Ухвала суду № 44339512, 14.05.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/276/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Терновенко А. В.

Категорія 122 (102) Доповідач в колегії апеляційного суду Драний В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Драного В.В.,

суддів: Поступайло Н.І., Ткаченко Л.Я.,

з участю секретаря - Сакарі І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді об'єднане кримінальне провадження № 12014120280000096, №12014120280000097 за апеляційними скаргами: прокурора у кримінальному провадженні, обвинувачених ОСОБА_3. та ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт.Голованівськ, Кіровоградської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, який не одружений, студент КІБІТ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,

визнаний винуватим і засуджений за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обов'язків відповідно до ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець смт.Вільшанка, Кіровоградської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, який розлучений, на утриманні має неповнолітню дитину 2009 року народження, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

визнаний винуватим і засуджений за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн. від якого звільнений на підставі п. в ч.1 ст.1 Закону України "Про амністію " в 2014 році.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2731,37 грн. майнової та 3000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 176,39 грн. майнової та 1000 грн. моральної шкоди.

З ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_5 2003.47 грн. майнової та 3000 грн. моральної шкоди.

Кримінальне провадження розглянуто з участю: прокурора Агеєва В.М., захисника обвинувачених - ОСОБА_7, обвинувачених: ОСОБА_4, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції визнано винуватими та засуджено ОСОБА_3 за те, що він вчинив умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження; ОСОБА_4 за те, що він вчинив умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, за наступних обставин.

24.02.2014 року, приблизно о 2 год. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 приїхали до домоволодіння АДРЕСА_3 Ульяновського району, Кіровоградської області, яке належить ОСОБА_6 Біля вказаного домоволодіння на вул. Леніна, вони вчинили сварку із ОСОБА_5 ОСОБА_6 Усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи намір на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 удар палицею по спині, після чого продовжив наносити тілесні ушкодження ОСОБА_5, а саме ударив своєю ногою по її нозі та почав викручувати руками ліву ногу ОСОБА_5 згинаючи в колінному суглобі. Таким чином ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді розриву внутрішньо бокової зв'язки лівого колінного суглоба.

Відповідно до висновку експерта № 29 від 03.04.2014 року на тілі ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, набряку очей та носа, розрив внутрішньо бокової зв'язки лівого колінного суглоба. Дані тілесні ушкодження відповідають указаному строку і відносяться до середньої тяжкості тілесних пошкоджень.

В свою чергу ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6, а саме декілька ударів кулаками в обличчя: в область правого ока, правого і лівого вуха та область голови. Від вказаних ударів ОСОБА_6 упав на землю, а ОСОБА_4 продовжив наносити удари ногами по тулубу та голові ОСОБА_6, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійних ран голови, першого пальця лівої кисті, правої та лівої вушної раковини, лівої кисті, крововиливів та ссадин обличчя.

Відповідно до висновку експерта № 18 від 26.02.2014 року на тілі ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, забійних ран голови, першого пальця лівої кисті, правої та лівої вушної раковини, лівої кисті, крововиливів та ссадин обличчя. Дані тілесні ушкодження відповідають указаному строку і відносяться до легких тілесних пошкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та могли виникнути від ударів зжатими в кулак чи обутими ногами.

Крім цього, ОСОБА_4 умисно наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5, а саме два удари кулаком в область носа, чим наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, набряку очей та носа.

Відповідно до висновку експерта № 17 від 25.02.2014 року на тілі ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, набряку очей та носа. Дані тілесні ушкодження відповідають указаному строку і відносяться до легких тілесних пошкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та могли виникнути від ударів зжатими в кулак чи обутими ногами.

В апеляційних скаргах:

Обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати вирок районного суду та закрити кримінальне провадження.

Свої вимоги мотивує тим, що не наносив тілесні ушкодження потерпілій, і жоден зі свідків не підтвердив факт викручування ним лівої ноги потерпілої. Також вважає, що суд не дав належної оцінки показанням потерпілої на досудовому розслідуванні, що її побив та викрутив ногу ОСОБА_4. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що під час бійки він міг по необережності потягнути потерпілу ОСОБА_5 за ногу чим спричинити травму. Не дана оцінка суперечливим показанням потерпілого та свідків ОСОБА_8 щодо обставин нанесення потерпілій тілесних ушкоджень. Крім цього, апелянт ставить під сумнів наявність у потерпілої травми у виді розриву внутрішньо бокової зв'язки лівого колінного суглоба, мотивуючи тим, що потерпіла не змогла б рухатись з такою травмою, і що вона не змогла пояснити чому повідомила лікарю про цю травму лише через два дні після бійки. Також пояснив, що потерпіла ОСОБА_5 вдарила його по голові чим спричинила струс мозку, забиття м'яких тканин та спадин голови, і він втратив свідомість та до приїзду працівників міліції нічого не пам'ятає, що підтверджує епікризом. Про даний факт він повідомив до Ульяновського РВ УМВС, і за його заявою відкрите кримінальне провадження по якому ще не прийнято рішення.

Обвинувачений ОСОБА_4, не оспорюючи правову кваліфікацію та доведеність винуватості, просить скасувати вирок районного суду в частині стягнення з нього майнової і моральної шкоди на користь потерпілих.

