що є спростуванням тверджень відповідача-1 про передачу цього автомобіля на зберігання відповідачу-2. Також зазначав, про неможливість направлення копії позовної заяви ТОВ "Торг-Строй Компанія", як то зобов'язано судом в ухвалі від 09.04.2015 р. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, наданих 17.03.2015 року (арк.с. 64-65) та 08.04.2015 року (арк.с. 87-90), просив їх задовольнити. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав безпідставне утримання майна відповідачем-1, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № L646-03/07 від 26.04.2007 р., внаслідок закінчення строку лізингу у червні 2012 року. В обґрунтування правової позиції посилався на ст.ст. 15, 16, 193, 316, 317, 319, 321, 387, 391, 400, 806 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Представник відповідача-1 підтримав заперечення на позов, які викладені у відзиві вих. № 13/03-20 від 13.03.2015 р. та відзиві від 14.05.2015 р. В обґрунтування заперечень посилався на необґрунтованість застосування позивачем положень ст. 397, 400 ЦК України, які визначають суб'єкта права володіння чужим майном та обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі яка має на нього право власності чи інше право, оскільки між сторона існують правовідносини, які регулюються умовами договору лізингу. Звертав увагу суду, що підприємство відповідача-1 фактично сплатило вартість предмету лізингу, але позивач не здійснив його передачу у власність, мотивуючи тим, що лізингові платежі він отримав не у повному обсязі. Спір з цього приводу до даного моменту знаходиться на вирішенні господарського суду Донецької області, який розглядає відповідну справу. Також зазначав про хибне ототожнення позивачем понять «строк виконання зобов'язання» та «строк дії договору», у зв'язку з чим, позивач помилково дійшов висновку, що зі спливом строку сплати лізингових платежів минув строк дії договору. Вважав, що позивач, звернувшись з віндикаційним позовом жодним чином не довів, що відповідач-1 є незаконним та недобросовісним володільцем предмету лізингу. Представник відповідача-1 повторно клопотав про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 908/2280/15-г за позовом ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» до ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» про витребування майна, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № L646-03/07 від 26.04.2007 р. автомобіль МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672 з незаконного володіння і передання його у володіння ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», та набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування клопотання відповідач-1 посилався на те, що ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» на теперішній час фактично не володіє майном щодо якого заявлено позовні вимоги про витребування. Так, у зв'язку з виникненням з травня 2014 року непередбачуваних обставин - діяльності терористичних організацій та проведення ними воєнних дій на території міста Донецька та області (фактично обставин непереборної сили), виникла реальна загроза значного пошкодження або повної втрати цього майна, яке є предметом лізингу, задля недопущення цього та з метою збереження майна підприємство відповідача-1, уклавши з ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» договір б/н від 03.06.2014 р. та відповідний акт приймання-передачі № 1 від 03.06.2014 р, передало йому дане майно на відповідальне зберігання строком до 30 грудня 2014 року. ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» 08 січня 2015 року звернулось до ТОВ ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» з письмовою вимогою вих. № 08/01-15 від 08.01.2015 р. повернути майно у зв'язку із закінченням терміну відповідального зберігання, але отримало у відповідь лист № 03/01/15 від 09.01.2015 р. про те, що відповідач фізично не може це зробити у встановлені терміни, мотивуючи це відсутністю власних співробітників у місці його зберігання в м. Донецьку та проходження періодичних воєнних дій у цієї місцевості. До даного часу ТОВ ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» не повернуло зазначене майно. Таким чином ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» на теперішній час не володіє майном, щодо витребування якого ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» заявлено позовні вимоги. З метою захисту свого права відповідачем-1 спрямовано позов до господарського суду Запорізької області про витребування з незаконного володіння відповідача-2 предмету лізингу і передачу його у володіння відповідача-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з п 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Лізинг Аваль» у справі № 908/584/15-г, ґрунтуються на невиконанні відповідачем-1 обов'язку щодо повернення майна - предмета лізингу, у зв'язку з чим лізингова компанія звернулась з позовом до господарського суду про витребування цього майна. Розгляд справи про витребування лізингоодержувачем майна з володіння особи (ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ»), якій таке майно передано на зберігання не зумовлює неможливість розгляду даного спору. Захист права лізингодавця на повернення об'єкту лізингу не може залежати від виконання зобов'язань зберігача відносно лізингоодержувача, і обґрунтованість таких вимог має бути досліджено судом при розгляді позову про витребування спірного майна у зобов'язаної сторони - лізингоодержувача.

Представник позивача проти клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі заперечив.

Оцінивши надані документи та враховуючи пояснення присутніх представників сторін, суд відхилив клопотання про зупинення провадження.

