Рішення № 44341961, 19.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/82/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 Справа № 908/2379/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" (84502, м. Артемівськ Донецької області, вул. Зелена, 41)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" звернулось в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 245 про постачання теплової енергії від 15.10.2007 р. в розмірі 4037,56 грн., з яких: сума 3715,49 грн. основного боргу за період жовтень 2014 р. - лютий 2015 р., сума 215,94 грн. пені (за період з 14.11.2014 р. по 26.03.2015 р.), сума 15,65 грн. 3 % річних (за період з 14.11.2014 р. по 26.03.2015 р.) та сума 90,48 грн. інфляційних втрат (за період з листопада 2014 р. по березень 2015 р.).

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 245 про постачання теплової енергії від 15.10.2007 р., в період з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р., позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3717,96 грн., яка була частково оплачена в сумі 2,47 грн. Решта боргу в сумі 3715,49 грн. залишилась несплаченою. Неналежне виконання грошового зобов'язання потягло за собою нарахування санкцій, передбачених п. 6.10 Договору та ст. 625 ЦК України. Посилаючись на приписи статей 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232, 275 ГК України та умови Договору № 245 від 15.10.2007 р., позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2379/15-г, розгляд якої призначено на 19.05.2015 р.

Письмовою заявою (вих. № юр/449 від 05.05.2015 р.), позивач в порядку ст. 22 ГПК України, збільшив розмір позовних вимог. Просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором в розмірі 5941,77 грн., з яких: сума 4991,27 грн. основного боргу за період жовтень 2014 р. - квітень 2015 р., сума 432,29 грн. пені (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.), сума 26,46 грн. 3 % річних (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.) та сума 491,75 грн. інфляційних втрат (за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р.).

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог мотивована збільшенням періоду часу нарахування основного боргу та санкцій, оскільки додатково просить стягнути заборгованість з відповідача за березень, квітень 2015р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

За таких обставин, предметом позову у справі № 908/2379/15г є вимоги ТОВ "Артемівськ-Енергія" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за Договором в розмірі 5941,77 грн., з яких: сума 4991,27 грн. основного боргу за період жовтень 2014 р. - квітень 2015 р., сума 432,29 грн. пені (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.), сума 26,46 грн. 3 % річних (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.) та сума 491,75 грн. інфляційних втрат (за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р.).

Представник позивача до судового засідання 19.05.2015 р. не з'явився.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 08.04.2015 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав; процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався; про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 08.04.2015р. була направлена судом на адресу відповідача: 84500, АДРЕСА_1 та на адресу позивача: 84502, м. Артемівськ Донецької області, вул. Зелена, 41, які співпадають із місцезнаходженням відповідача та позивача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", ухвала суду від 08.04.2015 р. (з інформацією про час та місце судового розгляду справи) була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.

За таких обставин позивач та відповідач вважаються повідомленими належним чином про час і місце судового розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

В судовому засіданні 19.05.2015 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 15.10.2007 р. між позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 245 про постачання теплової енергії (надалі - Договір) для об'єктів, перелічених у Додатку 3 1 до Договору.

Відповідно до п. 1. Договору Виконавець зобов'язалась постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за допомогою приладів обліку.

Згідно із п. 6.1 та п. 6.2 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 6.3 Договору оплату за послуги, надані Виконавцем, Споживач здійснює щомісячно згідно платіжних документів, які пред'явлені Виконавцем протягом 3-х банківських днів після їх пред'явлення. Оплата здійснюється в порядку передплати за кожний місяць опалювального сезону.

Відповідно до п. 6.10 Договору в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, Споживач виплачує пеню в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення. Окрім цього, до Споживача застосовуються санкції, передбачені ст. 625 ЦК України.

Як встановлено судом, на підставі Договору, позивачем з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. включно, відповідачу нараховано плату за фактично отриману теплову енергію в загальній сумі 4993,74 грн., а саме: за жовтень 2014 р. в сумі 231,86 грн., за листопад 2014 р. в сумі 687,41 грн., за грудень 2014 р. в сумі 974,31 грн., за січень 2015 р. в сумі 993,32 грн., за лютий 2015 р. в сумі 831,06 грн., за березень 2015 р. в сумі 974,37 грн. та за квітень 2015 р. в сумі 301,41 грн.

Факт подачі теплової енергії підтверджується відповідними актами приймання - передачі теплової енергії, які підписані особисто відповідачем без зауважень та заперечень.

На оплату теплової енергії позивачем були вручені відповідачу, в період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. рахунки: від31.10.2014 р. на суму 231,86 грн., від 30.11.2014 р. на суму 687,41 грн., від 31.12.2014 р. на суму 974,31 грн., від 31.01.2015 р. на суму 993,32 грн., від 28.02.2015 р. на суму 831,06 грн., від 31.03.2015 р. на суму 974,37 грн. та від 15.04.2015 р. на суму 301,41 грн.

Про факт отримання відповідачем вказаних рахунків свідчить його особистий підпис на них,

Проте, в строки, передбачені Договором, відповідач оплату теплової енергії у повному обсязі не здійснив. За вказаний період відповідачем було перераховано позивачу лише суму 2,47 грн. Решта боргу в сумі 4991,27 грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за Договором в розмірі 5941,77 грн., з яких: сума 4991,27 грн. основного боргу за період жовтень 2014 р. - квітень 2015 р., сума 432,29 грн. пені (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.), сума 26,46 грн. 3 % річних (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.) та сума 491,75 грн. інфляційних втрат (за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р.), стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період були врегульовані укладеним між ними Договором № 245 від 15.10.2007 р., за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - приймати та сплачувати її вартість.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 6.3 Договору оплату за послуги, надані Виконавцем, Споживач здійснює щомісячно згідно платіжних документів, які пред'явлені Виконавцем протягом 3-х банківських днів після їх пред'явлення. Оплата здійснюється в порядку передплати за кожний місяць опалювального сезону.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 4993,74 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом отримання відповідачем зазначених вище актів є його особистий підпис про їх отримання.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, виконав лише частково в сумі 2,47 грн. Решта боргу в сумі 4991,27 грн. залишилась несплаченою..

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, у відповідача виникла заборгованість за Договором в сумі 4991,27 грн. Доказів її погашення відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 4991,27 грн. основного боргу, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з нього суми 26,46 грн. 3 % річних (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.) та суми 491,75 грн. інфляційних втрат (за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р.), заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку сторони в п. 6.10 Договору встановили, що в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, Споживач виплачує пеню в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 432,29 грн. (за період з 14.11.2014 р. по 05.05.2015 р.), заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6 ст. 231 ГК України.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827, 00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84500, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськ-Енергія" (84502, м. Артемівськ Донецької області, вул. Зелена, 41, код ЄДРПОУ 34776960, р/р № 26000000100189 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) суму 4991 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 27 коп. основного боргу, суму 432 (чотириста тридцять дві) грн. 29 коп. пені, суму 26 (двадцять шість) грн. 46 коп. трьох відсотків річних, суму 491 (чотириста дев'яносто одна) грн. 75 коп. інфляційних втрат та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.05.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко