Рішення № 44341993, 14.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/37/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 Справа № 908/1631/15-г

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 464539,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Целуйко С.В., довіреність №5 від 03.01.2015р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" з позовом до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення за договором №641 від 26.07.2013р. заборгованості у розмірі 332000,40 грн., пені - 25604,96 грн., 3% річних - 11515,41 грн., інфляційних втрат - 95418,68 грн., усього - 464539,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.07.2013р. між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" та КП "Компанія "Вода Донбасу" було укладено договір №641. Відповідно до договору позивач зобов'язався виконати гідродинамічне очищення фекальної каналізації міста Добропілля. Позивач 07.08.2013р. виконав роботи на загальну суму 332000,40 грн. Відповідач виконані роботи не оплатив. Станом на 10.03.2015р. сума основного боргу за виконані роботи складає 332000,40 грн. За прострочення оплати боргу позивач нарахував пеню в сумі 25604,96грн. за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р., 3% річних в сумі 11515,41 грн. за період з 01.01.2014 р. по 26.02.2015 р. та інфляційні втрати в сумі 95418,68 грн. за період з січня 2014 року по січень 2015 року.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 625, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/37/15 та призначено розгляд справи на 16.04.2015р. Ухвалою суду від 16.04.2015р. виправлено описку у вступній частині ухвали господарського суду Запорізької області від 19.03.2015р. при зазначені предмета спору та відкладено розгляд справи на 14.05.2015р.

В судовому засіданні 14.05.2015р. був присутній представник позивача, за заявою якого фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Від відповідача 16.04.2015р. надійшли письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений проект договору №641 на послуги з гідродинамічного очищення фекальної каналізації міста Добропілля на суму 335000,00 грн. В проекті, який наданий відповідачу, дати укладання договору не значиться. Позивачем були виконані роботи на загальну суму 332000,40 грн., проте в актах приймання виконаних робіт по формі №КБ-2в не зазначена дата та в інших додатках до договору також. Також відповідач зауважує, що внаслідок бойових дій починаючи з 10.06.2014р. неодноразово зупинялась робота підприємства. Ці обставини призвели до унеможливлення виконання підприємством своїх договірних зобов'язань з виконання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до різкого падіння рівня надходження грошових коштів. Дані обставини прийняті як форс-мажорні та підтверджені Висновком Донецької Торгово-промислової палати від 03.07.2014р. №2005/12/12-03; Сертифікатом №1735 Торгово-промислової палати м. Київ від 25.11.2014р. №5270/05-04; Сертифікатом №1736 Торгово-промислової палати м. Київ від 25.11.2014р. №5268/05-04. Внаслідок скрутного фінансового становища у відповідача виникла кредиторська заборгованість станом на 27.03.2015р. в сумі 7447,4 тис. грн. Дані обставини також прийняті як форс-мажорні та підтверджені Сертифікатом №1215 Торгово-промислової палати м. Київ від 29.10.2014р. №4246/05-4. У зв'язку з відсутністю фінансування відповідач звертався до органів місцевого самоврядування з метою отримання фінансової допомоги на оплату здійснених послуг за договором. Фінансування даних послуг планувалося здійснити за рахунок місцевого бюджету, проте кошти на даний вид робіт були заплановані лише в 2014 році. Позивач погодився та перепідписав договір. Так був укладений договір №14-23 від 08.04.2014р. В зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування позивач погодився на часткову оплату наданих послуг та узгодив договір №14-32 від 05.06.2014р. на суму 83731,20 грн. та договір №14-45 від 07.07.2014р. на суму 83144,40 грн., проте гроші з бюджету на оплату цих договорів отримані не були. Враховуючи викладене, відповідач вважає договір №641 від 26.07.2013р. та довідку про вартість виконаних робіт не належним та не допустимим доказами, оскільки позивач самостійно погодився переукласти договір та змінити дату підписання договору на більш пізній термін, а також відповідач вважає, що термін сплати основного боргу слід розраховувати від дати складання договорів №14-32 від 05.06.2014р. та №14-45 від 07.07.2014р. За таких обставин відповідач просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.