Представник відповідача-2 (ТОВ ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ») в судове засідання не з'явився, вимоги суду, що викладені в ухвалі не виконав, будь-яких письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог суду не надав, поважності причин невиконання вимог суду та неявки представника в судове засідання не зазначив.

Заслухавши представників позивача та відповідача-1, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (лізингоодержувач, відповідач-1 у справі) 26.04.2007 р. уклали договір фінансового лізингу № L646-04/07 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року (п. 1.2 договору).

Порядок сплати лізингових платежів визначено розділом 4 договору.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лізингоодержувачем авансового платежу згідно графіку платежів і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до п. 5.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору № L646-04/07), лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Згідно Специфікації від 26.04.2007 р. (Додаток № 2 до договору) предметом лізингу є вантажний автомобіль МАN 26413 ціною 344637,25 грн.

Про факт передачі позивачем та отримання відповідачем предмету лізингу за договором № L646-04/07 свідчить акт приймання-передачі від 22.06.2007 р. предмета лізингу, підписаного сторонами (арк.с. 20).

Згідно графіку платежів від 26.04.2007 р. (додаток № 1 до договору) кількість періодів лізингу становить 60 місяців, тобто, з урахуванням п. 5.4 Загальних умов фінансового лізингу, з липня 2007 р. по червень 2012 р. з щомісячним платежем 7239,02 грн.

Угодою про внесення змін до договору № L646-04/07 сторонами у зв'язку із збільшенням вартості предмету лізингу за договором купівлі-продажу від 26.04.2007 р. № Р632-04/07 та на підставі п. 3.2 договору сторони вирішили внести зміни в п. 3.1 розділу 3 договору виклавши його в наступній редакції: «Вартість предмета лізингу становить 376216,20 грн., у т. ч. 20% ПДВ".

В подальшому додатковими угодами до договору сторонами неодноразово вносились зміни до додатку № 1 «Графік платежів», востаннє 04.05.2011 року.

Додатковою угодою від 28.02.2014 р. до договору фінансового лізингу сторони домовились, що підписанням цієї Угоди лізингоодержувач визнає наявність заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити її в розмірі та строк до 31.12.2014 р., за графіком, який наведений в таблиці пункту 1.1. цієї Угоди.

Згідно з п. 1.3 додаткової угоди від 28.02.2014 р., виконання зобов'язання/боргових зобов'язань лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї Додаткової угоди, є відстроченим. Встановлено кінцеву дату виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 31.12.2014 р. (зобов'язання повинні бути виконанні не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 28.02.2014 р., сторони дійшли згоди, що зобов'язання лізингоодержучава перед лізингодавцем припиняються, після повного та належного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, визначених п. 1.1 цієї Угоди, та у разі сплати викупної вартості предмету лізингу в строк та у розмірі, визначеними договором купівлі-продажу (викупу).

Відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» станом на 23.01.2015 р. несплачена вартість предмета лізингу, який знаходиться у користуванні ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» за договором № L646-04/07 складає 211548,81 грн. (арк.с. 38).

Порушення відповідачем-1 зобов'язань за договором № L646-04/07 та додатковою угодою від 28.02.2014 р. до нього стало підставою для звернення позивача за захистом порушених прав та законних інтересів з позовом до суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню щодо відповідача-1.

Господарські правовідносини позивача та відповідача-1 регулюються умовами договору фінансового лізингу № L646-04/07 від 26.04.2007 р., положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про фінансовий лізинг» тощо.

Так, приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Правова природа договору фінансового лізингу № L646-03/07 від 26.04.2007 р. відповідає його назві.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно п. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями п. 1 ст. 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями ст. 292 ГК України встановлено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Дані вимоги стосовно строку лізингу визначені ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме: строк лізингу повинен бути визначений сторонами у договорі фінансового лізингу; строк лізингу не може бути меншим одного року.

Отже, строк лізингу - це термін, в період якого відповідач мав право володіти та користуватись предметом лізингу, тобто утримувати у себе спірне майно, цей строк не слід ототожнювати із строком дії договору фінансового лізингу.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу (а не строку договору, як вважає відповідач-1), а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Строк лізингу за договором № L646-04/07 закінчився у червні 2012 р.

