Рішення № 44339354, 18.05.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7478/14-ц

2/405/1295/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Вердикт Фінанс», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2706/0806/61-326 від 10.08.2006 року в сумі 20 215,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.08.2014 року становить 248 451,86 грн. та судових витрат у справі. Позов мотивує тим, що 10.08.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем було укладено вищезазначений договір. Відповідно до якого банк надав відповідачеві грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 12 300,00 доларів США на строк з 10.08.2006 року по 10.08.2011 року. Відповідач взяв на себе зобов»язання погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок, повернути кредит, виплатити проценти за користування в розмірі 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Відповідач, не виконуючи належним чином свої зобов»язання, порушив умови договору, в результаті чого станом на 05.08.2014 року має заборгованість в сумі 20 215,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.08.2014 року становить 248 451,86 грн.

02.02.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу № 11, відповідно до умов якого клієнт відступив факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, право вимоги якої належить клієнту на підставі документації, а фактор набув права вимоги такої заборгованості від боржників.

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, вказані в позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що банком реалізовано право на стягнення заборгованості з відповідача, мається відповідне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.2009 року, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.08.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2706/0806/61-326. Відповідно до п. 1.1 якого банк надав відповідачеві грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 12 300,00 доларів США на строк з 10.08.2006 року по 10.08.2011 року. Відповідач взяв на себе зобов»язання погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок, повернути кредит, виплатити проценти за користування в розмірі 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом (п. 1.3 договору).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

За статтями 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання і рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.07.2009 року на користь ВАТ «Сведбанк», який був правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в сумі 12 053,20 доларів США, а також пеню в сумі 1 356,43 грн. за кредитним договором № 2706/0806/61-326 від 10.08.2006 року.

29.07.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» 12 053,20 доларів США та 1 356,43 грн., а постановою про повернення виконавчого листа стягувачеві від 05.12.2011 року виконавчий документ повернуто на адресу ПАТ «Сведбанк», так як вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними із зазначенням, що виконавчий документ може бути повторно пред»явлений для виконання у строк до 05.12.2012 року.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов»язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов»язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов»язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов»язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

02.02.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу № 11, відповідно до умов якого клієнт відступив факторові свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах від боржників, зазначених у реєстрі заборгованостей боржників, право вимоги якої належить клієнту на підставі документації, а фактор набув права вимоги такої заборгованості від боржників.

Відповідно до роз»яснень, викладених в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов»зання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Реалізуючи своє право товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» звернулось в суд із заявою про заміну сторони виконавчого провадження і ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2012 року заява товариства була задоволена та замінено стягувача публічне акціонерне товариство «Сведбанк» по виконавчому листу № 2-1106, виданому 28.05.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва на стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 053,20 доларів США та 1 356,43 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс». Тобто, позивач не позбавлений права реалізувати своє право на стягнення боргу з відповідача у порядку, передбаченому нормами цивільно-процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20 215,77 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.08.2014 року становить 248 451,86 грн., так як вирішення питання про стягнення боргу і наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора призведе до подвійного стягнення з нього суми заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд відносить судові витрати, понесені позивачем при розгляді даної справи, за рахунок позивача.

На підставі викладеного і ст. ст. 512, 526, 599, 612, 1054, 1077 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Шевченко