Від позивача 13.05.2015р. надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача, в яких позивач зазначає, що відповідно до п. 3.3 договору №641 обов'язок відповідача щодо погашення заборгованості виник з 01.01.2014р. У відповідача було майже півроку відстрочки для закладення у свій бюджет нового фінансового зобов'язання для погашення заборгованості перед позивачем. Натомість відповідачем не було зроблено жодних заходів. Відповідно до п. 8.2 договору №641 від 26.07.2013р. у разі виникнення обставин непереборної сили сторона повинна протягом 5 днів будь-якими засобами сповістити про них іншу сторону з додатком документів, виданих уповноваженими державними органами, які підтверджують факт настання зазначених обставин. У разі невиконання зазначених умов сторона не отримує право посилання на форс-мажорні обставин. Впродовж 2014 року з моменту настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач, останнім не було належним чином виконано умов п. 8.2 договору №641 від 26.07.2013р. Щодо факту перепідписання договору №641 позивач зазначає, що жодних перепідписань з боку позивача не було. Між сторонами по справі укладалися інші договори на виконання однорідних робіт, оскільки фекальна каналізація забруднюється періодично та потребує постійного обслуговування.

В судовому засіданні 14.05.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

26.07.2013р. між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" (підрядник) та КП "Компанія "Вода Донбасу" (замовник) укладено договір №641.

Відповідно до п. 1.1 цього договору замовник доручаєё а підрядник зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: гідродинамічне очищення фекальної каналізації міста Добропілля.

Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити роботи, зазначені в п.1.1 цього договору (п. 1.2 договору).

У п. 1.2 договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 335000,00 грн., у тому числі з ПДВ (20%) 55833,33 грн. Кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в акті (ах) виконаних робіт форми №КБ-2в та довідці №КБ-3 (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника, але не пізніше 31 грудня 2013р.

У п. 12.1 договору закріплено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

Отже, на момент розгляду справи умови договору є чинними в частині розрахунків за виконані роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи по гідродинамічному очищенню фекальної каналізації м. Добропілля виконані на загальну суму 332000,40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за VIII 2013р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за VIII 2013р., які підписані сторонами 07.08.2013 р.

У зв'язку з неоплатою відповідачем виконаних робіт на суму 332000,40 грн. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 332000,40 грн., пені - 25604,96 грн., 3% річних - 11515,41 грн., інфляційних втрат - 95418,68 грн.

Правовідносини сторін врегульовані договором підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 3.3 договору відповідач не здійснив розрахунок за виконані роботи протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт, але не пізніше 31.12.2013 р., внаслідок чого з 01.01.2014 р. утворилась заборгованість в розмірі 332000,40 грн.

Доказів сплати боргу в розмірі 332000,40 грн. відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 332000,40 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати за виконані роботи позивачем нараховані 3% річних за період з 01.01.2014р. по 26.02.2015р. в сумі 11515,41 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 року по січень 2015 року в сумі 95418,68 грн.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 11515,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 95418,68 грн. визнані обґрунтованими.

Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11515,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 95418,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

За прострочення оплати виконаних робіт позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. в сумі 25604,96 грн.

Пеня нарахована в межах шестимісячного терміну нарахування пені.

Розрахунок пені судом перевірений і вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 25604,96 грн. визнані обґрунтованими.

Доводи відповідача щодо переоформлення договору підряду від 26.07.2013 р. №641 в 2014 році на інших умовах не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Так, надані позивачем акт виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт підписані сторонами 07.08.2013 р. з посиланням на договір від 26.07.2013 р. №641. Тобто роботи виконані в 2013 році на умовах договору підряду від 26.07.2013 р. №641. В наданих відповідачем договорах на виконання робіт з гідродинамічного очищення фекальної каналізації № 14-23 від 08.04.2014 р., № 14-32 від 05.06.2014 р., № 14-45 від 07.07.2014 р. немає посилань на те, що вони укладені як нова редакція договору підряду від 26.07.2013 р. №641, посилань на цей договір вони взагалі не містять. Позивач зазначає, що жодних перепідписань договору з боку позивача не було. Між сторонами по справі укладалися інші договори на виконання однорідних робіт, оскільки фекальна каналізація забруднюється періодично та потребує постійного обслуговування. Отже, доводи відповідача про зміну умов та строків оплати робіт є недоведеними.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини у якості підстави для звільнення його від відповідальності за порушення строків розрахунків суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 14-1 Закону України від 02.12.1997р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею

регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Надані відповідачем висновки Торгово-промислової палати України про визнання форс-мажорних обставин не підтверджують настання форс-мажорних обставин саме по укладеному між сторонами договору та згідно з його умовами, оскільки складені вони з інших підстав (щодо строків подання податкової декларації, щодо справляння податків та обов'язкових платежів).

Фактично відповідач посилається на неможливість виконання зобов'язання у зв'язку з відсутністю в нього грошових коштів, а не через військові дії, факт проведення яких засвідчений висновками торгово-промислової палати. Однак відсутність у боржника необхідних коштів не є форс-мажорною обставиною.

Крім того, відповідно до цих висновків непереборні обставини виникли в червні 2014 року, а роботи мали бути оплачені до 31.12.2013 р. Тобто зазначені обставини не існували на момент настання строку виконання зобов'язання з оплати робіт за договором і не перешкоджали виконанню цих зобов'язань.

Також в пунктах 8.2, 8.3 договору сторони погодили, що у разі виникнення обставин непереборної сили сторона повинна протягом 5-ти днів будь-якими засобами сповістити про них іншу сторону з додатком документів, виданих уповноваженими органами, які підтверджують факт настання зазначених обставин. У разі невиконання зазначених умов сторона не отримує право посилання на форс-мажорні обставини. термін виконання зобов'язань за договором автоматично продовжується на час дії вищезазначених обставин непереборної сили за умови своєчасного повідомлення щодо настання названих обставин.

Відповідач не надав доказів повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили обставин, тому зазначені умови договору не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене, суд не знайшов підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Разом із цим суд дійшов висновку зменшити розмір присудженої до стягнення пені, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.1 статуту комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» метою діяльності товариства є централізоване забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ, які передані в безстрокове відокремлене користування, у відповідності з вимогами технічної документації та правил експлуатації, санітарних норм і правил; надання послуг споживачам води на договірній основі для забору води з водосховищ, які знаходяться на балансі підприємства, та мають дозвіл на спеціальне водокористування, виданий відповідними державними органами; збору та очищення стічних вод; надання послуг водовідведення.

Відповідно до висновку Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014 р. №2005/12.12-03 КП «Компанія «Вода Донбасу» є природним монополістом на ринку Донецької області з надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Єдиним джерелом централізованого водопостачання Донецької області є канал Сіверський Донець-Донбас. Альтернативних джерел питної та технічної води для населення і підприємств Донецької області немає.

Таким чином, господарська діяльність відповідача має важливе соціальне значення.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Зазначеним Указом Президента України було обумовлено проведення антитерористичної операції на сході України, в тому числі в регіоні розташування комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (Донецька область).

Наказом Антитерористичного центру при службі безпеки України від 07.10.2014 р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" визначено, що антитерористична операція проводиться в Донецькій області з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 р. №638-IV антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Відповідач вказує, що внаслідок бойових дій неодноразово зупинялися в результаті пошкоджень основних гідротехнічних і водопровідних споруд канал «Сіверський Донець-Донбас», Південно-Донбаський водопровід, Другий Донецький водопровід, а також водопроводів з водозаборами з каналу «Сіверський Донець-Донбас», Південно-Донбаський водопровід і регулюючих водосховищ), періодично припинялася робота фільтрувальних станцій. В результаті зупинок каналу була повністю або частково припинена подача технічної води на промислові підприємства. Тривалі відключення систем водопостачання в 71 пункті Донецької області з населенням 921 тис. мешканців обумовили відсутність питаного водопостачання понад 3 доби, а також часткові обмеження водопостачання у населених пунктах з населенням 2,342 млн. мешканців кваліфіковані Державною службою України з надзвичайних ситуацій як надзвичайна ситуація техногенного характеру державного рівня згідно експертного висновку № 8-2014.

