Ухвала суду № 44339242, 20.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11560/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1000/2015

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Вакарук В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю апелянта та її представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2015 року відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

Апелянтка незгідна з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона є спадкоємцем четвертої черги за законом і прийняла спадщину, оскільки на час смерті ОСОБА_5 проживала разом із ним однією сім'єю.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від. 21.01.2014р. встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю з січня 1997 р. до 15 листопада 2011 р.

Спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті спадкодавця залишилась спадщина: однокімнатна квартира і гроші.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дочками померлого і спадкоємцями за законом.

3 15.11.2011 р. по 25.11.2011 р. спадкодавець знаходився у обласній клінічній лікарні з діагнозом хронічна хвороба нирок п'ятого ступеня, пієлонефрит. Кальцинуюча хвороба серця. Важкий перебіг хвороби привів до того, що хворий потребував стороннього догляду і був у безпорадному стані. Під час перебування у лікарні спадкодавець був у вкрай важкому, безпорадному стані і потребував стороннього догляду та допомоги.

Сторонами не оспорюється, що відповідачі не приїжджали до батька в лікарню з 15.11.2011 р. по 25.11.2011 р. та допомоги йому не надавали, біля хворого не чергували, догляду не здійснювали. Однак, відповідачам було відомо, що батько в лікарні.

Посилання відповідачки ОСОБА_4 про те, що приїхати не мала можливості, оскільки в той час хворіла її дочка, якій 5 років, є безпідставні, оскільки згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого вона перебувала в лікарні до 10.06.2011 p., а спадкодавець знаходився у обласній клінічній лікарні 15.11.2011 р. по 25.11.2011 р. Крім того, у відповідачки є чоловік, який міг залишитись з дитиною.

Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них. Відповідачі не приїжджали до батька в лікарню, допомоги йому не надавали, біля хворого не чергували, догляду не здійснювали.

Відповідачі відмовлялися від виконання обов'язку щодо організації поховання ОСОБА_5 Апелянткою за власні кошти здійснено поховання, що підтверджується зокрема договором № 81 на організацію та проведення поховання, а також нею отримано свідоцтво про поховання від 25.11.2011р.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того що, нею не доведено факту перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані та того, що відповідачі умисно ухилялись від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця. Такий висновок суду суперечить закону і обставинам справи, які встановлені судом. Те, що спадкодавець був хворий, у безпорадному стані і потребував догляду та допомоги, підтверджено довідкою лікарні і не заперечується сторонами. З картки стаціонарного хворого № 2142811 епікризу хворий ОСОБА_5 поступив 15.11.2011 р. у важкому стані.

ОСОБА_5 з 2000 р. встановлена третя група інвалідності загального захворювання, а з 2002 р. без переогляду, що підтверджується копією посвідченням та довідкою МСЕК які знаходиться в матеріалах справи. Те, що відповідачі не надавали допомоги і не здійснювали догляд за своїм хворим батьком під час перебування у лікарні з 15.11.2011 по 25.11.2011р., також не оспорюється.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтки та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю з січня 1997 року до 15 листопада 2011 року, що підтверджується рішенням суду від 21 січня 2014 року (а.с.19-21).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сторонами зазначалося, що ОСОБА_5 працював в Івано-Франківському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. І. Франка і отримував заробітну плату до листопада 2011 року включно. Також він мав грошові кошти на рахунках у банківських установах.

Відповідачі є рідними доньками померлого ОСОБА_5 та проживають в інших населених пунктах.

ОСОБА_5 помер в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть і на час смерті йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності (а.с.7).

Згідно виписки з будинкової книги (а.с.13) позивачка не була зареєстрована у вказаній вище квартирі.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які у встановлений законом строк подали заяви про прийняття спадщини (а.с.75-76).

Позивачка є спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України, яка також подала заяву про прийняття спадщини (а.с.110).

Відповідно до ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Позивачка вказує, що ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу, а відповідачі ухилялись від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_5, а тому їх слід усунути від спадкування, право на спадщину має тільки позивачка, оскільки саме вона 12 років доглядала за своїм чоловіком-інвалідом, він жив за її кошти.

Суд першої інстанції, дослідивши всі докази надані сторонами, прийшов до обгрунтованого висновку, що доводи позивачки що ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу, а відповідачі ухилялись від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця не знайшли свого підтвердження.

Посмертний епікриз, довідка про причину смерті ОСОБА_5, інші медичні документи, які підтверджують хворобу, не стверджують, що померлий ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані.

Відповідачами не заперечувався той факт, що вони не були з батьком в лікарні, але це не є підставою вважати про умисне ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_5

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч.2 ст. 1259 ЦК України.

Як встановлено судом в рішенні Івано-Франківського міського суду від 21.01.2014 року, яке вступило в законну силу, ОСОБА_5 міг забезпечити себе сам матеріально, оскільки працював, отримував заробітну плату, мав грошові кошти на рахунках в банку.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

В.М.Вакарук