Свої вимоги мотивує тим, що в матеріалах провадження відсутні касові чеки на придбання потерпілими ліків у аптеці, а тому вважає безпідставним стягнення з нього витрат на лікування потерпілих. Рішення суду першої інстанції в частині цивільного позову вважає не мотивованим, а листи лікарських призначень потерпілих та відповіді з лікарень на запит адвоката щодо витрат потерпілих на медикаменти, вважає неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують факт придбання ліків саме потерпілими.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в спільній апеляційній скарзі, не оспорюючи правову кваліфікацію та доведеність винуватості обвинувачених, просять змінити вирок районного суду в частині цивільного позову, а саме стягнути з обвинувачених на користь потерпілих судові витрати за надання правової допомоги в сумі 4000 грн. та збільшити стягнення моральної шкоди в межах цивільних позовів.

В обґрунтування вимог зазначили, що суд взагалі не прийняв рішення по судовим витратам у справі, тоді як їх адвокатом були надані квитанції про оплату потерпілими її послуг на загальну суму 4000 грн.

Крім того, вважають, що цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди повинен бути задоволений у повному обсязі, мотивуючи тим, що вони похилого віку, знаходились довгий час на стаціонарному лікуванні, перенесли і переносять до теперішнього часу фізичний біль, порушений нормальний спосіб їхнього життя. Все це вимагає від них додаткових витрат та зусиль.

Прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи правову кваліфікацію та доведеність винуватості обвинувачених, просить скасувати вирок районного суду та ухвалити новий вирок, яким: ОСОБА_3 визнати винним за ч.1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та застосувати обмеження, передбачені ст. 76 КК України. ОСОБА_4 визнати винним за ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді 6 місяців арешту, а на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» в 2014 році звільнити від відбування покарання.

В обґрунтування вимог посилається на невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості злочинів внаслідок м'якості. Вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання недостатньо врахував те, що обвинувачені вину у вчиненні кримінальних правопорушеннях не визнали, не розкаялись у вчиненому, не відшкодували завданих збитків потерпілим, за місцем проживання характеризуються посередньо.

Заслухавши доповідача, обвинувачених та в їх інтересах захисника ОСОБА_7, які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили задовольнити, проти апеляційних скарг потерпілих та прокурора заперечили, заслухавши прокурора, який підтримав апеляційні скарги частково та вважає, що вирок районного суду підлягає скасуванню через істотні порушення вимог КПК України, а саме порушено право обвинуваченого ОСОБА_4 на виступ з останнім словом, дослідивши письмові заяви потерпілих, які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили провести апеляційний розгляд без їх участі, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що всі апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового судового розгляду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, згідно ст. 412 КПК України є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Вивченням матеріалів провадження, інформації на технічному носії інформації - диску CD-R № D3121SE26093708BLH, наявному в матеріалах кримінального провадження, встановлено, що 25 листопада 2014 року в судовому засіданні головуючим ухвалено закінчити судові дебати та оголошено перерву до 16 грудня 2014 року для підготовки обвинувачених до виступів з останнім словом.

Разом із тим, в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання, а на диску відсутній звукозапис судового засідання за 16 грудня 2014 року. Відомостей про перенесення судового засідання на іншу дату в справі немає.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України відсутність в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в судді першої інстанції, є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Поряд з цим, колегією суддів з матеріалів провадження встановлено, що наступне судове засідання, після 25 листопада 2014 року, відбулося 22 грудня 2014 року. В даному судовому засіданні головуючий суддя оголосила про продовження слухання справи та надала останнє слово обвинуваченому ОСОБА_3, після чого видалилась до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

При цьому, обвинуваченому ОСОБА_4, всупереч вимогам ст. 365 КПК України, головуючим не надано можливості виступити з останнім словом.

Недотримання вказаної важливої процесуальної процедури суперечить засаді справедливого судового розгляду та відповідно п.п. 1, 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є порушенням права обвинуваченого на захист, а отже розцінюється колегією суддів як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при ухваленні обвинувального вироку судом першої інстанції проігноровані вимоги ст. ст. 370, 374 КПК України, оскільки рішення прийняте в частині доведеності обвинувачення не вмотивоване належним чином.

Зокрема, як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, встановлюючи винуватість обвинувачених, обмежився лише перерахуванням доказів без проведення їх аналізу та надання відповідної оцінки. Також не дана оцінка доводам сторони захисту на спростування доказів обвинувачення. Викладені у вироку правові позиції та пояснення обвинувачених не повною мірою відповідають тим, що були висловлені ними під час судового розгляду.

Таким чином, з огляду на допущені істотні порушення вимог КПК України, відсутність належної оцінки та мотивування рішення про доведеність обвинувачення, оскаржуваний вирок суду першої інстанції не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що наведені вище істотні порушення позбавляють можливості суд апеляційної інстанції прийняти рішення по суті апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді, який ухвалив вирок, в іншому складі суддів.

У зв'язку із скасуванням вироку суду першої інстанції через істотні порушення кримінального процесуального законодавства, колегія суддів не входить в обговорення доведеності чи недоведеності обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону про кримінальну відповідальність та покарання, і вважає, що доводи апеляційних скарг мають бути предметом дослідження при новому судовому розгляді кримінального провадження.

Під час нового судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно дослідити повно і всебічно в сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, всі обставини справи, проаналізувати наявні докази, дати їм належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, - задовольнити частково.

Вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скасувати.

Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження №12014120280000096, №12014120280000097 стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в суді, який ухвалив вирок, в іншому складі суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Драний В.В. Поступайло Н.І. Ткаченко Л.Я.