Оскільки Добропільське ВУВКГ є відокремленим підрозділом КП «Компанія «Вода Донбасу», працює у єдиному циклі з іншими відокремленим підрозділами по забору, перекиданню, виробництву та постачанню питної та технічної води у Донецькій області, а також фактично є останньою ланкою у південному напрямку технологічної схеми підприємства, пошкодження будь-яких виробничих потужностей, що розташовані в інших адміністративних одиницях Донецької області (канал Сіверський Донець-Донбас, Північно-Донбаський водопровід тощо), унеможливлює функціонування Добропільського ВУВКГ.

Внаслідок проведення активної фази АТО, починаючи з 01.06.2014 р. Добропільському ВУВКГ було заподіяно значні збитки, оскільки було повністю відсутнє централізоване водопостачання селищ Добропільського району.

Ці обставини призвели до унеможливлення виконання підприємством своїх договірних зобов'язань з виконання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до різкого падіння рівня надходження грошових коштів. Дані обставини підтверджені висновком Донецької Торгово-промислової палати від 03.07.2014 р. № 2005/12/12-03.

Як свідчить звіт про фінансові результати за 2014 рік збитки КП "Компанія "Вода Донбасу" склали 452732000,00 грн., а Добропільського ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" - 12673000,00 грн.

Відповідач вказує, що у зв'язку з падінням рівня надходження грошових коштів від споживачів виникла кредиторська заборгованість станом на 27.03.2015 р. в сумі 7447,4 тис. грн., в т.ч. по заробітній платі 2082,1 тис. грн. (з грудня 2014 року по січень 2015 року), зі сплати ЄСВ 1469,5 тис. грн., податків - 757,2 тис. грн., енергоносіїв - 2932,9 тис. грн., комунальних послуг та інше - 205,7 тис. грн.

Сертифікатом (висновком) № 1215 Торгово-промислової палати України від 29.10.2014 р. № 4246/05-4 засвідчено настання з 10.06.2014 р. обставин непереборної сили Добропільському ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

18.02.2015р. на адресу Добропільського ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" надійшла постанова ДВС України ЗВП №41211546 від 02.02.2015р. про арешт коштів боржника у зв'язку з заборгованістю за спожиту електроенергію, відповідно до якої був накладений арешт на кошти у межах суми 392819005,25 грн. Також у зв'язку з заборгованістю по оплаті податку на спеціальне водокористування Добропільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області було накладено публічне обтяження на майно платника податків, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 24.10.2014р. №45457701.

Суд зазначає, що господарська діяльність відповідача має важливе соціальне значення для Донецької області і застосування надмірних фінансових санкцій може призвести до зупинки діяльності підприємства, що потягне серйозні негативні наслідки для цього регіону.

За таких обставин, з урахуванням того, що стягувана сума основного боргу є значною, а втрати від знецінення грошових коштів за період прострочення будуть компенсовані позивачу за рахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку зменшити розмір присудженої до стягнення пені з 25604,96 грн. до 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки позов заявлено обґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зменшити пеню до 1000,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (вул. К.Лібкнехта, буд. 177-А, м. Маріуполь, Донецька область, 87547, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (вул. Цитадельна, 7, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 37100186) 332000,40 грн. (триста тридцять дві тисячі грн. 40 коп.) основного боргу, 11515,41 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 41 коп.) - 3% річних, 95418,68 грн. (дев'яносто п'ять тисяч чотириста вісімнадцять грн. 68 коп.) інфляційних втрат, 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) пені та 9290,80 грн. (дев'ять тисяч двісті дев'яносто грн. 80 коп.) витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 22.05.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.