Зобов'язання відповідача щодо повернення предмета лізингу за закінченням строку лізингу встановлене вимогами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідач доказів виконання вказаного зобов'язання не надав, хоча у вересні 2014 р. предмет лізингу перебував у м. Пирятин, де 02.09.2014 р. оглядався позивачем, за результатами чого складений відповідний акт огляду.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги лізингодавця про витребування спірного майна від лізингоодержувача підлягають задоволенню у відповідності до спеціальної норми - п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Порушення права позивача пов'язано з позбавленням його можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позивачем визначені всі норми права, які, на його думку, можуть призвести до відновлення його порушеного права. Приймаючи до уваги рекомендації Вищого господарського суду України, які викладені в абзаці 7. п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» де роз'яснено, що господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, суд, в даному випадку, застосував ті норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Спростовуючи аргументи відповідача-1 стосовно необхідності пред'явлення даних позовних вимог до володіючої предметом лізингу особи, тобто відповідача-2, суд зазначає, що дійсно віндикаційний позов - це позов не володіючого власника до фактичного володільця майна про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Такий позов може мати місце лише за наявності таких умов: необхідно, щоб власник був фактично позбавлений володіння; щоб майно, яке належить власнику, збереглося в натурі, а не було спожито чи перероблено; віндикація можлива лише до індивідуально-визначеного майна, оскільки власник може вимагати повернення майна, яке належить йому на праві власності; позивач і відповідач не повинні знаходитися у зобов'язальних відносинах щодо цього майна.

В позовній заяві позивач вказує на те, що після закінчення строку лізингу відповідач до теперішнього часу не повернув предмет лізингу позивачеві та продовжує ним користуватися, чим порушує його право власності. Предметом спору у даній справі є витребування з незаконного володіння предмету лізингу та передача його позивачу.

В даному випадку позивачем обрано той спосіб захисту порушеного права, який є найбільш ефективним з точки зору можливості відновлення своїх правомочностей та реального виконання судового рішення. Підставою захисту свого порушеного права, серед іншого, правильно обрано невиконання відповідачем-1 своїх господарських зобов'язань.

Укладення договору зберігання відповідачем-1 та ТОВ «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» (відповідач-2) 03.06.2014 р. не припиняє зобов'язань ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» за договором № L646-04/07 щодо передання предмету лізингу ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» після закінчення строку лізингу.

Захист права лізингодавця на повернення об'єкту лізингу не залежить від виконання зобов'язань зберігача відносно лізингоодержувача.

Відповідач-1 документально не довів належне виконання зобов'язання щодо повного та своєчасного внесення лізингових платежів, і, відповідно, сплати викупної ціни предмета лізингу, що б, в свою чергу, було підставою для отримання права власності на нього, що підтверджується довідкою позивача від 04.03.2015 року, згідно якої за період з 28.02.2014 р. по 06.06.2014 р. грошові кошти на поточний рахунок товариства № 2600514928 від ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» не надходили; Додатковою угодою від 28.02.2014 р. до договору за якою відповідачем-1 визнано заборгованість та строк її погашення (арк.с. 78); відсутнстю документальних доказів погашення боргу відповідачем-1. Посилання на судову справу, яка розглядається господарським судом Донецької області щодо сплати вартості предмета лізингу, є непідтвердженими, оскільки не визначено її сторін, номера, дати порушення, предмету спору тощо.

Доводи відповідача-1 щодо правомірного перебування у нього предмету лізингу внаслідок поновлення договору фінансово лізингу на строк, який був раніше встановлений договором судом відхилені, оскільки договором № L646-04/07 не передбачено можливість його пролонгації на той же строк і на тих самих умовах. Сторонами після червня 2012 р. не укладалися додаткові угоди до договору щодо продовження строку лізингу та, як наслідок, не визначався порядок погашення вартості предмета лізингу.

Лізинговий платіж є змінною величиною, який включає в себе декілька складових, сума яких залежить саме від строку лізингу (термін користування предметом лізингу).

Отже, при укладенні договору фінансового лізингу на новий строк, розмір лізингових платежів, який, понад інших істотних умов договору, є істотною умовою договору фінансового лізингу, повинен бути окремо визначений, що унеможливлює пролонгацію договору фінансового лізингу на той же строк на тих же умовах.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів повернення позивачу предмету лізингу - вантажного автомобіля МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672 державний номер АА0351СТ, суду не надав.

Враховуючи той факт, що підставою для звернення позивача з позовом до суду є порушення ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» зобов'язань за договором фінансового лізингу № L646-04/07 від 26.04.2007 р., який є двостороннім правовчином, суд відмовляє в позові щодо ТОВ «Торг-Строй компанія», оскільки по-перше, ця юридична особа не знаходиться у правовідносинах з позивачем; по-друге: відсутні докази порушення прав та законних інтересів діями або бездіяльністю ТОВ «Торг-Строй компанія» по відношенню до позивача на підставі договору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) та передати товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) вантажний автомобіль МАN 26413 шасі WMАН23ZZ54М378672 державний номер АА0351СТ. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 4230,98 грн. (чотири тисячі двісті тридцять грн. 98 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. Відмовити в позові щодо ТОВ «Торг-Строй компанія».

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 21 травня 2015 р.